Рішення № 18767733, 26.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.11 Справа№ 5015/4320/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство “Біо-Тест-Лабораторія”, м.Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Західна ветеринарна компанія”, м.Львів

про стягнення грошового боргу

ціна позову: 60727,54грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1.-довіреність в матеріалах справи;

від відповідача не з”явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство “Біо-Тест-Лабораторія” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Західна ветеринарна компанія” про стягнення грошового боргу.

Протягом розгляду справи представником Позивача було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої, Позивач просить стягнути з Відповідача 58043,85грн. основного боргу, 640,98грн. пені, 1144,97грн. 3% річних, 897,14грн. сума індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.07.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 17год. 00хв. 02.09.2011р. В судовому засіданні 02.09.2011року було оголошено перерву до 26.09.2011 року до 11 год 10 хв.

Представнику Позивача оголошено його права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: повідомлення про відсутність обставин передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, з додатками: оригінал Довідки, копія Наказу на призначення головного бухгалтера; клопотання про уточнення розміру позовних вимог, з додатками: Додаток №1 за період з 07.07.2010 по 31.08.2011р., копія доказу надсилання копії клопотання та Додатку №1 до Відповідача, отримання директором Відповідача копії даного клопотання та Додатку №1 наручно.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився, вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Протягом розгляду справи подав довіреність на право здійсненя представництва, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

02.11.2009р. між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено договір поставки №166/11/09 (далі Договір), відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, Продавець зобовязується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору; предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі по тексту товар) згідно видаткових накладних (передача за якими Покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невідємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1.3 Договору, у видаткових накладних може не зазначатися як підстава відпуску товару даний Договір, але якщо поставка товару відбулася в період його дії до неї застосовуються умови цього Договору; при отриманні товару відповідні видаткові накладні підлягають підписанню представником Покупця, печатка не є обовязковим реквізитом видаткової накладної, а тому може бути відсутня.

Згідно п.4.2 Договору, загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній; сума Договору складає суму вартості всього товару, що постачається Продавцем Покупцю на умовах цього Договору на протязі терміну його дії; загальна сума Договору не обмежується.

Відповідно до п.5.2 Договору, порядок оплати: 100% суми кожної поставки сплачується в термін двадцяти одного календарного дня після переходу права власності на товар; датою переходу права власності вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Договору, даний Договір надирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2010р.; закінчення строку дії цього Договору не тягне за собою припинення зобовязань по оплаті поставленого товару; якщо Сторони після спливу терміну дії Договору продовжують співпрацювати в сфері, визначеній розділом 1 цього Договору, та не заявляють про зміну або припинення умов Договору, вважається, що даний Договір пролонгується на один рік. В матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази заяви Сторін про зміну або припинення цього Договору. Крім того, відповідно до нижченаведених видаткових накладних, Сторони продовжили співпрацювати у сфері, визначені розділом 1 Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до видаткової накладної №1012 від 10.02.20101р., Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято на підставі Довіреності №125 від 10.02.2010р. товар на загальну суму 42430грн.; згідно видаткових накладних №2103 та №2130 від 15.03.2010р. (довіреність №141 від 15.03.2010р.) 1056грн. та 848,60грн.; згідно видаткової накладної №2722 від 01.04.2010р. (довіреність №151 від 01.04.2010р.) 4243грн.; №3028 від 13.04.2010р. (довіреність №154 від 13.04.2010р.) 1162,70грн.; №3478 від 28.04.2010р. (довіреність №162 від 28.04.2010р.) 403,2грн.; №3854 від 12.05.2010р. (довіреність №165 від 11.05.ю2010р.) 8486грн.; №4418 від 31.05.2010р. (довіреність №182 від 31.05.2010р.) 1800грн.; №5193 від 16.06.2010р. (довіреність №190 від 15.06.2010р.) 720грн.; №6236 від 07.07.2010р. (довіреність №203 від 07.07.2010р.) 3500грн.; №6982 від 30.07.2010р. (довіреність №211 від 30.07.2010р.) 1200грн.; №7746 від 26.08.2010р. (довіреність №216 від 26.08.2010р.) 1200грн.; №8467 від 20.09.2010р. (довіреність №268 від 20.09.2010р.) 1800,30грн.; №8567 від 24.09.2010р. (довіреність №271 від 24.09.2010р.) 1800,30грн.; №1842 від 21.03.2011р. (довіреність №306 від 21.03.2011р.) 1544,40грн.; №2359 від 11.04.2011р. (довіреність №310 від 08.04.2011р.) 1650грн.

Всього, за період з 10.02.2010р. по 11.04.2011р. відповідно до умов Договору згідно вищенаведених видаткових накладних Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 73844,5грн.

Згідно доводів Позивача та наявних в матеріалах справи актів звірки розрахунків, Відповідачем частково оплачено за поставлений товар згідно Договору на умовах взаємозаліку, з врахуванням чого борг Відповідача перед Позивачем становить 58043,85грн.

Наведене підтверджується, в тому числі, наявними в матеріалах справи актами звірок взаєморозрахунків між Сторонами станом на 02.12.2010р. та станом на 14.07.2011р., відповідно до яких, борг Відповідача перед Позивачем становить 58043,85грн.

Позивачем скеровувалась Відповідачу претензія №350 від 14.06.2011р. з вимогою оплатити борг, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи фіскальний поштовий чек №8796 від 15.06.2011р. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповіді на зазначену претензію.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повного або часткового погашення такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 58043,85грн. боргу за Договором підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 640,98грн. пені.

Позивач в позовній заяві, з врахуванням клопотання про уточнення розміру позовних вимог, просить стягнути з Відповідача 640,98грн. пені. В додатках до клопотання про уточнення позовних вимог Позивач наводить розрахунок пені, проведений за шістьма поставками, вихідними даними для якого є сума поставок, кількість днів прострочення (не перевищує шість місяців), дати поставок, розмір облікової ставки НБУ, що діяла за відповідний період.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі порушення термінів розрахунків Покупець на вимогу Продавця зобовязаний оплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 640,98грн. пені підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1144,97грн. 3% річних та 897,14грн. інфляційних нарахувань.

Позивач в клопотанні про уточнення позовних вимог наводить розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, вихідними даними доля яких є: для 3% річних сума боргу 58043,85грн., період нарахування 04.05.2011р. 31.08.2011р., розмір відсотків 3%; для інфляційних нарахувань сума боргу 58043,85грн., період нарахування 04.05.2011р. 30.06.2011р., величини індексів інфляції, що діяли за відповідні періоди.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1144,97грн. 3% річних та 897,14грн. інфляційних нарахувань за зазначений Позивачем період підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.09.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 30.09.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ч.1 ст.173, ст.ст.193, 230, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, ч.1 ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія»(79005, м.Львів, вул..Скельна, 1, ідентифікаційний код 35227543) на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Біо-Тест-Лабораторія»(01042, м.Київ, вул..Дружби Народів, 7, кВ.49, ідентифікаційний код 18094674) 58043,85грн. боргу, 640,98грн. пені, 1144,97грн. 3% річних, 897,14грн. інфляційних нарахувань, 607,28грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.