Єдиний державний реєстр судових рішень ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216
РІШЕННЯ
Іменем України
06.10.2011Справа №5002-19/3404-2011 За позовом Лівадійської селищної ради, АР Крим, м.Ялта, смт.Лівадія
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс», м.Київ
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Республіканського комітету АР Крим по земельних ресурсах, АР Крим, м.Сімферополь
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Кримської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», АР Крим, м.Сімферополь
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ялтинської міської ради, АР Крим, м.Ялта
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, АР Крим, м.Сімферополь
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління держкомзему в м.Ялта АР Крим, АР Крим, м.Ялта
про розірвання договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації
Суддя Мокрушин В.І.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача ОСОБА_1. представник, дов. № 02/14-1187 від 17.05.2011 р.
Від відповідача ОСОБА_2. представник, дов. № 4/д/Іс від 16.08.2011 р.
Від третьої особи Республіканського комітету АР Крим по земельних ресурсах - не зявився
Від третьої особи КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» - ОСОБА_3. представник, дов. № 32 від 01.07.2011 р.
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ялтинської міської ради - Куничкін Р.В. - гол.спец., дов. № 02.11-07/626 від 16.08.2001 р.
Від третьої особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим не зявився
Від третьої особи Управління держкомзему в м.Ялта АР Крим - не зявився
Суть спору: Позивач Лівадійська селищна рада звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс», у якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між позивачем та відповідачем площею 1,2930 га, із земель Лівадійської селищної ради в межах населеного пункту смт.Ореанда, зокрема, земельна ділянка № 1 (кадастровий номер 0111947900:07:001:0072) площею 1,0774 га та земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 0111947900:07:001:0073) площею 0,2156 га, зокрема по угіддям: 1,2930 га землі, які використовуються для відпочинку і інші відкриті землі, зокрема кемпінгів, домів для відпочинку або проведення відпустки (графи 55, 57, форми 6 - зем), зокрема рекреаційного призначення (графи 80 форми 6 - зем), для будівництва та експлуатації селітебно-рекреаційного комплексу, розташованої за адресою: м.Ялта, смт.Ореанда, який зареєстровано 04.02.2005 р. КРФ «Центр державного земельного кадастру», реєстраційний номер 040500100011; скасувати державну реєстрацію вказаного договору, а також просить стягнути судові витрати.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання, залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Республіканський комітет АР Крим по земельних ресурсах.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру», Ялтинську міську раду, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, розгляд справи відкладено.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 27.09.2011 р. залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління держкомзему в м.Ялта АР Крим, розгляд справи відкладено.
Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Представники третіх осіб КРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» у судовому засіданні у судовому засіданні надав суду письмові пояснення стосовно предмету спору, згідно яких вважає що позов задоволенню не підлягаю, через його необґрунтованість.
Представник третьої особи Ялтинської міської ради у судовому засіданні просив суд розглянути спір у відповідності до норм чинного законодавства.
Інші учасники правом на участь у судовому засіданні не скористувались, причини неявки у судовому засіданні не повідомили. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки, треті особи не використали наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представників сторін та третіх осіб, вони давали пояснення на російський мові.
Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Представникам сторін та третім особам розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст.ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням ХХІІ сесії ІV скликання Лівадійської селищної ради № 168 від 14.10.2004 р. «Про передачу ТОВ «Інвестсервіс» в довгострокову оренду земельних ділянок для будівництва та експлуатації селітебно-рекреаційного комплексу в смт.Ореанда» затверджено технічну документацію землеустрою на право довгострокової оренди земельною ділянкою ТОВ «Інвестсервіс» для будівництва та експлуатації селітебно-рекреаційного комплексу в смт.Ореанда. Передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» у довгострокову оренду строком на 50 років земельні ділянки загальною площею 1,2930 га землі використовуєми для відпочинку та інші відкриті землі, у тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпустки (графи 55, 57, форми 6 - зем), у тому числі рекреаційного призначення (графи 80 форми 6 - зем), для будівництва та експлуатації селітебно-рекреаційного комплексу за адресою: м.Ялта, смт.Ореанда (а.с.19, Том 1).
У виконання вказаного рішення між Лівадійською селищною радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» (Орендар) укладено Договір оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,2930 га, з земель Лівадійської селищної ради в межах несеного пункту смт.Ореанда, у тому числі земельну ділянку № 1 площею 1,0774 га та земельну ділянку № 2 площею 0,2156 га (ряд 86 форми 6 - зем), у тому числі по угіддям: 1,2930 землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, у тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпустки (графи 55, 57, форми 6 - зем), у тому числі рекреаційного призначення (графи 80 форми 6 - зем), розташовані за адресою: Україна, АР Крим, м.Ялта, смт.Ореанда (а.с.10-17, Том 1).
Правовими підставами для звернення до суду із даним позовом позивач визначає ті обставини, що відповідач не виконує умов Договору оренди землі, зокрема не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, що є, на думку позивача, підставою для розірвання Договору оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922.
У якості доказу невикористання земельної ділянки позивачем наданий акт комісії, відповідно до якого встановлено невикористання відповідачем земельної ділянки, яка надана у оренду.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що доводи позивача щодо невиконання ним умов договору оренди землі жодним чином не підтверджені та не відповідають дійсності. Так, вказує, що на орендованій земельній ділянці ведуться будівельні роботи, у звязку з чим підстави для задоволення позову, на думку відповідача, відсутні.
Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.93 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) та ст.1 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Стаття 12 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст.4 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно ст.6 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) обумовлені права та обовязки Орендодавця, зокрема Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Згідно ст.31 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Оскільки приписи ч.1. ст.32 Закону (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями) передбачають наявність підстави для розірвання договору оренди, то у позивача в силу наведених приписів є обовязок в порядку ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) надати суду документально обґрунтовані докази невиконання відповідачем обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» (№161-ХІV від 06.10.1998 р. із змінами і доповненнями).
Так, позивач вказує на акт обстеження земельної ділянки від 03.06.2011 р., яким встановлено, що будівельні роботи не проводяться. Обєкти нерухомого майна присутні. Недобудована одноповерхова будівля (а.с.60, Том 1).
Стаття 96 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) передбачає обовязок землекористувачів забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Відповідно до п.3.2 Договору оренди землі Орендар зобовязаний, зокрема використовувати орендовану земельну ділянку у відповідності з метою, визначеною в пункті 2.1 цього Договору, притримуючись при цьому вимог діючого земельного та екологічного законодавства, державних та місцевих стандартів, норм та правил по використанню землі.
Стаття 143 Земельного кодексу України встановлює, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку, зокрема, у разі її використання не за цільовим призначенням.
Відповідно до підпункту «г» п. 2.2.3 Листа Вищого господарського суду України від 01.01.2010 р. «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» у спорах, повязаних з розірванням договорів оренди слід враховувати, що факт невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням має бути підтверджений відповідними доказами.
Позивач визначає підставу для розірвання договору оренди землі на невиконання або орендарем визначеного договором обов'язку щодо здачі об'єкта будівництва в експлуатацію в установлений граничний строк.
Суд звертає увагу на п.4.2 укладеного між відповідачем та третьою собою договору, відповідно до якого строк виконання будівельних робіт встановлений сторонами у 9 місяців. Договір оренди землі укладений сторонами 21.12.2004 р. Лише 06.03.2008 року відповідачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт. До моменту розгляду справи будівельні роботи не виконані і обєкт не введений в експлуатацію та на нього не видане свідоцтво про право власності. Що викликає сумніви у суду стосовно можливості відповідача використовувати земельну ділянку за призначенням.
Неможливість або небажання виконати свої обовязки за договором з боку відповідача підтверджується також наданим відповідачем графіком виконання та фінансування робіт (додаток до договору підряду № 070912 а.с.65, Том 2). Відповідно до цього графіку будівельні роботи повинні були бути виконані не пізніше 27.01.2008 року. Проте цей строк відповідачем не додержаний.
Також суду не надано доказів виконання відповідачем своїх зобовязань за договором, зокрема п.3.2 укладеного між Лівадійською селищною радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» (Орендар) Договору оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922, у частині прийняття на відповідальне зберігання зелених насаджень.
Таким чином суд дійшов висновку про невиконання відповідачем умов Договору оренди землі від 21.12.2004 р., укладеного між Лівадійською селищною радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» (Орендар), що є підставою для розірвання договору оренди.
Однак, суд вважає за необхідне визнати Договір оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922 укладений між Лівадійською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» недійсним з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Суд звертає увагу сторін, на право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству. У даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаним із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціативи.
Оскільки, визнання недійсним Договору оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922 не є предметом позову, тобто позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним, а спірний договір пов'язаний із предметом спору, тобто позовна вимога ґрунтується на договорі, суд вважає за можливе визнати недійсним Договір оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922 на підставі наступного.
Згідно ч.2 ст.83 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Відповідно до ч.7 ст.93 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
Частиною 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» (від 06.10.1998 р., № 161-XIV із змінами і доповненнями) передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (№1457-IV від 05.02.2004 р. із змінами і доповненнями) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Севастопольська міська державні адміністрації на їх території за погодженням з відповідними сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами приймають рішення про розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів.
З викладеного вбачається, що Лівадійська селищна рада не була власником землі, яка була передана відповідачу, оскільки ніякого розмежування земель державної та комунальної власності в Лівадійській селищній раді на момент передання земельної ділянки взагалі не проводилось.
Це підтверджується наданими у матеріали справи Рішенням Верховної Ради АР Крим від 22.06.2005 року № 1347-4/05 про встановлення меж селищ міського типу Віноградне, Курпати, Лівадія, Ореанда, селищ Горне та Куйбишево Лівадійської селищної ради АР Крим (а.с.102 т.3).
Тобто межи населених пунктів були визначені лише після 22.06.2005 року, у той час як рішення про надання земельної ділянки прийнято 14.10.2004 року.
Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України та ст.14 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (№1457-IV від 05.02.2004 р. із змінами і доповненнями) право комунальної власності на земельну ділянку посвідчується державним актом на право комунальної власності на земельну ділянку, якого в Лівадійській селищній раді не було, що є окремою та самостійною підставою для визнання Договору оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922 недійсним.
Згідно приписів статті 6 Земельного кодексу України (Закон України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ із змінами і доповненнями) до повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин належить встановлення і зміна меж районів і міст.
Статтею 44 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23.12.1998 р. № 350-ХIV, Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право делегування виконання її повноважень органам місцевого самоврядування.
Згідно частиною 3 статті 4 Конституції Автономної Республіки Крим норми Конституції Автономної Республіки Крим мають пряму дію.
Рішенням Верховної ради Автономної Республіки Крим № 1347-4/05 від 22.06.2005 р. «Про встановлення меж селищ міського типу Виноградне, Курпати, Лівадія, Ореанда, селищ горне та Куйбишево Лівадійської селищної ради (м.Ялта) Автономної Республіки Крим» встановлено згідно проектів землеустрою межи наступних населених пунктів Лівадійської селищної ради (м.Ялта), зокрема смт.Ореанда загальною площею 136,3000 га. Лівадійській селищній раді (м.Ялта) виступити замовником по встановленню в натурі вищевказаних населених пунктів.
Рішення ради та Договір оренди земельної ділянки прийняті у 2004 році, коли межі селищ міського типу Ореанда були встановлені лише у 2005 році.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при наданні земельної ділянки у оренду відповідачу вийшов за межі наданих позивачу повноважень та передчасно розпорядився спірною земельною ділянкою.
Таким чином, по-перше, Лівадійська селищна рада розпорядилася землями, якими вправі була розпоряджатися лише Рада міністрів АР Крим, а по-друге, розпорядилася землями до моменту встановлення меж земельної ділянки, якою вправі була розпоряджатися.
Це є дві окремі та самостійні підстави для визнання договору недійсним.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищенаведене, суд визнає договір недійсним у звязку з чим відмовляє у задоволенні позову про розірвання договору оренди земельної ділянки.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -
ВИРІШИВ:
·Визнати недійсним Договір оренди землі від 21.12.2004 р. під реєстровим № 7922 укладений між Лівадійською селищною радою (АР Крим, м.Ялта, смт.Лівадія, вул.Батуріна, 8; ідентифікаційний код 35060922) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестсервіс» (м.Київ, пров.Музейний, 10; ідентифікаційний код 30522991).
·У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 11.10.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки КримМокрушин В.І.
Судове рішення № 18764380, Господарський суд Автономної Республіки Крим було прийнято 06.10.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 3404-2011. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: