Рішення № 18767925, 12.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа№ 4/116

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галінвест-Агро», с. Сілець Камянка-Бузького району Львівської області

про: стягнення боргу в розмірі 177820 грн. 95 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 представник на підставі довіреності № 527/1-10ЮР від 31.12.2011 року;

відповідача: не зявився.

Обставини розгляду справи:

Публічне акціонерне товариство „Компанія „Райз” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Галінвест-Агро”, просить суд стягнути на його користь з відповідача 85639,91 грн. основного боргу, 7498,76 грн. пені, 46330,00 грн. збитків, 38352,28 грн. 28% річних за договором поставки товару на умовах товарного кредиту № 8323-662(0).

Ухвалою господарського суду від 05.11.2010 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галінвест-Агро»стягнення страхового відшкодування в розмірі 177820 грн. 95 коп., справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2010 року.

В судовому засіданні 30.11.2010 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. З підстав, викладених в ухвалі від 30.11.2010 року судом розгляд справи відкладено до 16.12.2010 року.

В судовому засіданні 16.12.2010 року судом оголошувалась перерва до 27.12.2010 року.

В судовому засіданні 27.12.2010 року представник позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладення розгляду справи для подання додаткових доказів. Суд відклав розгляд справи до 11.01.2011 року.

В судовому засіданні 11.01.2011 року судом оголошувалась перерва до 31.01.2011 року з врахуванням відпустки судді Гриців В.М.. Судове засідання 31.11.2011 року не відбулось у звязку із хворобою судді Гриців В.М. Ухвалою суду від 16.02.2011 року розгляд справи призначено до розгляду на 28.03.2011 року.

В судовому засіданні 28.03.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення приналежності підпису ОСОБА_2. ОСОБА_2 прибув у судове засідання, оглянув надані позивачем оригінали накладних №ВН/026/784 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/788 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/790 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/792 від 05 червня 2007 року і заявив, що підписи на означених накладних у графі “одержав”не належать йому, Вороновському Володимиру Володимировичу, цих накладних він не підписував, відповідно, товару за цими накладними у позивача не отримував. ОСОБА_2 надав зразки власного підпису на трьох аркушах. За приписами ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу. Розглянувши матеріали справи, подані докази, суд заслухав пояснення представників сторін, ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що зясування приналежності підписів, виконаних на накладних №ВН/026/784 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/788 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/790 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/792 від 05 червня 2007 року потребує спеціальних знань в галузі почеркознавства, а тому призначив судову судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. На дослідження експерта поставив запитання: «чи підпис на накладних №ВН/026/784 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/788 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/790 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/792 від 05 червня 2007 року в графі “одержав” виконано Вороновським Володимиром Володимировичем, а чи іншою особою ?»У звязку із призначенням експертизи провадження у справі судом зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2011 року поновлено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галінвест-Агро»про стягнення 85635 грн. 91 коп. основного боргу, 7498 грн. 76 коп. пені, 46330 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 38352 грн. 28 коп. 28 % річних за неправомірне користування коштами. Провадження у справі поновлено у звязку з тим, що відповідач не оплатив вартість проведення експертизи, обовязок по оплаті яких попередньо судом було покладено на відповідача ухвалою суду від 28.03.2011 року. 05.08.2011 року матеріали справи були повернуті Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз до господарського суду Львівської області. Справу призначено дол. розгляду на 12.09.2011 року.

Позивач в судовому засіданні 12.09.2011 року позовні вимоги підтримав, відсутність повного чи часткового погашення боргу підтвердив, просив задоволити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач в судове засідання не зявився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали господарського суду від 08.08.2011 року не виконав. На момент розгляду справи відсутні докази отримання ним ухвали суду. Розгляд справи судом відкладено до 12.1.2011 року.

Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Клопотань про фіксацію судового процесу технічними засобами під час розгляду справи до зупинення провадження у справі сторони не подавали. Позивач подав клопотання не здійснювати фіксацію судового процесу технічними засобами 12.09.2011 року.

12.10.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2011 року.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство „Компанія „Райз” (позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Галінвест-Агро” (відповідач), просить суд стягнути на його користь з відповідача 85639,91 грн. основного боргу, 7498,76 грн. пені, 46330,00 грн. збитків, 38352,28 грн. - 28% річних за договором поставки товару на умовах товарного кредиту № 8323-662(0). Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки на умовах товарного кредиту № 8323-1661/0 від 26 квітня 2007 року, а саме неоплату відповідачем товару на загальну суму 45782,91 грн., що еквівалентно станом на момент відвантаження сумі 9065,92 дол. США, переданого позивачем і отриманого відповідачем за накладними: №ВН/026/286 від 27.04.07. на суму 9600,01 грн., що еквівалентно 1900,99 дол. США; №ВН/026/424 від 27.04.07. на суму 9030,91 грн., що еквівалентно 1788,30 дол. США; №ВН/026/489 від 03.05.07. на суму 1108,98 грн., що еквівалентно 219,60 дол. США; №ВН/026/577 від 14.05.07. на суму 12410,88 грн., що еквівалентно 2457,60 дол. США; №ВН/026/784 від 04.06.07. на суму 1712,71 грн., що еквівалентно 339,15 дол. США; №ВН/026/788 від 04.06.07. на суму 3302,70 грн., що еквівалентно 654,00 дол. США; №ВН/026/790 від 04.06.07. на суму 1345,32 грн., що еквівалентно 266,40 дол. США; №ВН/026/792 від 05.06.07. на суму 3736,00 грн., що еквівалентно 739,80 дол. США; №ВН/026/1455 від 05.10.07. на суму 3535,40 грн., що еквівалентно 700,08 дол. США.

Представник відповідача заперечує факт отримання відповідачем товару за накладними №ВН/026/784 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/788 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/790 від 04 червня 2007 року, №ВН/026/792 від 05 червня 2007 року. Пояснив, що підпис на означених накладних подібний, проте не належить Вороновському Володимиру Володимировичу, який був керівником товариства з обмеженою відповідальністю „Галінвест-Агро”. З цих підстав просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між ЗАТ компанія «Райз»та ТзОВ «Галінвест-Агро»26 квітня 2007 року укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8323-1661(0).

Відповідно до договору відповідачу відвантажено товар по накладних: № ВН/026/286 від 27.04.07. на суму 9600,01 грн., що еквівалентно 1900,99 дол. США; № ВН /026/424 від 27.04.07. на суму 9030,91 грн., що еквівалентно 1788,30 дол. СІЛА; № ВН/026/489 від 03.05.07. на суму 1108,98 грн., що еквівалентно 219,60 дол. США; № ВН/026/577 від 14.05.07. на суму 12410,88 грн., що еквівалентно 2457,60 дол. США; № ВН/026/784 від 04.06.07. на суму 1712,71 грн., що еквівалентно 339,15 дол. США; № ВН/026/788 від 04.06.07. на суму 3302,70 грн., що еквівалентно 654,00 дол. США; № ВН/026/790 від 04.06.07. на суму 1345,32 грн., що еквівалентно 266,40 дол. США; № ВН/026/792 від 05.06.07. на суму 3736,00 грн., що еквівалентно 739,80 дол. США; № ВН/026/1455 від 05.10.07. на суму 3535,40 грн., що еквівалентно 700,08 дол. США. Всього товару на суму 45782,91 грн., що еквівалентна станом на момент відвантаження сумі 9065,92 дол. США.

Відповідно до п. 2.9. та додатку 1а до даного Договору відповідач зобов'язаний сплачувати на користь позивача відсотки за весь час фактичного користування товарним кредитом - 6%. За період користування товарним кредитом відповідачу позивачем нараховано відсотки за користування товарним кредитом в сумі 8881,34 грн., що еквівалентно згідно умов договору 1758,68 дол. США. Однак, відповідно до пункту 2.7 договору сторони підписують акт приймання-передачі послуг товарного кредитування в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. Оскільки позивачем не доведено факт надання послуг товарного кредитування належними та допустимими доказами та не подано акту приймання-передачі послуг товарного кредитування як первинного облікового документу, який відображає факт здійснення господарської операції відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків за користуванням товарним кредитом в розмірі 8881,34 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, розрахунок не проводив. Так як відповідач у встановлений договором терміни повної оплати не провів, то за ним на дату подання позову існувала прострочена заборгованість, яку позивач розраховував в розмірі суми еквівалентної 10824,60 (9065.92 + 1758,68) дол. США. Станом на 27.10.10. відповідач повного розрахунку не провів.

Сума основного боргу становить на 27.10.2010 року за розрахунком позивача становила (10824,60 х 7,9116) = 85639,91 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком, доданим до матеріалів справи позивачем. Однак, оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення відсотків за користуванням товарним кредитом в розмірі 8881,34 грн., то сума боргу за поставлений товар становить 76758 грн. 57 коп. (85639,91-8881,34 = 76758,57).

Зобов'язання по оплаті вартості товару, отриманого відповідно до договору, та процентів за користування товарним кредитом відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. 526, 527, 533, 655 Цивільного кодексу України та умови договору.

Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що погоджено сторонами в п. 2.1. договору.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України, що погоджено п. 2.2 договору, сума в гривні, що підлягає сплаті Відповідачем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини), однак сторони погодили, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості товару, менший або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 76758 грн. 57 коп.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. У відповідності до п. 7.3. договору, відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості товару та процентів за користування товарним кредитом, сплачуючи за кожний день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу. Розмір пені за прострочений період сплати коштів складає 7498,76 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком, доданим до матеріалів справи позивачем. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про підставність позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 7498 грн. 76 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з п.7.5 договору відповідач за прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків сплачує позивачу 28% річних за неправомірне користування коштами з простроченої суми, які складають 38352,28 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком, доданим до матеріалів справи позивачем. Поданий позивачем розрахунок процентів річних математично розрахований правильно. Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про підставінсть позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 28% річних за неправомірне користування коштами з простроченої суми, які складають 38352 грн. 28 коп.

Крім цього, згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (стаття 546 Цивільного кодексу України).

Право учасників процесу встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також Верховний суд України у постанові від 22.11.2010 року у справі № 14/80-09-2056 вказав, що субєкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобовязань встановленням окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобовязань.

Згідно з п. 7.4 договору, відповідач відшкодовує позивачу завдані неналежним виконанням зобов'язань по договору збитки, встановлені сторонами по договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язань 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення, які за розрахунком позивача становлять 164818,48 грн. Відповідно до цього ж пункту договору, збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку. У позовній заяву позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 46330 грн. 48 коп. Однак, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати завдані цим порушенням збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязаня доказується кредитором (в даній справі - позивачем). Позивачем не доводився та не доказувався жодними доказами факт завдання йому збитків простроченням виконання зобовязання відповідачем.

Крім цього, зобовязання було забезпечене неустойкою (пенею), вимогу про стягнення якої суд задовольняє. Порівняно із розміром, встановленим статтею 625 Цивільного кодексу України процентів річних (3 %), великим (28 %) процентом річних за користування чужими коштами, погодженими сторонами у договорі, позивач достатньою мірою захищений від можливості нанесення збитків.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 46330 грн. 48 коп., та необхідність відмовити в її задоволенні.

Також у позовній заяві від 27.10.2010 року позивач виклав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Ухвалами суду від 05.11.2010 року та від 30.11.2010 року вирішення заяви про забезпечення відкладалось. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позивачем не подано доказів, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи взагалі унеможливлення виконання рішення у справі. Враховуючи наведене суд прийшов до висновку про безпідставність заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Загальними зборами акціонерів 27 квітня 2010 року прийнято рішення про зміну назви ЗАТ «Компанія «Райз»на ПАТ «Компанія «Райз», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 18.05.2010р., тому назву позивача змінено на ПАТ «Компанія «Райз».

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відшкодувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 258, 267, 525, 526, 549, 548, 623, 625, 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галінвест-Агро», (80413, Львівська область, Камянка-Бузький район, с. Сілець, вул. Набережна, б. 25, код ЄДРПОУ 34489911) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201) борг у розмірі 76758 грн. 57 коп., пеню в розмірі 7498 грн. 76 коп., 28 % річних в розмірі 38352 грн. 28 коп., сплачене державне мито в розмірі 1226 грн. 09 коп. та сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 162 грн. 72 коп.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог, а саме: про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 8881 грн. 34 коп., та про стягнення збитків в розмірі 46330 грн. 48 коп.

Відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у спосіб накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Галінвест-Агро», викладеній у тексті позовної заяви 27.10.2010 року № 10/4-юр.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.