Рішення № 18767949, 13.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа№ 5015/3855/11

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Шаргородський маслозавод», м.Шаргород Вінницької області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів, Львівська область

Про стягнення 178308,92 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Король М.Р.

Представники :

від позивача: присутній ОСОБА_1 ( представник за довіреністю від 01.08.2011 р, яка діяла до 01 вересня 2011 року )

від відповідача: ОСОБА_2-представник (довіреність № б/н від 06.01.2011 р)

Права та обов”язки , передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України позивачу та відповідачу в судових засіданнях роз”яснювались. Заяви про відвід судді не поступали.

Суть спору: Позов заявлено Приватним акціонерним товариством «Шаргородський маслозавод», м.Шаргород Вінницької області, до Закритого акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів, про стягнення 178308,92 грн. заборгованості (в тому числі : 146101,25 грн. основного боргу, 11315,85 грн. пені, 16688,92 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 4202,90 грн.) за поставлений на умовах договору №46 від 09 липня 2010 року, однак не оплачений товар ( молоко пастеризоване питне).

Ухвалою суду від 13.07.2011 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 03.08.2011 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду висвітлені в ухвалі. В судовому засіданні 03.08.2011 року, взяв участь представник позивача ОСОБА_1, повноваження якого визначені в довіреності від 01.08.2011 року, дійсній до 1 вересня 2011 року. З підстав наведених в ухвалах від 03.08.2011р. та від 04.10.2011 року розгляд справи відкладався.

13.09.2011року за вхідним номером 20783/11 в канцелярії господарського суду зареєстровано лист без номера і без дати за підписом юрисконсульта ПрАТ «Шаргородський маслозавод»ОСОБА_1(завірений гербовою печаткою позивача), в додатку до якого , зокрема, подано Заяву про зміну ціни позову (у звязку із перерахунком індексу інфляції , пені та 3% річних) із суми 178308,92 грн. на суму 177854,55 грн., яка включає : 146101,25 грн. основного боргу, 12292,20 грн. пені, 5518,00 грн.- 3% річних, 13943,10 грн. інфляційних нарахувань . Окрім того, до листа долучено письмове пояснення (підписане тією ж посадовою особою та завірене печаткою позивача) про те, що оскільки довіреності відповідачем не надавалися, підтвердженням отримання товару згідно договору №46 від 09.07.2010 року є наступні документи: видаткові накладні, документи по реалізації товару, податкові накладні, а також акт звірки взаємних розрахунків у якому відповідач визнає свій борг перед ПрАТ «Шаргородський маслозавод».

До листа не долучено документ, підтверджуючий посадове становище особи, яка його підписала для подання до суду; надані цій особі повноваження на вчинення таких дій ( у тому числі й стосовно підпису заяви про уточнення ціни позову).

14.09.2011 року за вхідним номером 20859 в канцелярії господарського суду зареєстровано поданий відповідачем Відзив від 14.09.2011 року, з підстав, наведених у якому, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Оскільки у відповідності до рішення позачергових зборів акціонерів ЗАТ «Галичина» від 29.08.2011 року статут товариства приведений у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»та найменування товариства змінено із закритого акціонерного товариства «Галичина»на приватне акціонерне товариство «Галичина», сторона відповідача просить суд провести заміну відповідача у справі із Закритого акціонерного товариства «Галичина»та Приватне акціонерне товариство «Галичина».

13.10.11 р позивачем подано у канцелярію суду два клопотання. Клопотання за №49 від 12.10.11 р про відкладення розгляду справи , оскільки відповідач не скерував на адресу позивача примірника відзиву на позовну заяву ( просить суд зобовязати відповідача вчинити такі дії), та клопотання про витребування в порядку ст.38 ГПК України від відповідача доказів, а саме - додаткові угоди №1 від 09.07.2010 р та №3 від 26.09.2010 р, оскільки такі були скеровані відповідачу для погодження, однак не повернуті, незважаючи на неодноразові, як стверджується у клопотанні, вимоги з боку ПрАТ «Шаргородський маслозавод».

В судовому засіданні 13.10.11 р. від позивача взяв участь ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.2011 року, дійсна до 1 вересня 2011 року і є у матеріалах справи). Іншого документу на підтвердження повноважень представника , в т.ч. станом на 13.10.2011 року, суду не надано.

Від відповідача 13.10.2011 року взяв участь представник ОСОБА_2 (довіреність від 06.01.2011 року, видана ПрАТ «Галичина», дійсна до 31.12.2011 року).

Судом встановлено.

У відповідності до рішення позачергових зборів акціонерів ЗАТ «Галичина»від 29.08.2011 року, статут товариства приведений у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»та найменування товариства змінено із Закритого акціонерного товариства «Галичина»на Приватне акціонерне товариство «Галичина». Дане підтверджується п.1.1 статуту ПрАТ «Галичина», зареєстрованим державним реєстратором Радехівської районної державної адміністрації 31.08.2011 року, № запису 14051050028000058, та випискою з Єдиного державного реєстру від 31.08.2011 року, які подані до справи.

Отже, позивачем підтверджено зміну найменування юридичної особи і те, що цю зміну зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджують відповідні, надані до справи документи.

Оскільки підстави для заміни сторони позивача її правонаступником , викладені в ст.25 ГПК України відсутні, суд на підставі поданих представником позивача документів зазначає у даному рішенні про зміну найменування сторони відповідача із Закритого акціонерного товариства «Галичина» на Приватне акціонерне товариство «Галичина».

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Щодо форми заяви про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог ГПК не визначає форми (усної чи письмової), в якій ці заяви викладаються. Виходячи з того, що позовна заява повинна бути оформлена письмово, а зазначені дії означають зміну елементів позову, слід дійти висновку , що заяви про збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, які відображають волевиявлення позивача, мають подаватись у письмовій формі. Окрім того, письмова форма забезпечить можливість реалізації відповідачем певних процесуальних засобів захисту своїх прав : надання відзиву; подання зустрічного позову тощо.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Позовна заява №59 від 08.07.2011 року про стягнення 178308,92 грн. заборгованості підписана головою правління ПрАТ «Шаргородський маслозавод»Степанюк Т.В.

Заява про зміну ціни позову (у звязку із перерахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних), а саме із суми 178308,92 грн. на 177854,55 грн., подана до суду 13.09.2011 року (в додаток до листа, зареєстрованого за вх.№20783/11) і підписана особою, посадове становище якої та надані їй повноваження щодо підписання заяви, яка скеровується на розгляд до господарського суду, не підтверджено. Довіреність на представника ПрАТ «Шаргородський маслозавод»ОСОБА_1 від 01.08.2011 року дійсна до 1 вересня 2011 року.Зазначена заява не підлягає прийняттю судом до розгляду.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи з тих мотивів, що відповідач не виконав вимог ухвали суду від 03.08.2011 року і не скерував позивачу примірник відзиву, оскільки вказана позивачем підстава не є тією обставиною, яка перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні. Питання про те, чи певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи, та коли суд вважає , що наявних у справі матеріалів не достатньо для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.33 ГПК України тягар доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, лежить на особі яка звернулась з позовом до суду.

Розглянувши клопотання за №50 від 12.10.11 року про витребування доказу, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.38 ГПК України сторона або прокурор, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено : який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

При цьому, причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ тощо. Особа, яка звертається із клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Клопотання позивача за № 50 від 12.10.11 року про витребування доказу є непідтвердженим документально, подане з порушенням вимог ст.38 ГПК України, а відтак , не підлягає задоволенню. До того ж, представник відповідача заперечив наявність у ПрАТ «Галичина» витребовуваних документів.

Слід також зазначити і про те, що обидва клопотання ( за №49 від 12.10.11 р та за №50 від 12.10.11 р ) підписані ОСОБА_1 , як представником позивача. Однак, до справи не подано довіреності, виданої приватним акціонерним товариством «Шаргородський маслозавод» ОСОБА_1; дійсної станом на 12 жовтня 2011 року; з відповідними повноваженнями, у тому числі : заявляти клопотання.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідачем порушено зобовязання щодо оплати отриманого товару на умовах договору купівлі-продажу молоко продукції №46 від 09 липня 2010 року. Відповідно до п.1.1 зазначеного договору продавець (позивач) зобовязувався виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність (повне господарське відання ) покупцю (відповідачу) певний товар ( згідно п.1.2 предметом постачання є молоко пастеризоване питне далі товар), певної кількості та якості, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Свої обовязки продавець виконував добросовісно, що підтверджують видаткові накладні (перелік у позовній заяві , документи по реалізації молока, акт взаємозвірки). Позивач покликається на умови п.4.1 договору, яким передбачено , що покупець проводить авансовий платіж в розмірі 100% від суми заявленого товару; на ст.ст.509,529 ЦК України згідно яких виконання зобовязання повинно проводитись належним чином і відповідно до умов укладеного договору і в установлений строк. Стверджує, що відповідач частково розрахувався за отриманий товар. На момент звернення з позовом до суду сума основного боргу становить 146101,25 грн. Відповідно до п.8.3 договору позивач нарахував пеню в розмірі 11315,85 грн, а відповідно до ст.625 ЦК України 16688,92 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 4202,90 грн., вимоги про стягнення яких заявив у позові. Вказує, що намагався в досудовому порядку врегулювати спір ( звертався до відповідача із письмовими вимогами про погашення заборгованості, однак такі залишені останнім без розгляду та задоволення). Просить позов задоволити.

Відповідач не заперечує факту укладення між сторонами договору купівлі-продажу молокопродукції за №46 від 09 липня 2010 року. Однак, вважає, що основний борг вартості отриманого товару, вимога про стягнення якого заявлена у даному позові, виник не з підстав виконання зобовязань за договором, а у звязку з невиконанням зобовязань, що виникли в результаті здійснення господарських операцій, зокрема з купівлі-продажу товару безпосередньо за видатковими накладними. З цих причин, відповідач вважає заявлені вимоги безпідставними і просить відмовити в їх задоволенні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного..

09 липня 2010 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу молокопродукції №46, згідно із п. 1.1. якого продавець зобовязується виготовляти та систематично відвантажувати і передавати у власність (повне господарське користування) покупцю певний товар, певної кількості та якості, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п.1.2 договору предметом постачання є молоко пастеризоване питне далі товар. Кількість, якість та ціна Договору вказується в Протоколах погодження цін, які є його невідємною частиною (п.1.3). Одиниця виміру кількості товару: кілограм ( п.2.1).

У п.2.2 договору сторони погодили, що обсяг постачання визначається у додатку, який являється невідємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.4.1 договору покупець проводить авансовий платіж в розмірі 100% від суми заявленого товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року (п.6.1). В пункті 6.2 передбачені умови пролонгації договору на черговий календарний рік.

Відповідно до п.8.3 за несвоєчасний розрахунок за отриману продукцію покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення.

Сторони встановили (п.9.1) , що умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою з обовязковим укладанням письмового документа за підписами уповноважених на те осіб.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами було укладено два додатки до договору №46 від 09 липня 2010 року. А саме :

Додаток №2/66 в розділі 1 якого , «Ціна товару», сторони погодили, що згідно договору №46 від 09.07.2010 року ЗАТ «Галичина»та ПрАТ «Шаргородський маслозавод» встановлюють, починаючи з 14 серпня 2010 року, продажну ціну за 1 (один) кг молока -3,70 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Додаток №4 у розділі 1 якого, іменованому як «Ціна товару», сторони погодили, що згідно договору №46 від 09.07.2010 року ЗАТ «Галичина»та ПрАТ «Шаргородський маслозавод»встановлюють, починаючи з 19 листопада 2010 року продажну ціну за 1 (один) кг молока - 3,75 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Договір є чинним станом на час розгляду спору по суті . Доказів зворотнього суду не надано , на такі обставини не покликаються сторони. Відповідач підтвердив укладення з позивачем 09 липня 2010 року договору №46 купівлі-продажу молокопродукції .

За нормою ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно із ст.7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань. Отже - обовязок дотримуватись погоджених у договорі умов в рівній мірі покладено як на відповідача, так і на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано сторонами, передбачений в п.2.2 договору Додаток, який мав би визначати обсяг постачання товару за договором і являтись його (договору) невідємною частиною, сторонами не укладався; письмові заявки (замовлення) на певну кількість продукції відповідачем не надавались.

У розділі №4 договору (який регулює порядок розрахунків) передбачено, що покупець проводить авансовий платіж в розмірі 100% від суми заявленого товару. Таким чином, авансовий платіж (попередня оплата) складає суму заявленого відповідачем товару. Договором не визначений термін оплати товару вартістю у розмірі, який перевищує суму авансу (обсягу заявленого товару), що в силу приписів ч.4 ст. 231 ГК України, ст., ст. 546, 547, 548 ЦК України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»спростовує доводи позивача про обгрунтованість заявленої ним вимоги про стягнення пені.

Враховуючи правовий зміст пункту 4.1 укладеного Договору, суд вважає підставним твердження відповідача про те, що сума проведених платежів з 09.07.2010 року (з моменту укладення договору) по 16 березня 2011 року (останній платіж відповідача на рахунок позивача) у розмірі 3800 000,00 грн.(згідно банківських виписок і платіжного доручення, наданих відповідачем) складає вартісний обсяг замовленого молока в рамках дії Договору №46 від 09 липня 2010 року . Підтвердженням зазначеного є й призначення платежів «оплата за молоко згідно договору №46 від 09.07.2010 року, в т.ч. ПДВ»у названих платіжних документах.

Отриманий відповідачем товар у сумі, що перевищує суму оплаченої молокопродукції, слід вважати такою, що поставлена позивачем безпосередньо за видатковими накладними на позадоговірній основі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що даний позов невірно заявлений з підстав невиконання відповідачем договірних зобовязань, зокрема умов укладеного Договору №46 від 09 липня 2010 року.

Позивач не використав своє право змінити підставу заявленого позову відповідно до норм ст. 22 ГПК України.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних,

які нарахованих відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №46 від 09.07.2010 р, заявлені безпідставно, є такими , що не підлягають до задоволення з вище наведених підстав.

Суд зауважує, що позивачем не втрачена можливість звернення до суду з позовом про стягнення з ПрАТ «Галичина» основної заборгованості, інфляційних та річних з підстав невиконання зобовязань щодо оплати товару, поставленого на позадоговірній основі.

Крім того, судом встановлено, що позивачем не підтверджено належними доказами факт здійснення господарських операцій з часткової оплати відповідачем отриманого молока. Так, позивач в підтвердження розміру заявленої до стягнення основної заборгованості посилається на лише дві копії банківських виписок за 19.07.2010 року і 16.03.2011 року на загальну суму 300000, 00 грн., а також на Акт звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.10.2010 року по 31.07.11 року.

Проаналізувавши названий Акт звірки, судом зясовано, що у цьому акті відзначено кредитове сальдо на користь позивача станом на 01.10.2010 року в сумі 446101, 25 грн., яка в таблиці акту не розшифрована в розрізі видаткових накладних про відпуск товару та платіжних документів про оплату товару. По при це, як убачається з доданих відповідачем платіжних документів оплата проведена відповідачем за названий період часу в сумі 3800, 00 грн.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украіні” повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Враховуючи викладене, суд відзначає, що акт звірки розрахунків не являється первинним документом, внаслідок чого не може бути належним і допустимим доказом в підтвердження спірної заборгованості, як це стверджує позивач. Акт звірки оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, однак не має переваги над доказами, якими являються первинні документи.

Згідно із ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести та підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог, не доведені і не підтверджені ним належними і допустимими доказами.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.1,2,22,25,28, 32,33,34,36,38,43,44,49,75, 82,84,85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1.У звязку із зміною найменування відповідача із закритого акціонерного товариства «Галичина»на приватне акціонерне товариство «Галичина», відповідачем у справі вважати приватне акціонерне товариство «Галичина»( вул.Б.Хмельницького,120, м.Радехів Львівської області, код ЄДРПОУ 25553579).

2. Відмовити позивачу у прийнятті до розгляду заяви про зміну ціни позову (у звязку із перерахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних), а саме із суми 178308,92 грн. на 177854,55 грн., яка подана до суду 13.09.2011 року (в додаток до листа, зареєстрованого за вх.№20783/11)

3. Відмовити позивачу у задоволенні клопотання №49 від 12.10.2011 року про відкладення розгляду справи.

4. Відмовити позивачу у задоволенні клопотання №50 від 12.10.2011 року про витребування позову.

5. Відмовити в позові повністю.

В судовому засіданні 13.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення. Повний текст рішення складено 18.10.2011 р.

Суддя Кітаєва С.Б.