Рішення № 18766991, 18.10.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 12/169-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»

до публічного акціонерного товариства «Білоцерківський

завод гумових технічних виробів»

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №2 від 24.12.2010 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»(далі позивач) до публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»(далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №152/26 від 01.04.2008 року (далі договір), згідно з якими позивач зобовязувався поставити відповідачу товар згідно зі специфікацією (далі товар), а відповідач зобовязувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі. Проте відповідач поставлений товар оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3970599,78 грн., 65021,27 грн. пені, три проценти річних у розмірі 12584,76 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 12696,91 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 26.08.2011 року, справу призначено до розгляду 04.10.2011 року.

04 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявила клопотання про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 4521158,60 грн., 23395,30 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4528,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 775,04 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, суму основного боргу визнала, проти нарахування штрафних санкцій заперечувала.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 18.10.2011 року.

18 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, вважала його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Представник відповідача направила на адресу суду уточнений відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

01 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»(далі позивач) та відкритим акціонерним товариством «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»був укладений договір купівлі-продажу №152/26 (далі договір), згідно з умовами якого позивач зобовязувався поставити товар згідно зі специфікацією (далі товар), а відкрите акціонерне товариство «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»зобовязувалось поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»(далі відповідач) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів», що підтверджується статутом публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»у новій редакції, долученим до матеріалів справи.

Позивач у період з 31.08.2009 року до 30.06.2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 3993977,75 грн., що підтверджується видатковими накладними №254817 від 30.06.2011 року, №254295 від 15.06.2011 року, №251314, №251313, №251310 від 28.12.2010 року, №250986, №250983, №250980 від 30.11.2010 року, №250351 від 28.10.2010 року, №249362 від 30.09.2010 року, №249519, №249277 від 29.09.2010 року, №249063 від 30.08.2010 року, №248480 від 30.07.2010 року, №247975 від 19.07.2010 року, №247878, №247868 від 30.06.2010 року, №247512 від 29.06.2010 року, №217195 від 28.05.2010 року, №246418, №246417 від 29.04.2010 року, №245825 від 30.03.2010 року, №245212 від 26.02.2010 року, №244675 від 26.01.2010 року, №244076 від 28.12.2009 року, №243863, №243860 від 30.11.2009 року, №243151 від 30.10.2009 року, №242594 від 30.09.2009 року, №242278 від 31.08.2009 року, а відповідач вказаний товар прийняв, проте оплатив його частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3970599,78 грн., 65021,27 грн. пені, три проценти річних у розмірі 12584,76 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 12696,91 грн.

04 жовтня 2011 року представник позивача у судовому засіданні заявила клопотання про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 4521158,60 грн., 23395,30 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4528,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 775,04 грн.

04 жовтня 2011 року сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 4521158,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Так, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 4521158,60 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 23395,30 грн. пені, три проценти річних у розмірі 4528,12 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 775,04 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 3.1 договору передбачено, що оплата за поставлені товари має бути перерахована на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 днів з моменту поставки товару відповідачу, можлива попередня оплата відповідачем партії товару.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

П. 6.2 договору передбачено, що відповідач за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення сплати за продукцію пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 2-х облікових ставок НБУ.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

18 жовтня 2011 року представник відповідача направила на адресу суду уточнений відзив на позовну заяву, у якому відповідач визнав вимоги позивача про стягнення 4521158,60 грн. основного боргу, 23395,30 грн. пені, трьох процентів річних у розмірі 4528,12 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 775,04 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки дії відповідача не суперечать законодавству України та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4521158,60 грн. основного боргу, 23395,30 грн. пені, трьох процентів річних у розмірі 4528,12 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 775,04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 6 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 712, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», ч. 5 ст. 22, ч. 5 ст. 78, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»до публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Білоцерківський завод гумових технічних виробів»(Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, код 00152448) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»(Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 85, код 31781365) основний борг у сумі 4521158,60 грн. (чотири мільйони пятсот двадцять одна тисяча сто пятдесят вісім грн. 60 коп.); 23395,30 грн. (двадцять три тисячі триста девяносто пять грн. 30 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 4528,12 грн. (чотири тисячі пятсот двадцять вісім грн. 12 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 775,04 грн. (сімсот сімдесят пять грн. 04 коп.); 25500,00 грн. (двадцять пять тисяч пятсот грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 24.10.2011 року.