Рішення № 18766742, 11.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/30011.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна"

простягнення 58270,99 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:не зявився

У судовому засіданні 11.10.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" 58270,99 грн. (48423,15 грн. заборгованості за договором поставки № 113/Р від 26.07.2010р., 4842,32 грн. штрафу, 2505,08 грн. пені, 2015,58 грн. збитків від інфляції, 484,86 грн. 3% річних), 582,71 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань щодо оплати продукції відповідно до договору поставки № 113/Р від 26.07.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2011р. порушено провадження у справі № 57/300 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2011р., в звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи № 57/300 відкладено на 23.09.2011р.

23.09.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач у задоволенні позовних вимог просив відмовити посилаючись на те, що умовами договору поставки № 113/Р від 26.07.2010р. за порушення зобовязання одного виду передбачена чотирьохкратна відповідальність, що суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р. продовжено строк в вирішення спору у справі № 57/300.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011р., в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи № 57/300 відкладено на 11.10.2011р.

11.10.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" 60034,49 грн. (46423,15 грн. заборгованості за договором поставки № 113/Р від 26.07.2010р., 4642,32 грн. штрафу, 5579,05 грн. пені, 2310,15 грн. збитків від інфляції, 1079,82 грн. 3% річних), 600,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що вищевказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" в судове засідання 11.10.2011р. не зявився, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" був укладений Договір поставки № 113/Р (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати партіями у власність Відповідачеві (Покупцеві) картон гофрований та ящики власного виробництва з гофрокартону (надалі - продукція), а Відповідач (Покупець) зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити її.

На виконання умов Договору в період з 17 по 23 грудня 2010 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" передав у власність, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" отримав продукцію на загальну суму 58765,99 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- накладна № 0-00002567 від 17.12.2010р. на суму 25056,71 грн.;

- накладна № 0-00002612 від 23.12.2010р. на суму 33709,28 грн.

Факт передачі товару Відповідачу підтверджується також наявною в матеріалах справи копією довіреності № 25457 від 16.11.2010р.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунки за кожну одержану партію продукції Відповідач (Покупець) здійснює безпосередньо з Позивачем (Постачальником), безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок шляхом попередньої оплати в розмірі 100% вартості продукції.

В порушення умов Договору Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" виконав зобовязання по оплаті вартості продукції частково в сумі 12342,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку Позивача.

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 46423,15 грн. - заборгованості за договором поставки № 113/Р від 26.07.2010р.

У відзиві на позовну заяву Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що умовами договору поставки № 113/Р від 26.07.2010р. за порушення зобовязання одного виду передбачена чотирьохкратна відповідальність, що суперечить чинному законодавству України.

Проте, суд не приймає до уваги вищевказані заперечення Відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, за порушення строків оплати продукції Позивач просить суд стягнути з Відповідача штрафні санкції, а саме: 4642,32 грн. штрафу та 5579,05 грн. пені на підставі п. 6.5. Договору, а також 2310,15 грн. збитків від інфляції та 1079,82 грн. 3% річних на підставі 6.3. Договору.

Відповідно до умов п. 6.3. Договору сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. У разі порушення виконання грошового зобов'язання, Покупець, на вимогу Постачальника, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з п. 6.5. Договору Відповідач (Покупець) несе відповідальність за своєчасність оплати продукції, згідно п. 3.2. та виконання п. 2.5. даного Договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції або порушення умови про повернення тари, згідно п. 2.5 даного Договору, Відповідач (Покупець) сплачує Позивачу (Постачальнику) пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу/від вартості тари, за кожний день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли в період, за який виплачується пеня. У разі, якщо таке прострочення становитиме більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, Постачальник має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченої продукції.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд бере до уваги, що сторони при укладанні Договору добровільно погодили вказані умови Договору, що відповідає принципу диспозитивності та за взаємною згодою визначили умови та підстави відповідальності за несвоєчасну оплату продукції. При цьому, підстави вважати, що при укладенні Договору волевиявлення Відповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі відсутні.

Отже підписавши Договір та погодившись з його умовами, Відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на невідповідність положень Договору вимогам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості продукції (п. 3.2. Договору), проте Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, за отриману продукцію розрахувався не в повному обсязі.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 46423,15 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф та пеню за порушення строків оплати продукції.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п. 6.5. Договору Відповідач (Покупець) несе відповідальність за своєчасність оплати продукції, згідно п. 3.2.та виконання п. 2.5. даного Договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції або порушення умови про повернення тари, згідно п. 2.5 даного Договору, Відповідач (Покупець) сплачує Позивачу (Постачальнику) пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу/від вартості тари, за кожний день прострочення, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли в період, за який виплачується пеня. У разі, якщо таке прострочення становитиме більше ніж 30 (тридцять) календарних днів, Постачальник має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченої продукції.

Згідно з розрахунком Позивача розмір штрафу становить - 4642,32 грн. Розрахунок штрафу перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання понад 30 днів, з нього підлягає стягненню штраф в розмірі 4642,32 грн.

Крім того, як вбачається з доданого Позивачем до заяви про збільшення позовних вимог розрахунку, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з 17.12.2010 року по 10.10.2011р. у розмірі 5579,05 грн.

Згідно з умовами п. 6.6. Договору сторони домовились, що строк нарахування штрафних санкцій визначених цим Договором, і строк позовної давності на їх стягнення, не обмежується шістьма місяцями і/або роком, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання забезпеченого ними зобов'язання або до моменту звернення кредитора до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій в межах строку загальної позовної давності (три роки).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Виходячи з сукупного аналізу наведених норм, суд приходить до висновку про те, що строк нарахування штрафних санкцій не може бути змінений за домовленістю сторін в договірному порядку, якщо такий строк нарахування передбачений нормами закону, оскільки Господарським кодексом України встановлено пріоритетність розміру та строку штрафних санкцій встановлених законом перед договірними домовленостями сторін щодо розміру та строку нарахування штрафних санкцій. Тільки при відсутності визначення розміру та строку нарахування штрафних санкцій у законі, сторони можуть самостійно встановити їх шляхом досягнення домовленості при укладенні договору.

Враховуючи несвоєчасне погашення Відповідачем заборгованості та керуючись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості на строк у шість місяців у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. За розрахунком суду розмір пені становить 3607,65 грн. та підлягає стягненню з Відповідача.

Також згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 2310,15 грн., 3% річних - 1079,82 грн.

Розрахунок 3% річних перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Проте, при перевірці правильності обчислення позивачем сум інфляційних нарахувань, судом встановлено, що позивачем допущено помилки. Згідно з розрахунком суду, здійсненого відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, розмір збитків від інфляції (за визначений позивачем період прострочення) становить 1949,77 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, з нього підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 1949,77 грн. та 3% річних в розмірі 1079,82 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання 11.10.2011р. не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" (юридична адреса: 03058, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 182-В, кв. 69; поштова адреса: 02099, м. Київ, а/с 112; фактична адреса: м. Київ, вул. Бориспільська, 9с, оф. 405; ідентифікаційний код 33591853; р/р 26001030880500 в АТ "УкрСибБанк", МФО 351005; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (10019, м. Житомир, м-н. Станишівський, буд. 7; ідентифікаційний код 33644098; р/р 26002301174730 в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Житомир", МФО 311056) 46423 (сорок шість тисяч чотириста двадцять три) грн. 15 коп. основного боргу, 4642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 32 коп. штрафу, 3607 (три тисячі шістсот сім) грн. 65 коп. пені, 1949 (одна тисяча девятсот сорок девять) грн. 77 коп. збитків від інфляції, 1079 (одна тисяча сімдесят девять) грн. 82 коп. 3% річних, 577 (пятсот сімдесят сім) грн. 03 коп. державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 17.10.2011р.