Рішення № 18768433, 18.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.11 Справа№ 5015/5221/11

За позовом: Державного підприємства «Свердловантрацит» в особі Відокремленого підрозділу «Управління з матеріально-технічного постачання», м. Свердловськ Луганської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон», м. Львів

про: стягнення 25555,02 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 провідний юрисконсульт (довіреність № 14-188д від 05.04.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2 юрисконсульт (довіреність б/н від 01.06.2011 р.)

Представникам сторін розяснено їх права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 18.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне підприємство «Свердловантрацит»в особі Відокремленого підрозділу «Управління з матеріально-технічного постачання», м. Свердловськ Луганської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон», м. Львів про стягнення 25555,02 грн., з яких: 13173,00 грн. сума сплачених коштів, 11 791,85 грн. сума штрафних санкцій, 590,17 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами та судових витрат.

Ухвалою суду від 12.09.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2011 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, на виконання вимог ухвали суду подав лист № 01/178 від 17.10.2011 р. з долученням документів витребовуваних судом та зазначив про часткове визнання позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

25.11.2010 р. між сторонами укладено договір поставки № 1059/2-10 (далі по тексту договір), згідно умов якого відповідач зобовязався на умовах договору передати у власність позивача товар, асортимент, ціна і кількість якого вказана у Специфікації, а позивач зобовязався прийняти і оплатити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом четвертим договору сторони узгодили умови та строки поставки товару, відповідно до п. 4.2 якого передбачено, що Постачальник (відповідач) зобов'язується передати товар Покупцю (позивачу) на протязі 45 календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати.

14.02.2011 р. на розрахунковий рахунок відповідача, відповідно до умов договору позивач платіжними дорученнями № 1586 та 196 перерахував суму передплати в розмірі 98 241,00 грн. (з ПДВ).

Враховуючи вищенаведене, кінцевий строк поставки товарів з урахуванням термінів, визначених п. 4.2 договору, становив 31.03.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов договору було частково поставлено товар, а саме: 25.03.2011 р. у кількості 6 шт. на суму 32 364,00 грн. та 07.07.2011 р. у кількості 12 шт. на суму 52 704,00 грн., всього на загальну суму 85068,00 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ним недопоставлено позивачу товару на загальну суму 13173,00 грн.

Таким чином, станом на 31.08.2011 р. прострочення по непоставці проплаченого 14.02.2011 р. товару у кількості 3 контакторів КМ 17 Р 35 на суму 13 173,0 грн. складає 153 дні; прострочення поставлених 07.07.2011 р. контакторів КМ 17 Р 35 у кількості 12 шт. на суму 52 704,00 складає 98 днів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законом та договором.

Статтею 611 ЦК України за порушення зобов'язань передбачені правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як передбачено п. 6.1 договору, за порушення строків постачання до Постачальника (відповідача) застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% вартості не поставленого товару за кожен день прострочення, а у разі не постачання понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми не поставленої продукції.

Відповідно до розрахунку позовних вимог загальний розмір неустойки, яка виникла в результаті несвоєчасної поставки Постачальником (відповідачем) товарно-матеріальних цінностей, склав суму у розмірі 11 791,85 грн.

Крім того, за правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, ч. 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як було зазначено вище, позивачем платіжними дорученнями від 14.02.2011 р. № 1586 та № 196 було перераховано суму передоплати у розмірі 98 241,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, оскільки у встановлені договором строки (на протязі 45 календарних днів з моменту отримання 100% попередньої оплати), оплачений товар було поставлено не в повному обсязі (станом на 31.08.2011 р. відповідачем не поставлено на адресу позивача 3 контактори на суму 13 173,0 грн.) поверненню підлягає сума передоплати в розмірі 13 173,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України передбачений обов'язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем, згідно розрахунку позовних вимог, нараховано відповідачу, які підлягають стягненню, три проценти річних у розмірі 590,17 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення повністю.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 536, 549, 611, 625, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничий комплекс «Полярон», м. Львів, вул. Угорська, 14 (р/р 26002303418457 в СБ відділенні ЛЦО «ПІБ»м. Львова, МФО 334635, код ЄДРПОУ 14308606) на користь Державного підприємства «Свердловантрацит»в особі Відокремленого підрозділу «Управління з матеріально-технічного постачання», м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, Луганська область (р/р 2600130284717 в Свердловському безбалансовому відділенні філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк м. Луганськ, МФО 304308, код ЄДРПОУ 32355669) 13173 грн. 00 коп. суми передоплати, 11791 грн. 85 коп. штрафних санкцій, 590 грн. 17 коп. 3% річних, 255 грн. 55 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Деркач Ю.Б.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.10.2011 р.