Рішення № 18767825, 12.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа№ 5015/4738/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За первісним позовом: Горішненської сільської ради, с.Горішне

До відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Городок

Про зобовязання до виконання умов договору зберігання від 22.07.2008 року

За зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Городок

До відповідача за зустрічним позовом: Горішненська сільська рада, с.Горішне

Про визнання недійсним договору зберігання від 22.07.2008 року.

В судове засідання зявились:

від позивача за первісним позовом: Дяків І.М.- представник

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_3 -представник

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Горішненською сільською радою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобовязання до виконання умов договору зберігання від 22.07.2008 року.

07.09.2011 року відповідачем подано зустрічний позов до Горішненської сільської ради про визнання недійсним договору зберігання від 22.07.2008 року. Ухвалою суду від 07.09.2011 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 26.09.2011 року судом оглянуто оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом свої вимоги підтримав, просив зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виконати умови Договору зберігання від 22.07.2008 року шляхом повернення переданого на зберігання майна.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що договір зберігання, спонукання до виконання якого є предметом первісного позову, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та в зустрічній позовній заяві просить визнати його недійсним . В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на біржову угоду купівлі-продажу залізобетонних дорожніх плит від 18.07.2008 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 на біржових торгах придбав у Горішненської сільської ради у власність залізобетонні дорожні плити, щодо яких пізніше 22.07.2008 року був укладений договір зберігання.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.10.2011 року.

В продовженому судовому засіданні 12.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

22 липня 2008 року між Горішненською сільською радою (Майнодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) було укладено безоплатний договір зберігання, за умовами якого Майнодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання залізобетонні дорожні плити в кількості 2000 штук,. За умовами п.1.1 Договору термін закінчення зберігання визначено 31.12.2010 року.

Як стверджує позивач, він неодноразово звертався до ФОП ОСОБА_1 з листами про повернення переданого на зберігання майна, проте , в порушення п.2.1.9 Зберігач переданого йому на зберігання майна Майнодавцеві не повернув, що стало підставою звернення з позовом про зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконати умови договору зберігання та повернути передане йому майно.

В свою чергу , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить визнати недійсним Договір зберігання від 22 липня 2008 року, укладений між ним та Горішненською сільською радою з огляду на ті обставини, що 18 липня 2008 року на біржових торгах він придбав у Горішненської сільської ради 2000 залізобетонних дорожніх плит, про що було укладено Біржову угоду № 5/07-08 купівлі-продажу, , зареєстровану на Товарній біржі «Львівська Універсальна»( реєстраційний № 5/07-08). Зазначена Угода була укладена на виконання Рішень Горішненської сільської ради №111 від 07.04.2008 року та №114 від 30.05.2008 року ( завірені копії в матеріалах справи).

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, Договір зберігання від 22.07 2008 року був укладений між сторонами вже після придбання майна підприємцем, на прохання сільського голови, оскільки у Покупця була відсутня фінансова можливість негайно оплатити вартість придбаного майна. На думку підприємця, укладений Договір зберігання від 22.07.2008 року не спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним, а тому просить визнати його недійсним з огляду на ст..203, ст..215 Цивільного кодексу України.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.. В задоволенні первісного позову слід відмовити.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені ст.215 ЦК України, якою передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Нормами ст..203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вже зазначалося раніше, 22 липня 2008 року між Горішненською сільською радою (Майнодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Зберігач) було укладено безоплатний договір зберігання, за умовами якого Майнодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання залізобетонні дорожні плити в кількості 2000 штук.

Відповідно до ч.1 ст.963 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 18 липня 2008 року на біржових торгах придбав у Горішненської сільської ради 2000 залізобетонних дорожніх плит, про що було укладено Біржову угоду № 5/07-08 купівлі-продажу, зареєстровану на Товарній біржі «Львівська Універсальна»( реєстраційний № 5/07-08). Зазначена Угода була укладена на виконання Рішень Горішненської сільської ради №111 від 07.04.2008 року та №114 від 30.05.2008 року ( завірені копії в матеріалах справи). На виконання біржової угоди купівлі-продажу за № 5/07-08, Горішненська сільська рада (Продавець) передала ФОП ОСОБА_1 (Покупець) дорожні плити в кількості 2000 штук загальною вартістю 277371,07 грн. , що підтверджується Актом приймання-передачі від 21.07.2008 року.

Таким чином, на момент укладення договору зберігання 22.07.2008 року залізобетонні дорожні плити в кількості 2000 штук вже були продані фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 і передані йому по Акту приймання-передачі від 21.07.2008 року, що фактично унеможливлювало передачу їх Горішненською сільською радою на зберігання, оскільки на момент укладення договору зберігання у Майнодавця вони були фактично відсутні.

Відповідно до ст..234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором зберігання від 22.07.2008 року , укладеним між Горішненською сільською радою (Майнодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Зберігач) жодне майно не передавалося. Зазначений договір був укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому, в силу ст.ст.203, 234 ЦК України, зазначений правочин є фіктивним і підлягає визнанню судом недійсним.

Спростовуються матеріалами справи доводи відповідача за зустрічним позовом стосовно передачі дорожніх плит по акту приймання-передачі на виконання Договору зберігання від 22.07.2008 року , оскільки акт приймання передачі дорожніх плит датований 21.07.2008 року тобто до укладення договору зберігання від 22.07.2008 року і з нього не вбачається що він укладений на виконання Договору зберігання, оскільки сторонами даного Договору є Майнодавець і Зберігач, а як вбачається із Акту приймання-передачі від 21.07.2008 року , він підписаний Продавцем і Покупцем ( а.с.10 ).

З огляду на викладене, зустрічні позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору зберігання від 22.07.2008 року з моменту його укладення, обґрунтовані і підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, не підлягають до задоволення первісні позовні вимоги щодо зобовязання ОСОБА_1 виконати умови Договору зберігання від 22.07.2008 року.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази свідчать про те, що зустрічний позов обґрунтований і підлягає до задоволення. В задоволенні первісних позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,82,84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Зустрічні позовні вимоги задоволити.

2.Визнати недійсним з моменту укладення Договір зберігання від 22.07.2008 року, укладений між Горішненською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

3.В задоволенні первісного позову відмовити.

4.Стягнути з Горішненської сільської ради Миколаївського району Львівської області (81656, Львівська область, Миколаївський район, с.Горішне, вул.. Шевченка,55 , код ЄДРПОУ 04371466) на користь фізичної особи-підприємця ( АДРЕСА_1 Код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.10.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.