Рішення № 18766291, 11.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/32011.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КЛС"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 10060,38 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_2. (Дов.)

Від відповідача:не зявився

У судовому засіданні 11.10.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛС" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9900,00 грн. заборгованості, 133,65 грн. пені, 26,73 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. порушено провадження у справі № 57/320 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2011р., в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи № 57/320 відкладено на 11.10.2011р.

11.10.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС" підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 26.09.2011р. наявна у матеріалах справи).

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛС" та Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений усний договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Позивач (Покупець) зобовязувався прийняти та оплатити, а Відповідач (Продавець) передати Покупцю деревяну тару для перевезення та зберігання товарів (далі - товар) в кількості 6 шт. загальною вартістю 9900,00 грн.

29.10.2010р. Відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було виставлено рахунок-фактуру № 29-10/10-1 на оплату товару загальною вартістю 9900,00 грн.

В період з 01 по 19 листопада 2010 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛС" здійснив попередню оплату товару в розмірі 9900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 3936 від 01.11.2010р. на суму 4950,00 грн. та № 4020 від 19.11.2010р. на суму 4950,00 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

12.01.2011р. Позивач направив на адресу Відповідача претензію, в якій просив в 7-денний строк здійснити поставку оплаченого Позивачем товару.

Проте, вищевказану вимогу Відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача суму попередньої оплати в розмірі 9900,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України: Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

12 січня 2011 року Позивач надіслав Відповідачу претензію, в якій просив в 7-денний строк здійснити поставку оплаченого Позивачем товару. З наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Відповідач отримав вищевказану претензію 21.01.2011р., а тому згідно норм ч. 2 ст. 530 ЦК останній повинен був здійснити поставку товару в строк до 28.01.2011р.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобовязання щодо поставки оплаченого Позивачем товару Відповідач у встановлений законодавством строк не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином вимоги Позивача про стягнення з Відповідача попередньої оплати в розмірі 9900,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача три проценти річних від простроченої суми в розмірі 26,73 грн. відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума 3% річних в розмірі 26,73 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків поставки товару в розмірі 133,65 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 547 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі, а правочин вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В звязку з тим, що сторонами не укладалося письмового правочину для забезпечення виконання зобовязання вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені за порушення строків поставки товару в розмірі 133,65 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС" (03155, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 3; ідентифікаційний код 31725997; р/р 260060003368001 в ПАТ "Креді Агріколь Банк" в м. Києві, МФО 300614) 9900 (девять тисяч девятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 26 (двадцять шість) грн. 73 коп. 3% річних, 100 (сто) грн. 64 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 17.10.2011р.