Ухвала суду № 18769606, 18.10.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"18" жовтня 2011 р.Справа №5027/1072-б/2011

За заявою Прокурора Першотравневого району м. Чернівці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівці

до Чернівецької міської громадської організації «Благо»м. Чернівці

про визнання банкрутом

Суддя М.І.Ніколаєв

За участю представників:

Від кредитора ОСОБА_1 дов. від 26.04.2011 року

Від боржника не зявився

Від прокурора не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.10.2011 року за заявою Прокурора Першотравневого району м. Чернівці в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернівці порушено справу про визнання банкрутом Чернівецької міської громадської організації «Благо»м. Чернівці в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон), справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 18.10.2011 року за участю представників сторін, від кредитора витребувано докази наявності ознак відсутності боржника за адресою місцезнаходження, неподання податкової звітності та ознак неплатоспроможності боржника.

У судове засідання представник боржника не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У свою чергу представник кредитора повідомив суд, що божник податкову звітність до органів державної податкової служби подає, на підтвердження чого надав податковий звіт від 09.08.2011 року. При цьому докази відсутності боржника за місцезнаходженням в податкового органу також відсутні.

Заслухавши пояснення представника кредитора, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець боржник або керівні органи боржника юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобовязань.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі виконавчий орган).

Згідно з статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог частини 1 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, відповідно до вимог статті 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Проте, прокурором не надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, з доданих до заяви документів не вбачається, що підприємство більше одного року не подавало податкову звітність згідно з законодавством,.

Навпаки, судовим слуханням встановлено, що боржник в серпні 2011 року подав до органів державної податкової служби податкову звітність (Податковий звіт про використання коштів неприбуткових організацій)..

Таким чином, прокурором і кредитором не подано належних доказів відсутності керівних органів боржника за його місцезнаходженням, друга необхідна і достатня умова для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 52 Закону, а саме неподання протягом року до органів державної податкової служби податкової звітності, також відсутня.

Крім того, суд звертає увагу, що прокурором та кредитором до заяви не додано належних доказів в підтвердження безспірності вимог до боржника в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", адже кредиторські вимоги складаються виключно із штрафних санкцій, що не може бути підставою для порушення справи про банкрутство..

Відповідно до положень абз. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність є неспроможністю субєкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобовязання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобовязання щодо сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообовязкового державного соціального страхування, податків і зборів (обовязкових платежів), не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абз. 7 цієї статті грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобовязань боржника не зараховується.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями ст. 13 цього Закону (в редакції на час складання акту перевірки) в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обовязкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону. Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають.

Отже, суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон до категорії податків і зборів (обовязкових платежів) не відносить. Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог податкового органу, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено, згідно довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, боржник є громадською організацією, який взятий на облік податковим органом 22.06.2007 року та внесений до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про об'єднання громадян", громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Стаття 1 Закону України "Про об'єднання громадян" передбачає, що дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник суб`єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов`язання перед кредиторами, тобто той субєкт господарювання, метою якого є отримання прибутку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що за відсутності мети одержання прибутку боржник не є субєктом підприємницької діяльності та не відноситься до кола особливих суб`єктів банкрутства, визначених п. 4 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому до нього неможливо застосувати норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в частині порушення відносно нього справи про банкрутство.

Відтак, враховуючи, що судовим слуханням виявлено безпідставність вимог прокурора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, провадження у справі слід припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, керуючись ст. 1, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України суд -

У Х В А Л И В :

Провадження у справі припинити.

Суддя М.І.Ніколаєв