Рішення № 18763154, 14.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1412/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1412/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія", м. Київ

до відповідача: Командитного товариства "ОСОБА_1", м. Кіровоград

про стягнення 8 163,44 грн.

Представники сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з командитного товариства "ОСОБА_1" заборгованості в сумі 8 163,44 грн., з якої: 6 453,86 грн. сума основного боргу, 676,58 грн. пені, 769,27 грн. інфляційних та 263,73 грн. 3 % річних.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого за договором №К-01/174-КГ/2010 від 01.02.2010р.

В судовому засіданні, яке відбулося по справі 15.09.2011 р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В судове засідання, призначене на 14.10.2011 р., представник позивача не з'явився та направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 78).

Відповідач участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, відзив на позов не подав. Згідно клопотання від 12.10.2011 р., що надійшло на адресу господарського суду 14.10.2011 р. (а.с. 80), представник відповідача просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю явки з причин участі представника в іншому судовому засіданні та зазначив про визнання суми заборгованості в частині основного боргу.

Розглянувши подане клопотання щодо відкладення розгляду справи, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з урахуванням наступного.

З огляду на приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору з обставин, зазначених у ч.1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, з причин незявлення в засідання представників сторін.

Незявлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не унеможливлює вирішення спору.

При цьому, господарський суд враховує, що відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Отже, право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акту органу управління юридичної особи, якими їй наділяються повноваження вчиняти певні юридичні дії. Наведена норма не обмежує юридичних осіб у виборі представників та їх кількості.

За частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи можливе лише в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу. Строк вирішення спору по даній справі обмежений та закінчується, з урахуванням його продовження згідно ухвали від 15.09.2010 р., 19.10.2011 р.

Більш того, господарський суд неодноразово відкладав розгляд даної справи, у т.ч. з підстав неявки представника відповідача в судові засідання та неподання ним витребуваних документів (ухвали від 30.08.2011 р. та від 15.09.2011 р.).

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, яка є частиною національного законодавства України, гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку (ст. 6 Конвенції).

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу по суті за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази і наведені в обґрунтування підстав позову пояснення, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство "ОСОБА_1" (відповідач) є споживачем природного газу у відповідності до укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" (позивач) договору № К-01/174-КГ/2010 від 01.02.2010р. на постачання природного газу (а.с. 11-12).

За умовами укладеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія", як постачальник, зобов'язалось передати, а командитне товариство "ОСОБА_1" - прийняти та оплатити природний газ на умовах вказаного договору.

Обсяги та періоди поставок природного газу по договору узгоджені між сторонами в додатку № 1 до договору (а.с. 13). За умовами договору (п. 3.4.) фактичний обсяг поставленого природного газу визначається згідно щомісячних Актів приймання-передачі між постачальником і споживачем. Згідно пункту 5.1. договору ціна на газ становить 2 472,79 грн., з урахуванням ПДВ, за 1000,0 куб.м.

За положеннями пункту 6.1. договору розрахунок за поставку природного газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати не пізніше 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу. У випадку перевищення фактичного споживання природного газу в порівняні з узгодженим плановим обсягом, кінцевий розрахунок проводиться споживачем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Строк дії договору визначено до 31.12.2010 р. з можливою пролонгацією, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення (п. 10.1. договору).

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як передбачає стаття 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

З матеріалів справи слідує, що позивач на виконання умов договору №К-01/174-КГ/2010 від 01.02.2010р. поставив відповідачу в лютому та березні 2010 р. природний газ на загальну суму 18 424,72 грн. Фактичний обсяг поставки природного газу підтверджується Актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (а.с. 14-15). Отримання природного газу в зазначених в актах обсягах та ціні відповідачем не заперечується.

Як зазначає позивач, відповідач за природний газ, поставлений у лютому 2010 р., розрахувався повністю, однак з порушенням строків розрахунку, а за газ, поставлений у березні 2010 р., розрахувався частково.

Як встановлюють статті 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач зобов'язаний оплатити вартість отриманого ним у лютому та березні 2010 р. природного газу на умовах і в строк, встановлений договором №К-01/174-КГ/2010 від 01.02.2010р.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за природний газ, отриманий ним у березні 2010 р., на день подання позову становила 6 453,86 грн.

Поряд з цим, відповідачем подано докази оплати вартості природного газу в розмірі 4453,86 грн., яка була проведена ним після подання позову, а саме:

15.08.2011 р. - 453,86 грн., платіжне доручення № 73 (а.с. 55);

13.09.2011 р. - 200,00 грн., платіжне доручення № 95 (а.с. 55, 81);

14.09.2011 р. - 200,00 грн., платіжне доручення № 98 (а.с. 56, 81);

15.09.2011 р. - 200,00 грн., платіжне доручення № 99 (а.с. 56, 82);

16.09.2011 р. - 200,00 грн., платіжне доручення № 101 (а.с. 82);

19.09.201 р. - 200,00 грн., платіжне доручення № 106 (а.с. 83);

26.09.2011 р. - 1000,00 грн., платіжне доручення № 113 (а.с. 83);

03.10.2011 р. - 1000,00 грн., платіжне доручення № 120 (а.с. 84);

07.10.2011 р. - 1000,00 грн., платіжне доручення № 122 (а.с. 85).

Зазначені оплати підтверджуються також позивачем в поясненнях від 14.09.2011 р. та від 11.10.2011 р. (а.с. 58-59, 72-74).

Крім того, 14.10.2011 р. відповідачем направлено до суду платіжне доручення № 124 від 14.10.2011 р. з відміткою банку про оплату відповідачем товариству з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" 800,00 грн. за призначенням платежу "За природний газ за березень 2010 р." (а.с. 85).

Згідно умов договору (п.п. 6.2, 6.3) в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати призначення платежу. За наявності заборгованості споживача за договором, постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за природний газ та/чи збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, поставлений йому у минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від споживача за договором, зараховуються як передплата за умови відсутності заборгованості за договором.

З викладеного та враховуючи подані сторонами докази, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем після подання позову сплачено в рахунок погашення існуючої заборгованості за природний газ, поставлений позивачем у березні 2010 р., всього 5 253,86 грн. Сплата боргу після звернення з позовом є підставою для припинення провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі встановлених вище обставин та наявних у матеріалів справи документів і відсутності доказів повної оплати вартості поставленого у березні 2010 р. природного газу, позовні вимоги в частині стягнення не сплаченого відповідачем основного боргу в розмірі 1200,00 грн. підлягають задоволенню.

За вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює наступні правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

При цьому, частина 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежує строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами в пункті 7.2. договору передбачено сплату споживачем пені у разі несплати або несвоєчасної сплати за природний газ в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який розраховується пеня.

У відповідності до вказаного пункту договору позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 676,58 грн., нараховану в межах подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.04.2010 р. по 06.10.2010 р. (а.с. 36, 37).

Поряд з цим, при розрахунку пені, позивачем не враховано строки оплати, що встановлені в пункті 6.1. договору, та, відповідно, граничний термін нарахування пені.

Так, пункт 6.1. встановлює наступний порядок і строк оплати:

до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки - 100% попередня оплата планового обсягу постачання природного газу;

не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу - кінцевий розрахунок у випадку перевищення планового обсягу споживання.

Як слідує з додатку до договору (а.с. 13), відповідачу на березень 2010 р. було погоджено обсяг споживання природного газу в кількості 1800 куб.м., вартість якого в розмірі 4451,02 грн. (1800 куб.м х 2472,79 грн./1000) останній мав оплатити до 20.02.2010 р.

Згідно акту приймання-передачі природного газу (а.с. 15), відповідач фактично спожив у березні 2010 р. 3257 куб.м, природного газу, що перевищило планове споживання на 1457 куб.м., кінцева вартість якого підлягала сплаті до 05.04.2010 р.

Таким чином, розрахунок пені на суму простроченої оплати вартості планового обсягу поставленого природного газу має завершуватись не пізніше 21.08.2010 р., тоді як в частині перевищення споживання - 06.10.2010 р.

У листі від 11.10.2011 р. позивачем наведено новий розрахунок пені з урахуванням зазначених вище зауважень (а.с. 72-74). Так, позивач розраховує пеню за поставлений у березні 2010 р. природний газ:

на суму боргу 4451,03 грн. за період з 21.02. по 05.03.2010 р. в розмірі 34,72 грн.;

на суму боргу 8053,86 грн. за період з 06.04. по 13.04.2010 р. в розмірі 38,66 грн.;

на суму боргу 7753,86 грн. за період з 14.04. по 22.04.2010 р. в розмірі 41,87 грн.;

на суму боргу 7453,86 грн. за період з 23.04. по 21.08.2010 р. в розмірі 507,62 грн.;

Зазначений розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, однак при вказаному розрахунку кінцевий розмір пені позивачем визначено не правильно. Так, правильною є пеня:

на суму боргу 4451,02 грн. за період з 21.02. по 05.03.2010 р. - 32,50 грн. пені;

на суму боргу 8053,86 грн. за період з 06.04. по 13.04.2010 р. - 36,19 грн. пені;

на суму боргу 7753,86 грн. за період з 14.04. по 22.04.2010 р. - 39,19 грн. пені;

на суму боргу 7453,86 грн. за період з 23.04. по 21.08.2010 р. - 461,53 грн. пені.

При розрахунку пені за прострочення оплати вартості природного газу, поставленого у лютому 2010 р., що наведений позивачем у листі від 11.10.2011 р. на суму простроченої оплати в розмірі 3941,63 грн. за період з 06 по 16.03.2010 р., позивачем не враховано здійснену відповідачем 15.03.2010 р. оплату в розмірі 3 500,00 грн. Отже, у заявлений позивачем період та в межах вказаної ним суми боргу пеня становить: 22,14 грн. за період з 06 по 15.03 2010 р. на суму боргу 3941,63 грн. та 0,25 грн. за 16.03.2010 р. (1 день) на суму боргу 441,63 грн.

Таким чином, згідно і в межах наведеного позивачем в листі від 11.10.2011 р. розрахунку та періоду нарахування пені, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 591,80 грн. В іншій частині стягнення пені господарський суд відмовляє з огляду на вказані вище обставини.

При цьому, господарський суд не розцінює лист позивача від 11.10.2011 р. як заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з відсутністю жодних посилань на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України та не викладенням відповідного клопотання про стягнення суми боргу у меншому розмірі.

Крім того, стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

За даних обставин, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з серпня 2010 р. по травень 2011 р. в розмірі 769,27 грн. та 3% річних за період з 06.04.2010 р. по 05.07.2011 р. в розмірі 263,73 грн. (а.с. 38, 39) підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведеного та наявних у матеріалах справи доказів, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" підлягають частковому задоволенню на суму 2 824,80 грн., з якої: 1200,00 грн. сума основного боргу, 591,80 грн. пені, 769,27 грн. інфляційних та 263,73 грн. 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 5 253,86 грн. основного боргу господарський суд припиняє на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (сплата боргу після подання позову). У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 84,78 грн. господарський суд відмовляє.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається на відповідача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок його неправильних дій, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з командитного товариства "ОСОБА_1" (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АКІБ КТУ "Укрсіббанк" м. Кіровоград, МФО НОМЕР_3) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська газова компанія" (01014, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 21, оф. 26, ідентифікаційний код 36425797, р/р 260033116420 в АТ "Банк" Національні інвестиції", МФО 300498) - 2 824,80 грн. заборгованості, з якої: 1200,00 грн. сума основного боргу, 591,80 грн. пені, 769,27 грн. інфляційних та 263,73 грн. 3% річних, а також 102 грн. державного мита та 81,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 5253,86 грн. суми основного боргу припинити.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 84,78 грн. пені відмовити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В.Тимошевська