Рішення № 18767899, 28.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11 Справа № 5015/4459/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача Суходольської Н.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”, м. Львів до Львівського комунального підприємства “Сріблястий” м. Львів про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 28.04.2011 р. та визнання недійсним п. 3.4. договору від 28.04.2011 р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”, м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства “Сріблястий” м. Львів про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору від 28.04.2011 р. та визнання недійсним п. 3.4. договору від 28.04.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.08.2011 р. призначив розгляд справи на 25.08.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 14.09.2011 р., 28.09.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між сторонами 28.04.2011 р. було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем. Відповідно до Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні, дане положення є обов’язковим для всіх власників ліфтів незалежно від їх відомчого підпорядкування і спеціалізованих організацій, які виконують технічне обслуговування і ремонт ліфтів. Додатком до вказаного положення є Типовий підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем. Частиною 4 ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого КМУ, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Згідно п. 1 ст. 40 Закону України “Про здійснення державних закупівель” договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим законом. Типовий договір про закупівлю затверджується уповноваженим органом. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що сторони повинні дотримуватись умов типового договору, який є додатком до вищевказаного положення. Однак, відповідачем було включено до договору, що був підписаний сторонами, пункт 3.4., яким передбачено право замовника в односторонньому порядку розірвати договір. Проте, в тексті типового договору не передбачено право одностороннього розірвання договору з ініціативи замовника. Таким чином, вказаний пункт договору необхідно визнати недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства. Представник позивача також зазначив, що позивач скориставшись п. 3.4. договору від 28.04.2011 р., вчинив правочин щодо одностороннього розірвання з 21.05.2011 р. вищевказаного договору. З таким розірванням не погоджується вважає його незаконним з огляду на те, що п. 3.4. є недійсним у зв’язку з його невідповідністю нормам чинного законодавства з підстав, викладених вище. Всупереч п. 3.4. договору від 28.04.2011 р. відповідач не викликав представників позивача для складення акту-претензії, на акті-претензії відсутні підписи не менш як 3-х мешканців будинку. Також представник позивача зазначив, що відповідач повідомив позивача про проведення ремонтних робіт та час їх проведення. З огляду на викладене, просив суд визнати недійсним правочин щодо одностороннього розірвання з 21.05.2011 р. договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р.

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 08.08.2011 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 квітня 2011 р. між ЛКП “Сріблястий” (відповідач) та ТзОВ “Ліфт-Еко” (позивач) було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем.

За цим договором замовник (відповідач) доручає, а підрядчик (позивач) виконує роботи по технічному обслуговуванню та ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об’єктах замовника відповідно з додатком 1, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору від 28.04.2011 р. замовник може розірвати договір в односторонньому порядку: у разі порушення підрядником умов договору замовник викликає представника підрядника для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо; акт складається замовником та представником підрядника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника підрядника у 2-х годинний термін або відмови його підписати, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як 3 споживачі, які мешкають у будинку, в якому допущене порушення. Договір вважається розірваним на 5 день після підписання другого акту.

11 травня 2011 р. відповідачем було складено акт-претензію, в якому зазначено, що позивачем не надано в повному обсязі послуги щодо ремонту і технічного обслуговування ліфтів по вул. Любінській, 162 за період з 5 травня 2011 р. по 11 травня 2011 р. Виконавця зобов’язано усунути несправність ліфтів, вжити заходів щодо ремонту обладнання, здійснити перерахунок плати за обслуговування ліфтів за 7 днів. Вказаний акт підписаний головним інженером, майстром та мешканцем кв. 77.

16 травня 2011 р. відповідачем було складено акт-претензію, в якому зазначено, що позивачем не надано в повному обсязі послуги щодо ремонту і технічного обслуговування ліфтів по вул. Любінській, 162 за період з 12 травня 2011 р. по 16 травня 2011 р. Виконавця зобов’язано усунути несправність ліфтів, вжити заходів щодо ремонту обладнання, здійснити перерахунок плати за обслуговування ліфтів за 5 днів. Вказаний акт підписаний мешканцями кв. 64, 70, 78.

Листом від 16.05.2011 р. за вих. 2/231 відповідач повідомив позивача про те, що згідно п. 3.2.1. та п. 3.4.3. договору угода вважається розірваною з 21.05.2011 р.

Листом від 24.05.2011 р. за вих. 2/241 відповідач повторно повідомив позивача про те, що договір від 28.04.2011 р. розірвано з 21.05.2011 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Суд вважає безпідставним твердження позивача про обов’язкову відповідність договору від 28.04.2011 р. типовому договору згідно ст. 40 Закону України “Про здійснення державних закупівель” та Положенню про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні.

Відповідно до зазначеного законодавства, договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим законом. Типовий договір про закупівлю затверджується уповноваженим органом. Типовий підрядний договір на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем є додатком до Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні.

Таким чином, ч. 1 ст. 40 Закону України “Про здійснення державних закупівель”, Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україні не містять вимог щодо обов’язкової відповідності договору типовому договору та заборони на відступ від змісту типового договору.

Відсутні вимоги щодо вказаної обов’язкової відповідності угоди типовому договору і в статті 630 ЦК України та статті 179 ГК України.

Так, відповідно до ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, наведені норми встановлюють лише можливість визначення сторонами змісту договору на підставі типового договору.

Таким чином, сторони не позбавлені права самостійно, на власний розсуд, доповнювати умови типового договору, що і було запропоновано відповідачем шляхом включення п. 3.4. до договору від 28.04.2011 р.

Слід також зазначити, що згідно п. 7 ч. 2 ст. 22 Закону України “Про здійснення державних закупівель” проект договору або основні умови, які обов’язково будуть включені до договору про закупівлю включений до переліку документації конкурсних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України “Про здійснення державних закупівель” учасник, який отримав від замовника документацію конкурсних торгів, має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання пропозицій конкурсних торгів звернутися до замовника за роз’ясненнями щодо документації конкурсних торгів. Замовник повинен надати роз’яснення на запит протягом трьох днів з дня його отримання всім особам, яким було надано документацію конкурсних торгів.

З огляду на наведе, в разі відсутності проекту майбутнього договору в документації конкурсних торгів, позивач не був позбавлений права звернутися до відповідача з вимогою про надання такого.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно п. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору про закупівлю є: предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент); кількість товарів, робіт і послуг та вимоги щодо їх якості; порядок здійснення оплати; сума, визначена у договорі; термін та місце поставки товарів, надання послуг, виконання робіт; строк дії договору; права та обов’язки сторін; зазначення умови щодо можливості зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків; відповідальність сторін. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов, договір про закупівлю вважається неукладеним. (ст. 41 Закону України “Про здійснення державних закупівель”).

В разі недосягнення згоди щодо істотних умов договору відповідно до ст. 638 ЦК України, даний факт може свідчити про неукладення угоди, а не про її недійсність.

Згідно ч. 3 ст. 188 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони узгодили істотні умови договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р. Під час укладення вищевказаного договору жодних пропозицій, заперечень щодо додаткових умов договору позивачем не висувалося, протокол розбіжностей не складався.

Викладені обставини свідчать про необґрунтованість вимог ТзОВ “Ліфт-Еко”, що є підставою для відмови в позові в частині визнання п. 3.4. договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р. недійсним.

В силу статті 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і супільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4. договору від 28.04.2011 р. передбачено, що замовник може розірвати договір в односторонньому порядку: у разі порушення підрядником умов договору замовник викликає представника підрядника для складання та підписання акта, в якому зазначаються терміни, види, показники порушень тощо; акт складається замовником та представником підрядника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника підрядника у 2-х годинний термін або відмови його підписати, він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як 3 споживачі, які мешкають у будинку, в якому допущене порушення. Договір вважається розірваним на 5 день після підписання другого акту.

Зазначене положення договору не передбачає обов’язковість розірвання договору в разі порушення підрядником зобов’язань за договором, а надає можливість її застосування в залежності від конкретних обставин справи.

З наведених обставин вбачається, що підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання підрядником передбачених договором або законом зобов’язань.

Позивачем в судових засіданнях зазначено, що ремонт ліфта по вул. Любінській, 162 тривав з 05.05.2011 р. по 16.05.2011 р. включно. Ліфт був запущений у роботу 16.05.2011 р. Вказаний ремонт був капітальним та полягав в ремонті редуктора ліфта, що в свою чергу унеможливлювало негайне виконання робіт. Про необхідність проведення капітального ремонту позивач попередив відповідача заздалегідь.

Відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень, доказів на спростування доводів позивача не подав.

Необхідно також зазначити, що застосування права на одностороннє розірвання договору від 28.04.2011 р. можливе за умови дотримання процедури, передбаченої п. 3.4. договору.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, акт-претензія від 11.05.2011 р. було складено за відсутності представника позивача, доказів виклику представника позивача для складення акту відповідачем не представлено. Також вказаний акт підписаний особами, які згідно п. 3.4. не уповноважені на підписання такого акту.

Акт-претензія від 16.05.2011 р. також було складено за відсутності представника позивача, доказів виклику представника позивача для складення акту відповідачем не представлено.

Судом встановлено, що позивачем не дотримано порядку розірвання договору від 28.04.2011 р., передбаченого п. 3.4., а акти-претензії оформлені неналежним чином, що свідчить про відсутність пропозиції про розірвання договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р.

В той же час, ч. 2. ст. 188 ГК України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частина 3 ст. 188 ГК України передбачає, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З аналізу наведених норм випливає, що право на звернення з позовом про розірвання договору виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити або розірвати договір надійшла відповідь про відмову або не надійшла у 20-денний строк.

Згідно ч. 5 ст. ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідачем не представлено доказів того, що він звертався до суду з позовом про розірвання договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р., а також доказів винесення судом рішення про розірвання вищевказаного договору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання з 21.05.2011 р. договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р. є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 202, 203, 204, 215, 615, 630, 638 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 207 ГК України, ст.ст. 22, 23, 40 Закону України “Про здійснення державних закупівель” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. В частині позовних вимог щодо визнання п. 3.4. договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р. недійсним відмовити.

3. Визнати недійсним правочин Львівського комунального підприємства “Сріблястий” щодо одностороннього розірвання з 21.05.2011 р. договору на технічне обслуговування та ремонт ліфтів і диспетчерських систем від 28.04.2011 р., укладеного між Львівським комунальним підприємством “Сріблястий” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”.

4. Стягнути з Львівського комунального підприємства “Сріблястий”, м. Львів, вул. Кричевського, 61 (ідентифікаційний код 20826392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліфт-Еко”, м. Львів, вул. Пекарська, 95 (ідентифікаційний код 31658533) 85 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.