Рішення № 18767396, 04.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.11 Справа № 5015/4776/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Іваночко В.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат», Хмельницька область, м.Полонне,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Пірс», м. Львів,

про стягнення 98 363 грн. 20 коп. заборгованості, 10229 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 2967 грн. 07 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не зявився.

Представнику позивача розяснено права і обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на здійсненні технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Пірс»про стягнення 98 363 грн. 20 коп. заборгованості, 10229 грн. 77 коп. інфляційних втрат, 2967 грн. 07 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 20.09.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 20.09.2011 року відкладено на 04.10.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

В судовому засіданні 04.10.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представив усі оригінали документів по справі, які були оглянуті в судовому засіданні, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи, просить задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Полонський гірничий комбінат»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 05471879, знаходиться за адресою 30500, Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190-Б, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААА № 131320 та Довідкою Головного управління статистики в Хмельницькій області з ЄДРПОУ серії АБ № 343457 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Пірс»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19326098, знаходиться за адресою: 79066, Львівська область, м. Львів, вул. Драгана, буд. 1, кв. 68, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ серії АВ № 832599 (докази в матеріалах справи).

Між позивачем та відповідачем правочину (договору,угоди) у письмовій формі не укладалося, досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж щебеневої продукції (надалі - товар).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 ЦК України.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього. Покупець зобовязаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України, правочини можуть вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з приписами частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлень, якщо договором не встановлено спеціальні вимоги щодо форми та порядку укладання даного виду договорів.

В нашому випадку, сторони обрали усну форму правочину (договору купівлі-продажу), що не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Доказів того, що вказана домовленість визнається недійсною або оспорюється в встановленому чинним законодавством порядку сторонами суду не подано.

В період з 13.03.2008 року по 07.04.2008 року позивач передав, а відповідач отримав щебеневу продукцію на суму 185968 грн. 38 коп., що підтверджується накладними від 13.03.2008 року № 39, від 20.03.2008 року № 52, від 26.03.2008 року № 61, від 31.03.2008 року № 71, від 01.04.2008 року № 01, від 07.04.2008 року № 13 та Квитанціями про приймання вантажу № 33237297, № 33237292, № 3332927, № 33237221, № 33237248, № 33237273 та Дорожніми відомостями № 33237248, № 33323927, № 33237273, № 33237297, № 33237221, № 33237292 (докази в матеріалах справи).

Відповідач своїх зобов'язань в повній мірі не виконав, здійснив оплату купленої щебеневої продукції в сумі 87605 грн. 18 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 98363 грн. 20 коп., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (докази в матеріалах справи).

Станом на час розгляду справи у судовому засіданні сторонами доказів погашення відповідачем суми основної заборгованості суду не подано.

З метою досудового врегулювання спору позивач 19.07.2008 року надіслав на адресу відповідача Претензію (вих. № 441) з вимогою про погашення заборгованості перед позивачем, яка відповідачем залишена без відповіді.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Спірне зобовязання виникло з усної домовленості сторін на купівлю-продаж щебеневої продукції.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 10229 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 2967 грн. 07 коп. трьох відсотків річних, які нараховані у відповідності до статті 625 ЦК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: державне мито сплачене позивачем в розмірі 1115 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп., згідно з ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 20, 22, 32 34, 43, 44 49, 75, 82 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВ-Пірс»(79066, Львівська область, м. Львів, вул. Драгана, буд. 1, кв. 68; код ЄДРПОУ 19326098) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Полонський гірничий комбінат»(30500, Хмельницька область, Полонський район, м. Полонне, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190-Б; код ЄДРПОУ 05471879) 98 363 грн. 20 коп. - основного боргу; 2 967 грн. 07 коп. - 3 % річних; 10 229 грн. 77 коп. - інфляційних втрат; 1 115 грн. 61 коп. - державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

04.10.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.