Рішення № 18768957, 13.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 рокуСправа № 18/5026/1859/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Електроексім”, м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства “Черкаський приладобудівний

завод”, м. Черкаси

про стягнення 10 234 грн. 95 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Електроексім” до відкритого акціонерного товариства “Черкаський приладобудівний завод” (з 29 квітня 2011 року найменування відповідача було змінено на публічне акціонерне товариство “Черкаський приладобудівний завод”) про стягнення 10 032 грн. 44 коп. заборгованості за поставлений товар, 32 грн. 10 коп. - 3% річних та 170 грн. 41 коп. пені, всього 10 234 грн. 95 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31 серпня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13 вересня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

У відзиві на позовну заяву від 12 вересня 2011 року за №50-169 відповідач зазначав, що позов подано до неіснуючої юридичної особи, оскільки з 29 квітня 2011 року відкрите акціонерне товариство “Черкаський приладобудівний завод” змінило назву на публічне акціонерне товариство “Черкаський приладобудівний завод”.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 13 жовтня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1859/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22 461 грн. 80 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-№РН-0000308 від 14 квітня 2011 року на суму 7286 грн. 00 коп.;

- №РН-0000328 від 22 квітня 2011 року на суму 15 175 грн. 80 коп., а також копіями податкових накладних.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується копією довіреності від 21 квітня 2011 року №202.

Звертаючись до суду позивач зазначав, що відповідач зобовязання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 12 429 грн. 36 коп.

Таким чином позивач просив суд стягнути з відповідача 10 032 грн. 44 коп. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого позивач зобовязався здійснити поставку товару, а відповідач в свою чергу сплатити вартість поставленої продукції.

Позивач свої зобовязання виконав повністю і поставив відповідачу товар.

Відповідач зобовязання з оплати товару поставленого на підставі усної угоди на даний час виконав частково.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В судовому засіданні, з пояснень представника позивача, судом встановлено, що вимоги в порядку ст. 530 ЦК України про сплату заборгованості за поставлений товар позивач відповідачу не направляв.

Звертаючись до суду позивач, з посиланням на строк дійсності до оплати рахунків-фактур, зазначав, що відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар до 20 квітня 2011 року.

Ухвалою суду від 13 вересня 2011 року було зобовязано позивача надати суду докази направлення відповідачу рахунків фактур №СФ -0000397 від 11 квітня 2011 року та №СФ -0000441 від 19 квітня 2011 року, та докази отримання їх відповідачем.

Проте, позивач вимог суду не виконав, витребуваних документів не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки строк виконання відповідачем обовязку щодо оплати поставленого товару на час розгляду справи в суді не настав, то підстав для задоволення позову про стягнення суми основного боргу в розмірі 10 032 грн. 44 коп. не вбачається.

Позивачем було також заявлено на підставі ст. 625 ЦК України вимогу до суду про стягнення з відповідача 32 грн. 10 коп. 3 % річних та 170 грн. 41 коп. пені.

В звязку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу, вимоги позивача про стягнення 3% річних та пені задоволенню також не підлягають.

При цьому слід також зазначити, що відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочину щодо забезпечення виконання зобовязання у письмовій формі між сторонами вчинено не було, а тому дані обставини є самостійною підставою для відмови в позові в частині стягнення пені.

Враховуючи вищенаведене, та оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 10 234 грн. 95 коп. основної заборгованості, 32 грн. 10 коп. 3 % річних, а також 170 грн. 41 коп. пені є необґрунтованими, в звязку з чим в позові слід відмовити повністю.

Після звернення позивача до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України, та спливу встановленого законом строку, позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав та інтересів в разі їх порушення відповідачем.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Як вбачається з платіжного доручення №2 від 17 серпня 2011 року позивачем сплачено державне мито в розмірі 112 грн. 00 коп.

Згідно ст. 3 п. 2 підпункту “а” Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року розмір ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 47 ГПК України передбачено, що державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Отже, оскільки 1% від ціни позову складає 102 грн. 35 коп., то сума коштів в розмірі 09 грн. 65 коп. підлягає поверненню на підставі ст. 47 ГПК України, в звязку з надмірною сплатою.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 47, 49, 82 - 85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Стягнути з Державного бюджету України, реєстраційний рахунок УДК у м. Черкаси №31117095700002 в Головному управлінні Державного казначейства України у Черкаській області, МФО 854018 на користь приватного підприємства “Електроексім”, вул. Калинова, 8, м. Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 31958772, р/р 26007143779001 в КБ “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299 09 грн. 65 коп. державного мита.

3.Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 14 жовтня 2011 року.