Рішення № 18768512, 19.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.11 Справа№ 5015/5756/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Галамай розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОЗВ’ЯЗОК”, м. Харків

До відповідача: Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” ДТГО „Львівська залізниця”, м. Львів

Про стягнення 56 426,55 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Поліщак Р.В. –представник

Представнику відповідача роз’яснено його права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „ЄВРОЗВ’ЯЗОК”

до Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” ДТГО „Львівська залізниця” про стягнення 49 990,32 грн. основного боргу, 2 939,44 грн. інфляційних втрат, 1 554,36 грн. 3 % річних та 1 942,43 грн. пені.

Ухвалою суду від 30.09.2011 р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 19.10.2011 р.

В судове засідання 19.10.2011 р. позивач не з’явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві,

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний та скріплений печатками сторін 23.09.2011 року. Також просив зменшити розмір пені на 50% в зв’язку із складним фінансовим становищем та розстрочити виконання рішення на 2 місяці рівними частинами.

Не зважаючи на визнання позову представником відповідача, судом вжито заходів для встановлення всіх обставин справи в їх сукупності та визначення, чи не суперечить визнання відповідачем позову законодавству та чи не порушуються цим самим чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 19.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

24.06.2010 року між ТзОВ „Єврозвязок” (Постачальник) та ДТГО «Львівська залізниця»в особі начальника відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” (Покупець) укладено договір поставки №Л/НХ-10328/НЮ.

На виконання умов договору протягом липня 2010 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54 990,00 грн., за який відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково.

Станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 49 990,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 2 939,44 грн. та три відсотки річних в сумі 1 554,36 грн. Крім цього, відповідно до п. 9.4 Договору поставки позивачем нарахована пеня в розмірі 1 942,43 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки відповідач протягом липня 2010 року отримав від позивача товар на загальну суму 54 990,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЕС-0000511.

Відповідно п. 6.1 Договору поставки оплата за поставлений товар проводиться покупцем протягом 45 (сорока п’яти) банківських днів після дати поставки товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 49 9990,32 грн. за отриманий товар.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 1 554,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 939,44 грн. підлягають до стягнення.

Пунктом 9.4 договору поставки передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення, що складає та підлягає до стягнення в сумі 1 942,43 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі, однак просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (зменшення пені на 50 %) та розстрочити виконання рішення на 2 місяці рівними частинами у зв’язку із важким фінансовим становищем.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір штрафних санкцій, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним договірного зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для зменшення штрафних санкцій, а відтак нарахована позивачем пеня в розмірі 1 942,43 грн. підлягає до стягнення в повному розмірі.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, то слід зазначити наступне:

Згідно з положеннями статті 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене також пунктом 6 статті 83 ГПК України.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Аналогічною є позиція ВГС України, відображена в п.2 Роз’яснення ВГС України № 02-5/333 від 12.09.96 р. „ Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України” із змінами і доповненнями .

Аналізуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, господарський суд прийшов до висновку, що несплата протягом тривалого часу заборгованості перед ТзОВ „ЄВРОЗВ’ЯЗОК” та невжиття заходів для погашення боргу більше року після поставки товару, значно погіршує фінансове становище підприємства –стягувача.

Враховуючи вище наведені обставини, суд прийшов до висновку в задоволенні заяви Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” ДТГО „Львівська залізниця” про розстрочку виконання даного рішення слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач позовні вимоги визнає, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.09.2011 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 564,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання „Львівська залізниця” в особі відокремленого підрозділу „Служба матеріально-технічного постачання” ДТГО «Львівська залізниця»(79025, м.Львів, вул.Широка 2, код ЄДРПОУ 01103707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄВРОЗВ’ЯЗОК” (61204, м. Харків, вул. Ахсарова 13, кв.398, код ЄДРПОУ 33119083) –49 990,32 грн. –основного боргу, 2 939,44 грн. – інфляційних втрат, 1 554,36 грн. –трьох відсотків річних, 1 942,43 грн. –пені, 564,27 грн. –державного мита та 236,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24.10.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.