Рішення № 18768472, 22.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа№ 5015/2452/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Мірт», м.Львів

до Дочірнього підприємства «Константа-Захід», м.Львів

про стягнення 47 129,13 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 20.05.2010р.);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 05.01.2011р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством «Мірт», м.Львів до Дочірнього підприємства «Константа-Захід», м.Львів про стягнення 47 129,13 грн. боргу. Згідно заяви про уточнення позовних вимог до стягнення було заявлено 45193,13 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судовому засіданні 14.09.2011р. було оголошено перерву до 22.09.2011р.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог вх. №21511/11 від 22.09.2011р., в якій зазначив, що ним допущено помилку при поданні попередньої заяви про уточнення позовних вимог вх.№75 від 31.08.2011р., відтак просить суд не брати до уваги подану представником заяву про зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача 47129,13 грн. заборгованості.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав наведених у відзиві вх.№13326/11 від 14.06.2011р., мотивуючи тим, що відповідно до картки рахунку №361 ДП «Константа-Захід»поставило ПП «Мірт»за період з 06.08.2009р. по 18.09.2009р. товару (бетонного розчину) на загальну суму 177 531,98 грн., а не на суму 152870,87 грн. як стверджує позивач. Згідно домовленості між сторонами оплата за поставлений бетонний розчин повинна була проводитись на наступний день після отримання товару, а сплачено відповідачем лише 27.08.2009р. тобто з простроченням. Крім того, відповідач зазначає, що платіжне доручення №520 від 27.08.2009р. подане позивачем не в оригіналі і не в засвідченій копії, відтак не відповідає вимогам діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд,-

встановив:

Протягом серпня вересня 2009 року Дочірнє підприємство «Константа-Захід»здійснило Приватному підприємству «Мірт»поставку бетонного розчину на загальну суму 152870,87 грн., відповідно до видаткових накладних за період з серпня по вересень 2009 року.

Позивач, згідно платіжного доручення №520 від 27.08.2009р., перерахував на розрахунковий рахунок ДП «Константа-Захід»200000,00 грн.

В подальшому відповідач відмовився постачати товар (бетонний розчин), у зв»язку з чим 23.03.2011р. ПП «Мірт»звернулося до ДП «Константа-Захід»з вимогою про повернення переплати в сумі 47129,13 грн. в семиденний термін з моменту отримання вимоги. Проте відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення.

Відтак, за даними позивача відповідач недопоставив позивачу товар (бетонний розчин) на суму 47 129,13 грн. (200 000,00 152 870,87 = 47 129,13), яку він просить стягнути в примусовому порядку.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт сплати позивачем на рахунок відповідача коштів в сумі 200 000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №520 від 27.08.2009р., банківською випискою від 27.08.2009р. та довідкою ПАТ «Сведбанк»від 24.05.2011р. за вих.№ 503.

Представником позивача на вимогу суду надано належним чином оформлене платіжне доручення № 520 від 27.08.2009р. на суму 200000,00 грн. з відмітками банківської установи про проведення коштів. Відтак, факт сплати коштів в сумі 200000,00 грн. позивачем доведений та підтверджений належними доказами.

За даними відповідача, позивачу за період з серпня по вересень 2009р. крім накладних наявних у матеріалах справи, було поставлено товар, ще по накладних №ДП-0000194 на суму 1 635,00 грн.; №ДП-0000226 на суму 1 635,00 грн.; №ДП-0000438 на суму 5 103,60 грн.; №ДП-00318 на суму 968,00 грн.; №ДП-00323 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00324 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00325 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00326 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00327 на суму 4 003,50 грн., які виявились відсутніми у позивача.

Представником відповідача було надано суду наступні накладні: №ДП-0000194 на суму 1 635,00 грн.; №ДП-0000226 на суму 1 635,00 грн.; №ДП-0000318 на суму 968,00 грн.; №ДП-00324 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00325 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00326 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00327 на суму 4 003,50 грн. та доручення № 238 від 31.08.2009р. видане представнику позивача на отримання товару.

Посилання представника відповідача на поставку по накладних №ДП-0000438 на суму 5 103,60 грн.; №ДП-00323 на суму 3 665,00 грн. не підтверджене, оскільки відповідач не надав цих накладних, а у позивача вони відсутні.

Враховуючи, що згідно поданих позивачем накладних з 06.08.2009р. по 18.09.2011р. відповідач поставив товар на суму 152870,87 грн., крім того згідно поданих предст авником відповідача накладних №ДП-0000194 на суму 1 635,00 грн.; №ДП-0000226 на суму 1 635,00 грн.; №ДП-0000318 на суму 968,00 грн.; №ДП-00324 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00325 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00326 на суму 3 665,00 грн.; №ДП-00327 на суму 4 003,50 грн., було поставлено товар на суму 19236,50 грн., відтак, матеріалами справи підтверджується, що за період серпень-вересень 2009р. позивачу було поставлено товар на загальну суму 172107,37 грн.

Отже, відповідач недопоставив позивачу товар на суму 27 892,63 грн.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України 23.03.2011р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення переплати в сумі 47129,13 грн. в семиденний термін з моменту отримання вимоги. Проте відповідач залишив вимогу без відповіді та задоволення. Факт надсилання вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 23.03.2011р. та фіскальним чеком № 9242 від 23.03.2011р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Відповідач доказів повернення коштів в сумі 27892,63 грн. та видаткових накладних: №ДП-0000438 на суму 5103,60 грн. та № ДП-00323 на суму 3 665,00 грн. не подав, тому суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, а саме до стягнення підлягає 27 892,63 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів поставки товару або повернення передоплати.

Судові витрати слід стягнути з відповідача, згідно вимог ст.49 ГПК України, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 1212 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Константа-Захід»(79025, м.Львів, вул.Левандівська, 3; р/р 260010630267 в ВАТ «БМ Банк»м.Київ; МФО 380913; код ЄДРПОУ 32712109) на користь Приватного підприємства «Мірт»(79038, м.Львів, вул.Пасічна, 81/12; п/р 2600701000807 у ТОВ «ОКСІ БАНК»м.Львів; МФО 325990; код ЄДРПОУ 22396799) 27 892,63 грн. боргу, 278,92 грн. держмита, та 139,67 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.

Повний текст рішення

підписано 26.09.2011р.