Рішення № 18765631, 17.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.11 Справа № 15/5009/5446/11

Суддя Горохов І.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробниче підприємство “Кристал –Сервіс+”, 54029, м. Миколаїв, вул.. 8 Березня, 39, кв. 60

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмаш”, 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, буд. 57

про стягнення 11 463,46 грн.

Суддя Горохов І.С.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробниче підприємство “Кристал–Сервіс+” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмаш” про стягнення 10 536,00 грн. основного боргу, 671,13 грн. пені, 126,43 грн. інфляційних нарахувань, 129,90 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2011 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 29.09.2011. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 17.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: 24.03.2011 між сторонами укладено договір постачання обладнання №2011/11. Позивач свої зобов’язання по договору виконав та поставив обладнання, відповідач товар оплатив частково. Просить стягнути з відповідача 10 536,00 грн. основного боргу, 671,13 грн. пені, 126,43 грн. інфляційних нарахувань, 129,90 грн. 3% річних.

Надіслав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав.

Після судового засідання 17.10.2011 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання у зв’язку з неможливістю прибуття представника.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд встановив, що 24.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково–виробниче підприємство «Кристал–Сервіс+»- Постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаш»- Покупець (відповідач у справі) укладено договір поставки обладнання №2011/11, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцю переносну газоріжучу машину «Смена-2М», покупець зобов’язався прийняти продукцію та своєчасно оплатити її.

Пунктом 6.2. сторони узгодили вартість продукції –15 804,00 грн.

Згідно розділу 7 договору, покупець вносить авансовий платіж в розмірі 33,33% суми договору (5 268,00 грн.) до 25.03.2011. Остаточна оплата продукції в розмірі 66,67% суми договору (10 536,00 грн.) виконується в два етапи: 33,33% суми договору (5 268,00 грн.) до 01.04.2011, 33,34 % суми договору (5 268,00 грн.) –до 08.04.2011.

Як свідчить банківська виписка від 07.09.2011, відповідач 31.03.2011 вніс авансовий платіж в розмірі 5 268,00 грн.

Постачальник виконав свої зобов’язання по договору та за накладною №2011/62 від 01.04.2011 поставив продукцію на адресу покупця.

Покупець через представника Пахомової Т.М. на підставі довіреності №157 від 01.04.2011 отримав продукцію.

Отриману продукцію оплачено частково в розмірі 5268,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки.

На час вирішення спору в суді остаточний розрахунок за отриману продукцію не проведено, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 10 536,00 грн.

04.05.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією №2011/82, однак до теперішнього часу відповіді не отримав, заборгованість не погашена.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10 536,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання своїх зобов’язань позивачем нараховано пеню в розмірі 617,13 грн. за період 08.04.2011 по 05.09.2011, 126.43 грн. збитків від інфляції та 129,90 грн. 3% річних.

Пунктом 12.2. договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність нарахування штрафних санкцій та встановлено, що розмір пені нараховано вірно та присудженню до стягнення підлягає сума 617,13 грн. пені.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. божник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 129,90 грн. за період з08.04.2011р. по 05.09.2011р. та суму інфляційних втрат в розмірі 126,43 грн. за період квітень –липень 2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу у кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування та встановлено, що присудженню до стягнення підлягає 124,96 грн. збитків від інфляції та 129,90 грн. 3% річних.

Враховуючи вище викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробниче підприємство “Кристал–Сервіс+” до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмаш” задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Продмаш” 72310 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, 57 код ЄДРПОУ 31802327 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково–виробниче підприємство “Кристал–Сервіс+” 54029 м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 39 кв. 60 код ЄДРПОУ 32390750 суму основного боргу в розмірі 10 536,00 грн., 617,13 грн. пені, 124,96 грн. збитків від інфляції, 129,90 грн. 3% річних, 114,07 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 24.10.2011р.