Рішення № 18767635, 11.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11 Справа№ 5015/5160/11

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство “Галтранс”, м.Львів

до відповідача товариство з обмеженою відповідальністю “Діком ЛТД”, м.Львів

про сятгнення коштів

ціна позову: 3300,00грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача не з”явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство “Галтранс” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю “Діком ЛТД” про стягнення коштів; ціна позову: 3300,00грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5160/11 від 09.09.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 40хв. 27.09.2011р.Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі суду по даній справі від 27.09.2011р.

Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані в тому числі і Відповідачу (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копія акту звірки розрахунків від 19.09.2011 року; копія довідки з ЄДРПОУ на ТзОВ “Діком ЛТД”; копія витягу з ЄДРПОУ на ТзОВ ТЕП “Галтранс”; довіреність на право здійснення представництва; а також позовну заяву з додатком: поштовим документом про відправлення Відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та опис вкладення у цінний лист.

Представник Відповідача в судове засідання жодного разу не з”явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, вимог ухвал суду по даній справі не виконав, відзив на позовну заяву не подав.

Конверти з ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі скеровано Відповідачу за наявною у справі поштовою адресою Відповідача (79034, м.Львів, вул..Героїв Крут, 6), яка зазначена у Договорі, який є підставою позовних вимог, та отриманий Відповідачем (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.09.2011р. №7901406382489.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою.

Крім того, копії ухвал про відкладення та копії позовної заяви надіслані Відповідачу за як поштовою адресою (79034, м.Львів, вул..Героїв Крут, 6), так і за адресою, вказаною у довідці ЄДРПОУ станом на 23.09.2011р. (79018, м.Львів, вул..Олени Степанівни, 35 Б.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань та копії позовної заяви і доданих до неї документів, яких у Відповідача немає, йому надіслані належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.12.2010р. між ТзОВ ТЕП “Галтранс” (Замовник) та ТзОВ “Діком ЛТД”(Виконавець) укладено договір № МР-0912/2010-1(даліДоговір).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 Договору, Замовник доручає, а Виконавець виконує монтажні та пусконалагоджувальні роботи по реконструкції вузла теплопостачання , а саме встановлення електричного міні-котла, даним Договором визначені терміни виконання робіт: початок 10.12.2010р., закінчення 25.12.2010р.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору, загальна вартість договору складає 5500,00грн.; Замовник зобовязується протягом 3-х банківських днів після погодження договору і його підписання провести попередню оплату в розмірі 3300,00грн.(в т.ч. ПДВ 20%) від вартості договору на рахунок Виконавця.

На виконання умов Договору, 10.12.2010р., Позивач здійснив попередню оплату в розмірі 3300грн. Зазначений факт підтверджується платіжним дорученням №741 від 10.12.2010р. та банківською випискою про операції за 10.12.2010р.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам Договору, ТзОВ “Ділком ЛТД” (Відповідач) не виконало узятих на себе зобов”язань перед Позивачем.

Відповідно до ч.3 ст.538 Цивільного кодексу України, у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Слід зазначити, що 25.08.2011р. Позивач надіслав Відповідачу претензію №210 в якій повідомляє Відповідача про відмову від договору та просить перерахувати на поточний рахунок кошти у розмірі 3300,00грн., дана вимога залишена без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази виконання зобовязань за Договором Відповідачем, в тому числі у строки, встановлені Договором, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 3300,00грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 3300,00грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

11.10.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.10.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 85-87, 115,116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Діком ЛТД” (79018, Львівська обл., м.Львів, вул.Олени Степанівни, 35Б, ідентифікаційний код 14331692) на користь товариства з обмеженою відповідальністю транспортно-експедиційне підприємство “Галтранс”(7900, Львівська обл., м.Львів, вул.Стефаника, буд.17, кв.2, ідентифікаційний код-23959225) 3300,00грн. боргу, 102грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.