Ухвала суду № 18764248, 26.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2830/11 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс", м. Харків,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011

зі справи № 5023/2830/11

за позовом комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс"

про стягнення коштів

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" (далі –Товариство)

до комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод"

про розірвання договору та визнання недійсним акта до договору,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.06.2011 провадження у справі за зустрічним позовом припинено, а первісний позов задоволено частково: з Товариства стягнуто 97,18 грн. боргу та 0,61 грн. пені; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 зазначене рішення місцевого суду змінено в частині зустрічного позову: в розірванні оспорюваного договору відмовлено.

Товариство 08.09.2011 (згідно з відміткою канцелярії апеляційного суду) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 29.08.2011, у якій просить названу постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про повну відмову в первісному позові та про задоволення позову зустрічного.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з урахуванням такого.

Відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Згідно з приписами частини третьої статті 105, статей 51, 110 ГПК України останнім днем для подання касаційної скарги в даному випадку було 06.09.2011 (вівторок).

Отже, Товариством дану касаційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого для її подання. При цьому клопотання про відновлення строку касаційного оскарження позивачем не заявлено та причин його пропуску не наведено.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 ГПК України не додано і доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" (далі –Декрет).

Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами підпункту "б" пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Товариством до касаційної скарги додано квитанцію від 07.09.2011 № 28071 про сплату державного мита в сумі 42,50 грн.

Водночас, вимагаючи скасування судового рішення зі справи в повному обсязі, Товариство мало сплатити державне мито в сумі 93,50 грн. [виходячи з вимог майнового характеру за первісним позовом та з немайнових вимог за зустрічним позовом (51,00+42,50)], чого ним зроблено не було.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Сплачене Товариством з касаційної скарги державне мито в сумі 42,50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Декрету.

Керуючись статтею 46, пунктами 4, 5 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.          Касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 зі справи № 5023/2830/11 до розгляду не приймати та повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс".

2.          Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Бавовнопрядильна фабрика "Рілакс" державне мито в сумі 42,50 грн. Видачу відповідної довідки доручити господарському суду Харківської області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя           Б.Львов

Суддя                                                                                           В.Харченко