Рішення № 18767723, 10.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа№ 5015/5598/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (м.Київ)

до відповідача:Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м.Львів)

про:відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 6 554,31 грн.

Суддя: В.М. Пазичев

При секретарі:І.Є.Башак Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - представник, довіреність від 25.02.2010 року

від відповідача:Не зявився Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, розяснено їх права та обовязки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (м.Київ) до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м.Львів) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 6 554,31 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.09.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 03.10.2011 року. Ухвалою від 03.10.2011 року розгляд справи відкладено до 10.10.2011 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.09.2011 року, про відкладення від 03.10.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

10.10.2011 року за вх.№23008/11 позивач подав заяву по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.09.2011 року, про відкладення від 03.10.2011 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується відміткою штампу відповідача від 03.10.2011 року за вх.№2098 про отримання коії ухвали Господарського суду Львівської області від 03.10.2011 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 10.10.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що 22.02.2011 року близько 15 год. 00 хв., на перехресті вулиць Андрусюка Б.Хмельницького у місті Стрий, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Сітроен»(д.н.з. НОМЕР_2), не врахував стан дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Міцубіші Аутлендер»(д.н.з. НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_3.

Позивач стверджує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження, а 17.03.2011 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, внаслідок вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

У позовній заві позивач також зазначає, що автомобіль марки «Міцубіші Аутлендер»(д.н.з. НОМЕР_1), на день ДТП був застрахований у ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»(згідно Закону України «Про акціонерні товариства»змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО - Україна») за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту № 640518444.10 від 01.12.2010 року. За твердженням позивача, згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування №3572 від 16.03.2011 року і відповідно до страхового акту №3572 від 16.03.2011 року за ремонт зазначеного автомобіля на рахунок ФОП ОСОБА_4 перераховано виплату страхового відшкодування в сумі 8 044 грн. 00 коп., що, на думку позивача, підтверджується платіжним дорученням №2280 від 25.03.2011 року.

У відповідності до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №13/02 від 07.03.2011 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, з врахуванням фізичного зносу та без врахування ПДВ становить 7 064,31 грн.

Позивач стверджує, що на день ДТП автомобіль марки «Сітроен»(д.н.з. НОМЕР_2) був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6872142 з терміном дії до 15.11.2011 року, страховиком за цим полісом, як зазначає позивач, являється ВАТ «НАСК Оранта».

Позивач також стверджує, що на адресу ЛОД ВАТ «НАСК «Оранта»10.08.2011 року була направлена претензія про врегулювання збитків в порядку регресу, яку відповідач отримав 10.08.2011 року, що підтверджується вхідною відміткою. Після отримання листа-претензії, як зазначає позивач, жодних відповідей на адресу ПАТ «АСК «ІНГО Україна» по вказаному випадку не надходило, жодних додаткових документів, необхідних для розгляду претензії по суті відповідач не просив.

Таким чином, на думку позивача, борг відповідача перед позивачем складає 6 554 грн. 31 коп.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», операції з надання послуг із страхування особами, які мають ліцензії на здійснення діяльності відповідно до закону не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що 22.02.2011 року на перехресті вулиць Андрусюка Б.Хмельницького у місті Стрий, відбулося зіткнення автомобіля марки «Сітроен»(д.н.з. НОМЕР_2) з автомобілем марки «Міцубіші Аутлендер»(д.н.з. НОМЕР_1).

17.03.2011 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області винесена постанова про притягнення ОСОБА_2, власника автомобіля марки ««Сітроен»(д.н.з. НОМЕР_2), до адміністративної відповідальності, внаслідок вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України

Автомобіль марки «Міцубіші Аутлендер»(д.н.з. НОМЕР_1), на день ДТП був застрахований у ЗАТ «АСК «ІНГО Україна»(згідно Закону України «Про акціонерні товариства»змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО - Україна») за договором добровільного страхування засобів наземного транспорту № 640518444.10 від 01.12.2010 року. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування №3572 від 16.03.2011 року і відповідно до страхового акту №3572 від 16.03.2011 року на суму 8 044 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2280 від 25.03.2011 року.

Автомобіль марки «Сітроен»(д.н.з. НОМЕР_2) на день ДТП був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6872142 з терміном дії до 15.11.2011 року, страховиком за цим полісом, як зазначає позивач, являється ВАТ «НАСК Оранта»

Відповідно до Закону України "Про страхування", страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Отже, страхова компанія (страховик), надаючи послуги зі страхування, у разі настання страхового випадку, виплачує страхову виплату, розмір якої визначається на підставі розміру матеріального збитку, розрахованого шляхом проведення відповідної експертизи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що позов є обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Будь-яких клопотань з цього приводу на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо обєктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач не подав докази погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (м.Київ) до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м.Київ) в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (м.Львів) про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 6 554,31 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п. ”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №170 від 07.09.2011 року на суму 102,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №171 від 07.09.2011 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути із Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (79018, м.Львів, вул. Бортнянського,12; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” (01054, м.Київ, вул. Вороновського,33, код ЄДРПОУ 16285602, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) 6 554 (шість тисяч п”ятсот п”ятдесят чотири) грн. 31 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.