Рішення № 18765240, 19.10.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.2011 Справа № 5008/1328/2011

За позовом Приватного підприємства "Полімір", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

про стягнення заборгованості в сумі 36 655, 75 грн..

ПРЕДСТАВНИКИ:

ВІД ПОЗИВАЧА : ОСОБА_2, представник за дов.

ВІД ВІДПОВІДАЧА: не зявився,

Розглянувши матеріали справи за позовом приватного підприємства "Полімір" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 36 355, 75 грн., з яких сума 31 006,40 грн. основного боргу, сума 3307,48 грн. пені, сума 686,29 грн. три відсотки річних та сума 1655,58 грн. інфляційних.

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 31 006,40 грн. заборгованості, що виникла внаслідок виконання Договору постачання №17 від 12.05.2008р.

Позивач стверджує, що згідно з видатковими накладними № 121 від 21.10.2010р. та № 39 від 11.03.2011р. відповідачем отримано плівки поліфіолетові РР/РЕ/РР500/500/15 та холодної перфорації РР/РЕ/РР500/500/15, однак оплата їх вартості здійснена лише частково. Таким чином, у ФОП ОСОБА_1 виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 31 006,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 3307,48 грн. пені, суму 686,29 грн. три відсотки річних та сума 1655,58 грн. інфляційних нарахувань.

Отже, загальна сума позовних вимог становить 36 655, 75 грн.

Відповідач на повторну вимогу суду письмових пояснень по суті позову з доказами в їх обгрунтування не подав, свого представника у судове засідання не направив.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору постачання № 17 від 12.05.2008р. і регламентуються правилами параграфу 3 глави 54 ЦК України.

Згідно з означеним договором, позивач зобов'язався поставити та передати відповідачу товар, а відповідач у свою чергу, зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Факт отримання відповідачем від позивача обумовленого сторонами товару підтверджується видатковими накладними № 121 від 21.10.2010р. та № 39 від 11.03.2011р.

У відповідності до пп.4.4 п.4 Договору оплата здійснюється на умовах відстрочки платежу строком на 21 календарний день.

Пунктом 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договорів поставки застосовуються загальні правила про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Обовязок покупця оплатити товар за обумовленою ціною та строк передбачено ст.ст. 691, 692 ЦК України, сукупний аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого товару у примусовому порядку.

Згідно з ч. 1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Всупереч вищенаведеним нормам та пп.4. 4 п. 4 Договору відповідач порушив взяте на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару, внаслідок чого виник борг.

Відповідно до ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Порушення цього припису наділяє кредитора правом захищати свої майнові права у судовому порядку.

Таким чином, враховуючи, що терміни оплати, обумовлені сторонами в Договорі минули, вимогу позивача в частині стягнення 31 006,40 грн. заборгованості слід визнати підставною і, згідно ст.692 ЦК України, такою, що підлягає задовольнянню судом.

Оскільки доказів дотримання відповідачем умов договору матеріали справи не містять, то за наявних у справі матеріалів суд вважає доведеним факт прострочення відповідачем грошового зобовязання.

Тому, слід визнати правомірними, і такими, що ґрунтуються на умовах Договору та відповідають приписам ст. 625 ЦК України, і похідні вимоги позивача щодо стягнення пені (3307,48 грн.), інфляційних нарахувань (1655,58 грн.) та трьох відсотків річних (686,29 грн.).

Крім того, згідно з ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених судових витрат по сплаті державного мита у сумі 366,56 грн. та понесених витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 87 ГПК України,

Суд вирішив:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Полімір" (м. Київ, вул. Берковецька, 6А, код 34186978) суму 31 006,40 грн. основного боргу, суму 3307,48 грн. пені, суму 686,29 грн. три відсотки річних та суму 1655,58 грн. інфляційних нарахувань, а також суму 366,56 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.С.Йосипчук