Рішення № 18767806, 12.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа№ 5015/5172/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексікон”, м.Севастополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Едемс”, м.Львів,

про: стягнення 138633грн. 15коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: Демченко В.М.

від відповідача: Каркавчук Ю.В.

Представникам сторін, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Ексікон” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Едемс” про стягнення 138633грн. 15коп. основного боргу.

Ухвалою суду від 12.09.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.09.2011р. Ухвалою суду від 28.09.2011р. розгляд справи відкладено на 12.10.2011р.

В судовому засіданні 12.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в долученому 12.10.2011р. до матеріалів справи запереченні проти позовних вимог б/н та дати, просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не дотримано порядку вирішення суперечок, передбаченого п.10.1 договору, тобто не було проведено переговорів між сторонами, однак розмір заборгованості в сумі 138633грн. 15коп. не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 28.01.2011р. між ТзОВ “Ексікон” (продавець) та ТзОВ “Едемс” (дистриб”ютор) дистриб”юторського договору № 7 продавець зобов”язувався поставити продукцію дистриб”ютору в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у накладних, які свідчать про прийом-передачу продукції і є його невід”ємною частиною, а дистриб”тор здійснює продаж продукції та оплату отриманої продукції на умовах, визначених у даному договорі (п.2.2. договору). п.2.1 вказаного договору передбачено, що цим продавець призначає дистриб”ютора своїм дистриб”ютором продукції на території, а дистриб”ютор погоджується діяти в якості офіційного дистриб”ютора на території на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.5.1 договору продавець зобов”язується продавати, а дистриб”ютор купувати продукцію за цінами, зазначеними в комерційній пропозиції на кожний наступний місяць, яка є невід”ємнною частиною договору. Додатком № 2 до договору №57 відповідачу встановлено 30 днів відстрочки платежу з моменту поставки продукції.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору №57 ним за видатковими та товарно-транспортними накладними по довіреностях на отримання товару поставлено відповідачу товар на загальну суму 1076965грн. 38коп. Однак, відповідач своїх зобов”язань за договором належним чином в повному обсязі не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в розмірі 938332грн. 23коп. Станом на час звернення з позовом суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 138633грн. 15коп., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р.

За своїм змістом дистриб”юторський договір є договором поставки. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України – зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов”язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Покликання відповідача на те, що позивачем не дотримано порядку вирішення суперечок, передбаченого п.10.1 договору (не було проведено переговорів) судом до уваги не береться, оскільки позивачем направлено відповідачу вимогу №18 від 17.08.2011р. про сплату суми боргу в розмірі 138633грн. 15коп.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Едемс”, м.Львів, вул.Бузкова, 2 (ідентифікаційний код 32181543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексікон”, м.Севастополь, вул.Київська/Л.Толстого, буд. 11/35 (ідентифікаційний код 37313890) 138633грн. 15коп. основного боргу, 1486грн. 33коп. основного боргу, 1486грн. 33коп. витрат по сплаті державного мита та 235грн. 09коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2011р.

Суддя Гоменюк З.П.