Рішення № 18765438, 12.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа № 28/5009/5233/11

Суддя Яцун О.В.

За позовом: Запорізького природоохоронного міжрайонного прокурора (69002, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 143) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, 50)

до відповідача 1. Приватного підприємства “Адам” (71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 3, кв.116; поштова адреса: 83030, м.Донецьк, вул. Жовтня, 21)

2. Державного підприємства “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А)

про 1. визнання недійсним договору зберігання з правом користування №30/10 від 01.12.10, укладеного між ПП “Адам” та ДП “Укрриба”

2. витребування з володіння ПП “Адам” майно, а саме гідротехнічну споруду (греблю земляну нагульного ставку інв. №465), що знаходиться за адресою місто Василівка, у власність держави, шляхом передачі зазначеної гідротехнічної споруди ПП «Адам»до ДП «Укрриба»та складання акту приймання-передачі державного майна.

Суддя Яцун О.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 01/167 від 23.05.3011р.

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 не зявився

прокурор Занков А.В., посвідчення НОМЕР_1 від 20.08.2011р.

01.09.2011р. до господарського суду Запорізької області звернувся Запорізький природоохоронний міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства “Адам”, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ та Державного підприємства “Укрриба”, м. Київ про: визнання недійсним договору зберігання з правом користування №30/10 від 01.12.10, укладеного між ПП “Адам” та ДП “Укрриба” та витребування з володіння ПП “Адам” майна, а саме гідротехнічної споруди (гребля земляна нагульного ставку інв. №465), що знаходиться за адресою місто Василівка, у власність держави.

Ухвалою суду від 01.09.2011р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.09.2011 р.

В звязку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, з метою обєктивного та всебічного розгляду справи в порядку ст. 77 ГПК України судове засідання було відкладено на 12.10.2011р., про що сторони повідомлені належним чином.

За клопотанням представника позивача та прокурора розгляд справи здійснюється без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 12.10.2011р. прокурор в порядку ст. 22 ГПК України заявив клопотання про уточнення вимог, а саме просить суд уточнити вимоги в частині пункту 2, тобто наслідків недійсності правочину, та доповнити його наступними словами: витребувати з володіння ПП «Адам»майно, а саме: гідротехнічну споруду (греблю земляну нагульного ставку інв. №465), за адресою: м. Василівка у власність держави, шляхом передачі зазначеної гідротехнічної споруди ПП «Адам»до ДП «Укрриба» та складання акту приймання передачі державного майна.

Розглянувши заяву прокурора про уточнення позовних вимог, суд вважає, що заява подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом прийнята до розгляду та задоволена.

З урахуванням зазначеного, судом розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору зберігання з правом користування №30/10 від 01.12.10, укладений між ПП «Адам»та ДП «Укрриба»та витребування з володіння ПП «Адам»майна, а саме: гідротехнічної споруди (гребля земляна нагульного ставку інв. №465), за адресою: м. Василівка у власність держави, шляхом передачі зазначеної гідротехнічної споруди ПП «Адам»до ДП «Укрриба»та складання акту приймання передачі державного майна.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням їх уточнення. Зазначає, що передача спірного державного майна відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду та без його дозволу, у звязку з чим, вважає, що спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Договір зберігання з правом користування майном №30/10 від 01.12.2010р. є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим, тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є Фонд, а отже, Державним підприємством «Укрриба»при укладенні спірного договору було перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна.

Відповідачі (ПП «Адам»та ДП «Укрриба») заявлені позовні вимоги не спростували, відзиви на позов суду не надали, представники відповідачів вдруге в судове засідання за викликом не зявилися. Про час та місце судового засідання відповідачів повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Матеріали справи містять поштові повідомлення від 05.09.2011р., відповідно до яких копію ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання було отримано від ПП «Адам»- уповноваженою особою Анеліною, від ДП «Укрриба»- представником за довіреністю Андросовою. Зазначене свідчить, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

На підставі чого, у відповідності до ст. 85 ГПК України представнику позивача та прокурора було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Матеріалами справи встановлено:

01.12.2010р. між Приватним підприємством «Адам»та Державним підприємством «Укрриба» був укладений договір №30/10 про зберігання державного нерухомого майна, яке належить державі і знаходиться на балансі ДП «Уккриба»(гідротехнічна споруда гребля земляна нагульного ставку за інв. №465 балансовою вартістю 35.931.470грн. та залишковою вартістю, станом на 01.12.2010р. 49.926грн.87коп.), яке розташоване за адресою: Запорізька область, м.Василівка.

Пунктом 2.3 договору сторони узгодили, що зберігач за користування майном щомісячно зобовязаний вносити плату в розмірі визначеному Протоколом узгодження ціни (Додаток №2, що є невідємною частиною даного договору), яка складає 900грн. в тому числі ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної оплати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування є чинний договір.

На думку прокурора та позивача спірний договір зберігання державного нерухомого майна є удаваним правочином, який укладений з метою приховування справжнього правочину договору оренди майна, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним, до того ж укладений не уповноваженою особою. Зазначене стало підставою для звернення прокурора та позивача з позовною завою до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази та надані до суду документи з урахуванням пояснень представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо визнання недійсним договору зберігання з правом користування №30/10 від 01.12.10, укладеного між ПП «Адам»та ДП «Укрриба»є обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Наказом РВ ФДМУ по Запорізькій області від 18.06.1998р. №660 засновано ВАТ «Запорізький рибокомбінат»шляхом перетворення Запорізького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства у Відкрите акціонерне товариство. Засновником ВАТ була держава в особі Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області.

У процесі приватизації із складу цілісного майнового комплексу Запорізького обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства вилучено державне майно, яке не підлягало приватизації та залишилось у державній власності, зокрема: гідротехнічні споруди.

Спільним наказом Фонду держаного майна України та Міністерства аграрної політики України № 126/752 від 06.05.2003р. «Про передачу гідротехнічних споруд»вирішено передати до сфери управління Міністерства аграрної політики майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених і процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства. Зазначене майно підлягало передачі на баланс Державного підприємства «Укрриба».

12.01.2004р. наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України № 4 затверджено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Запорізький рибокомбінат»на баланс ДП «Укрриба».

Так, відповідно до позиції №150 додатку до вищезазначеного акту приймання-передачі вказано: «Гребля земляна нагульного ставка, інвентарний номер № 465».

Як вже зазначалося вище, 01.12.2010р. між ДП «Укрриба»(замовник) та ПП «Адам»(зберігач) було укладено договір зберігання (гідротехнічних споруд рибницьких ставків) з правом користування.

Пунктом 1.3 договору сторони узгодили, що право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів господарської діяльності, яка не суперечить цільовому призначенню зазначеного майна.

Нормами ст. 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажадавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання належить до двосторонніх договорів, тобто при оплатних і безоплатних відносинах зобовязання зберігання є взаємними, де існують певні права та обовязки обох сторін. Зберігач, зокрема, зобовязаний забезпечити зберігання майна і повернути його іншій стороні, яка, у свою чергу, зобовязана після закінчення строку, зазначеного охоронцем, взяти назад здане нею на зберігання майно і відшкодувати зберігачеві витрати, необхідні для зберігання майна, та збитки, завдані його властивостями, коли зберігач, приймаючи майно на зберігання, не знав і не повинен був знати про ці властивості.

Сторонами договору зберігання є поклажодавець і зберігач, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що мають необхідну дієздатність.

Разом з тим, суд звертає увагу, що приписами ст. 944 ЦК України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також хто з сторін надавав послугу. Так, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажадавцем (власником чи іншим титульним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.

Як вбачається з наданих до суду документів, а саме з договору №30/10 від 01.12.2010р., обовязок по оплаті покладено на зберігача, що ще раз підтверджує позицію прокурора та позивача, що спірний договір по суті є договором оренди державного майна.

Чинним законодавством передбачено, що у разі якщо сторони свідомо оформлюють договором зберігання передання в користування власного майна за певну оплату, то можливо застосовування положень про удаваний правочин.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Також, за змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Отже з аналізу наведених норм чинного законодавства та беручі до уваги умови договору, укладеного між відповідачами, суд погоджується з доводами прокурора та позивача, що спірний договір за своє юридичною природою є договором оренди майна і правовідносини сторін повинні регулюватися главою 58 ЦК України «Найм (оренда)», а договір зберігання з правом користування укладений з метою приховування дійсних правовідносин правовідносини оренди.

Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, судом було досліджено Статут ДП «Укрриба». В ході дослідження судом було виявлено порушення, яке є підставою для визнання договору недійсним, а саме недотримання (перевищення) ДП «Укрриба»своїх прав передбачених Статутом підприємства.

Так, згідно з п.3.5 та п.3.6 Статуту ДП «Укрриба»підприємство має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обовязки, бути позивачем і відповідачем немайнових прав…. Володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Вчиняючи щодо нього дії, відповідно до законодавства України та цілям діяльності підприємства за погодженням з Органом управління.

Відповідно до п.4.1.1 ст. 4.1 Статуту для досягнення мети своєї діяльності і захисту інтересів підприємство має право за погодженням із Органом управління від свого імені укладати угоди (договора, контракти) з юридичними та фізичними особами, як вітчизняними так й іноземними.

Пунктом 5.3 Статуту зазначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Тобто, всі дії, які породжують настання юридичних наслідків для ДП «Укрриба»останнє повинно погоджувати з Державним комітетом рибного господарства України (Орган управління).

Як вже зазначалося раніше ДП «Укрриба»було укладено договір зберігання з правом користування майно №30/10, тобто вчинені дії щодо майна, яке не увійшло у статутний фонд підприємства і власником якого він не є., оскільки відповідно до ч. 1 ст.287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

З аналізу наведених норм, слідує, що ДП «Укрриба»може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише в якості балансоутримувача, а не орендодавцем.

В той же час, передача спірного державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду та без його дозволу, у зв'язку з чим, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме особою у якої відсутні повноваження щодо укладення такого роду договорів та наявні всі підстави для визнання його недійсним.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання договору зберігання з право користування №30/10 від 01.12.2010р. недійсним підлягають задоволенню.

Приписами ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги той факт, що спірний договір є недійсним, вимоги про витребування з володіння ПП «Адам»майна, а саме: гідротехнічної споруди (гребля земляна нагульного ставку інв. №465), за адресою: м. Василівка у власність держави, шляхом передачі зазначеної гідротехнічної споруди ПП «Адам»до ДП «Укрриба»та складання акту приймання передачі державного майна, нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідачів навпіл, оскільки спір доведений до суду з їх вини.

Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 215, 235, ст. ст. 936-953, 956-975, 977 ЦК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір зберігання з правом користування №30/10 від 01.12.2010р., укладений між Приватним підприємством «Адам»(71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 3, кв.116; поштова адреса: 83030, м.Донецьк, вул. Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 30764050) та Державним підприємством “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421).

Зобовязати ПП «Адам» (71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 3, кв.116; поштова адреса: 83030, м.Донецьк, вул. Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 30764050) повернути Державному підприємству “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421) майно, а саме: гідротехнічну споруду (гребля земляна нагульного ставку інв. №465), що знаходиться за адресою: м. Василівка у власність держави, шляхом складання та підписання акту приймання передачі державного майна.

Видати наказ.

Стягнути Приватного підприємства «Адам»(71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 3, кв.116; поштова адреса: 83030, м.Донецьк, вул. Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 30764050, р/р 2600460220316 ЗОД Райффайзен Банк «Аваль», МФО 313827) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк отримувач Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, р/р 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 42 (сорок дві)грн. 50коп. державного мита.

Видати наказ.

Стягнути Приватного підприємства «Адам»(71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, вул. Молодіжна, 3, кв.116; поштова адреса: 83030, м.Донецьк, вул. Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 30764050, р/р 2600460220316 ЗОД Райффайзен Банк «Аваль», МФО 313827) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк отримувач Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, р/р 312182644700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Стягнути з Державноого підприємства “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421, р/р 2600430115515 АТ Банк «Таврика», МФО 300788) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк отримувач Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, р/р 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 42 (сорок дві)грн. 50коп. державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Державноого підприємства “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенівська, 82-А, код ЄДРПОУ 25592421, р/р 2600430115515 АТ Банк «Таврика», МФО 300788) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району, банк отримувач Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, р/р 312182644700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 17 жовтня 2011р.

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення господарського суду може бути оскаржено сторонами в порядку та у строки встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України.