Рішення № 18765415, 04.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.11 Справа № 2/5009/5258/11

Суддя Мойсеєнко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 2/5009/5258/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Індра Енерджі”, м. Запоріжжя,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області,

про стягнення 7679,14 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 (довіреність № 77/11 від 04.10.2011 р.);

від відповідача не зявився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Індра Енерджі”, м. Запоріжжя, з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Мелітополь Запорізької області, 5607,67 грн. основного боргу, 592,66 грн. втрат від інфляції, 162,61 грн. 3% річних, 923,66 грн. пені та 392,54 грн. штрафу, а всього 7679,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобовязань за договором на постачання природного газу від 01.02.2010 р. № К516/10 щодо оплати спожитого у лютому та березні 2010 року природного газу та послуг відповідача по забезпеченню поставки природного газу.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 176, 181, 193, 216 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 05.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.10.2011 р.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, не направив у судове засідання уповноваженого представника, не повідомив причин неявки.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 10.09.2011 р. та від 12.09.2011 р.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

За заявою представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 04.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.02.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Індра Енерджі” (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець, відповідач) укладено договір № К516/10 на постачання природного газу, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобовязується передати покупцю в період з 01 лютого 2010 р. по 31 грудня 2010 року природний газ, надалі газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

У п. 2.1 договору погоджено обсяги природного газу по місяцях і кварталах, які постачальник передає покупцю, у тому числі за лютий 2010 р. 1,2 тис. куб. м., за березень 2010 р. 0,6 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.2 договору кількість газу, поставленого покупцю, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються постачальником та покупцем. Акт приймання-передачі газу оформлюється на підставі технічного акту про витрати газу, який підписується щомісячно представниками газорозподільної організації та покупця.

Умовами п. 3.3 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобовязується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, підписаних та скріплених печаткою покупця, в яких зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

У п. 5.1 договору погоджено, що вартість переданого покупцеві природного газу за одну тисячу кубічних метрів без ПДВ складає 2060,66 грн., ПДВ (20%) 412,13 грн., всього з ПДВ 2472,79 грн. за 1000 м. куб. газу, яка включає:

- ціну за одну тисячу кубічних метрів природного газу без ПДВ в розмірі 2020,25 грн., ПДВ (20%) 404,05 грн., всього з ПДВ 2424,30 грн.;

- цільову надбавку до тарифу на природний газ (2%) без ПДВ в розмірі 40,41 грн., ПДВ (20%) 8,08 грн., всього з ПДВ 48,49 грн. за 1000 тис. куб. м.

У п. п. 5.2, 5.5 договору закріплено, що загальна щомісячна вартість природного газу, що постачається згідно даного договору, буде визначена на підставі актів приймання-передачі за звітний місяць та ціни, що вказана в п. 5.1 договору. Оплата вартості транспортування природного газу газорозподільній та газотранспортній організаціям здійснюється покупцем по окремо укладених договорах.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу, запланованих для поставки, за 5 банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що постачальник надає покупцю послуги по:

-здійсненню оптимального плану поставки природного газу,

-заведенню лімітів газу на покупця через ОДУ ДК «Укртрансгаз»,

-наданню інформації про виділення лімітів природного газу,

-коригуванню планових лімітів, узгоджених з відповідною місцевою газорозподільною організацією,

-коригуванню планових лімітів газу станом на 15 та 25 число кожного місяця з метою їх приведення до середньодобового споживання природного газу.

Згідно з п. п. 7.2, 7.3 договору покупець сплачує постачальнику за надані послуги згідно з п. 7.1 з розрахунку за 1000,0 куб м. без ПДВ 18,10 грн., ПДВ (20%) 3,62 грн., разом з ПДВ 21,72 грн. Щомісяця до 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання, сторони підписують акт виконаних послуг по забезпеченню поставки природного газу.

У п. 11.5 договору сторони домовились, що загальна позовна давність по даному договору встановлюється тривалістю у 3 роки.

Згідно з п. 12.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу з 01 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Отже, умови договору на постачання природного газу в частині здійснення розрахунків є чинними на момент розгляду спору судом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у лютому 2010 року постачальник передав, а покупець прийняв природний газ в обсязі 1364 куб.м., у березні 2010 р. в обсязі 884 куб.м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2010 р. та від 31.03.2010 р. відповідно.

Акти містять підпис та печатку відповідача та складені за участю газотранспортного підприємства ВАТ «Мелітопольгаз».

Обсяги поставленого відповідачу природного газу підтверджуються реєстрами фактично протранспортованих обсягів природного газу мережами ВАТ «Мелітопольгаз»за лютий та березень 2010 р.

Відповідно до умов п. 3.3 договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно з п. 5.1 договору ціна на газ з цільовою надбавкою становить 2472,79 грн. з ПДВ за 1000 м. куб. газу.

Виходячи з обсягу поставленого газу вартість газу за лютий 2010 р. становить 3372,89 грн. з ПДВ, за березень 2010 р. 2185,95 грн. з ПДВ. Всього 5558,84 грн. з ПДВ.

В порушення умов п. 6.1 договору, відповідач не здійснив передоплату за поставлений природний газ за 5 банківських днів до початку місяця поставки, а також не здійснив оплату поставленого газу на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10-го числа.

Також відповідно до п. п. 7.1, 7.2 договору відповідач зобовязаний оплатити послуги по забезпеченню поставки природного газу відповідачу з розрахунку 21,72 грн. з ПДВ за 1000 м. куб. газу.

Отже, вартість послуг за поставлений обсяг газу у лютому 2010 р. становить 29,63 грн., у березні 2010 р. 19,20 грн. Всього вартість послуг становить 48,83 грн.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що розрахунок за надані послуги згідно п. 7.1 договору покупець здійснює на умовах, викладених в розділі 6 цього договору, тобто кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним на підставі акту приймання-передачі акту.

Вартість послуг відповідач не оплатив.

У звязку з наявністю у відповідача заборгованості за газ, позивач звертався до відповідача з претензіями від 11.10.2010 р. № 579, від 04.03.2011 р. № 136. До претензії від 04.03.2011 р. № 136 було додано рахунок-фактуру № ИЭ-0001004 від 04.03.2011 р. на загальну суму 5607,65 грн. з ПДВ. Згідно рахунку нараховано вартість природного газу в сумі 4499,10 грн., цільову надбавку 2% - 89,99 грн., вартість послуг щодо постачання газу 82,40 грн. (без ПДВ). Також додано рахунок-фактуру № ИЭ-0001005 від 04.03.2011 р. на оплату штрафних санкцій в сумі 2324,56 грн. Претензії отримано відповідачем відповідно 13.10.2010 р. та 09.03.2011 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак відповідей на претензії відповідач не отримав.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 5558,84 грн. боргу за поставлений газ та 48,83 грн. вартості послуг по забезпеченню поставки газу підлягають задоволенню в повному обсязі. Всього з відповідача підлягає стягненню 5607,67 грн. основного боргу за договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості за оплату газу та послуг за лютий 2010 року в сумі 3402,52 грн. (3372,89 грн. за газ+29,63 грн. за послуги) позивач нарахував 3% річних за період з 10.03.2010 р. по 09.04.2010 р. (31 день) в сумі 8,67 грн.

На суму заборгованості за оплату газу та послуг за березень 2010 року в сумі 2205,15 грн. (2185,95 грн. за газ+19,20 грн. за послуги), а також борг за лютий 2010 року в сумі 3402,52 грн. позивач нарахував 3% річних за період з 10.04.2010 р. по 09.03.2011 р. (334 дні) в сумі 153,94 грн.

Всього нараховано позивачем 162,61 грн. 3% річних.

Вказаний розрахунок 3% річних є невірним, оскільки прострочення платежів за лютий 2010 р. виникло у відповідача з 11.03.2010 р., а за березень 2010 р. з 11.04.2010 р. (згідно з п. 6.1 договору). Відповідно кількість днів прострочення по першому розрахунку річних становить 30 днів, по другому 333 дні.

За розрахунком суду, 3% річних за період з 11.03.2010 р. по 09.04.2010р. (30 днів) від суми заборгованості 3402,52 грн. складають 8,39 грн., за період з 11.04.2010 р. по 09.03.2011р. (334 дні) від суми заборгованості 5607,67 грн. складають 153,48 грн. Всього 161,87 грн. 3% річних.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково - в сумі 161,87 грн. У стягненні 0,74 грн. 3% річних в позові слід відмовити.

Також позивач нараховує інфляційні втрати на суму заборгованості за лютий 2010 року (3402,52 грн.) за період з 10.03.2010 р. по 09.04.2010 р. в розмірі 244,98 грн., а також на суму заборгованості за лютий березень 2010 р. (5607,67 грн.) за період з 10.04.2010 р. по 09.03.2011 р. в розмірі 347,68 грн. Всього нараховано 592,66 грн. інфляційних втрат.

Вказаний розрахунок є невірним. Позивачем необґрунтовано застосовано для розрахунку індекс інфляції за лютий 2010 року, оскільки прострочення платежу за лютий 2010 року виникло з березня 2010 року.

За розрахунком суду інфляційні втрати від суми заборгованості за газ та послуги, надані у лютому 2010 р. (3402,52 грн.), слід обраховувати за період з березня 2010 року по березень 2011 року, що складає 295,23 грн.

Інфляційні втрати від суми заборгованості за газ та послуги, надані у березні 2010 р. (2205,15 грн.), слід обраховувати за період з квітня 2010 року по березень 2011 року, що складає 169,96 грн.

Всього інфляційні втрати складають 465,19 грн.

В цій сумі позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню. У стягненні 127,47 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. 8.2 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 8.4 договору штраф та пеня нараховуються постачальником протягом одного року, що передує моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

На підставі п. 8.2 договору позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості 3402,52 грн. за лютий 2010 р. за період з 10.03.2010 р. по 09.04.2010 р. (31 день), а також на суму заборгованості 5607,67 грн. за лютий та березень 2010 р. - за період з 10.04.2010 р. по 09.03.2011 р. (334 дні), що склало 923,66 грн.

Представник позивача у в судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких пояснив, що штрафні санкції на виконання п. 8.4 договору нараховувалися позивачем протягом одного року, що передує направленню відповідачу претензії № 136 від 04.03.2011р., яка була отримана відповідачем 11.03.2011 р.

Суд зазначає, що позивач помилково зазначив, що претензію отримано 11.03.2011 р. Фактично її отримано 09.03.2011 р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення, яке додане до копії претензії.

Вказаний розрахунок пені є невірним, оскільки, як встановлено судом, прострочення оплати за лютий 2010 р. виникло з 11.03.2011 р., а за березень 2010 р. з 11.04.2011 р. Відповідно кількість днів прострочення є меншою.

Також суд зауважує, що відповідно до п. 8.2 договору пеня нараховується лише на заборгованість з оплати газу. Тому позивач безпідставно нараховує пеню на суму боргу за послуги по забезпеченню поставки газу.

За розрахунком суду пеня на суму заборгованості за газ, отриманий у лютому 2010 року (3372,89 грн.) за період з 11.03.2010 р. по 09.03.2011 р. (364 дні) становить 581,83 грн. Пеня на суму заборгованості за газ, отриманий у березні 2010 року (2185,95 грн.) за період з 11.04.2010 р. по 09.03.2011 р. (333 дні) становить 335,74 грн.

Всього сума пені складає 917,57 грн.

Вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в цій сумі. У стягненні 6,09 грн. пені слід відмовити.

Також на підставі п. 8.2 договору позивач нарахував штраф у розмірі 7% від суми боргу 5607,67 грн., що склало 392,54 грн.

Вказаний розрахунок штрафу є невірним, оскільки виходячи з п. 8.2 договору штраф слід нараховувати лише на суму заборгованості за газ.

Звідси штраф 7% від суми боргу за газ 5558,84 грн. становить 389,12 грн.

В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу. У стягненні 3,42 грн. штрафу в позові слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, 72318, фактична адреса: АДРЕСА_2, 72304, п/р НОМЕР_1 в АТ «Ощадний банк»№ 8024, м. Мелітополь, МФО 373232, ІПН НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Індра Енерджі” (вул. 12 квітня, б. 7, кв. 25, м. Запоріжжя, 69037, п/р 260053013549 в ПАТ «Європейський газовий банк»м. Київ, МФО 380430, код ЄДОРПОУ 36576639, ІПН 365766308299) 5607,67 грн. (пять тисяч шістсот сім грн. 67 коп.) основного боргу, 161,87 грн. (сто шістдесят одна грн. 87 коп.) - 3% річних, 465,19 грн.(чотириста шістдесят пять грн. 19 коп.) інфляційних втрат, 917,57 грн. (девятсот сімнадцять грн. 57 коп.) пені, 389,12 грн. (триста вісімдесят девять грн. 12 коп.) штрафу, 99,96 грн. (девяносто девять грн. 96 коп.) державного мита та 231,28 грн. (двісті тридцять одна грн. 28 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 10.10.2011 р.