Рішення № 18763150, 14.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1403/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1403/11

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "Меридіан", Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ

про стягнення 3 879 389,78 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14/20-31-11 від 11.01.2011р., юрисконсульт;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 14/1503 від 19.07.2011р. про стягнення з приватного підприємства "Меридіан" заборгованості в сумі 3 879 389,78 грн., з якої: 3 247 783,93 грн. сума основного боргу, 246 681,25 грн. пені, 292 956,18 грн. інфляційні та 91 968,42 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 11-07-347 фл від 07.06.2007р. щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

Розгляд справи в судових засіданнях 26.08.2011р. та 12.09.2011р. відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду.

В судовому засіданні 14.10.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 12.09.2011р., позов заперечив, про що надав відзив (а.с. 80). В засідання суду 14.10.2011р. представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про його проведення (а.с. 113).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторони - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи лише в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, та коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене, враховуючи граничні строки вирішення спору у даній справі, належне повідомлення відповідача про проведення судового засідання та фактичну участь відповідача в судовому засіданні по справі 12.09.2011 р., господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, наведені обґрунтування позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2007р. між відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (Лізингодавець) та приватним підприємством "Меридіан" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 11-07-347 фл, за умовами якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору, а Лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі (п. 1. Договору).

Строк лізингу згідно п. 2.2. Договору відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та Постачальником (тристоронній акт).

Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі Предмета лізингу встановлюються додатками до Договору (п. 2.3. Договору).

Згідно п. 4.1. Договору з моменту підписання тристороннього акту одержання Предмета лізингу Лізингоодержувач за користування останнім сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості Предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмету лізингу та винагороду в розмірі 7 % річних від залишкової невідшкодованої вартості Предмета лізингу. Черговість сплати лізингових платежів в перший рік користування кратна шести місяцям, подальші платежі через кожні три місяці. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання тристороннього акту. Перший лізинговий платіж сплачується через шість місяців з дати підписання тристороннього акту.

Сторонами договору укладено Додатки до договору фінансового лізингу № 11-07-347 фл від 07.06.2007р. за № № 1, 3, 5, 7, 9, де погоджено, що предметом лізингу є Зерносховище СМВУ 2.73. К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П у кількості 1 шт., за ціною 3 290 000,00 грн.; Зерносховище СМВУ 73.12.К45.В12 в кількості 2 шт. та Зерносховище СМВУ 110 К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 1 шт. на загальну суму 2 067 285,00 грн.; Зерносховище СМВУ 110.14.К45.В12 в кількості 2 шт. на загальну суму 920 032,00 грн.; Зерносховище СМВУ 110 К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 1 шт., за ціною 1 701 733,00 грн.; Зерносховище СМВУ 110К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 2 шт. на загальну суму 3 403 466,00 грн. (а.с. 36-40).

Додатками до договору № № 2, 4, 6, 8, 10, 12 сторонами погоджено графіки сплати лізингових платежів (а.с. 30-35).

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України від 16.12.1997 N 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" (зі змінами та доповненнями). За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 даного Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання укладених з відповідачем додатків до Договору позивачем передано згідно актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки: № 8 від 08.08.2007р. Зерносховище СМВУ 2.73.К.2Н.4Т.ЗС500.АР-П у кількості 1 шт., за ціною 3 290 000,00 грн.; № 4 від 28.09.2007р. Зерносховище СМВУ 73.12.К45.В.12 в кількості 2 шт. та Зерносховище СМВУ 110 К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 1 шт. на загальну суму 2 067 285,00 грн.; № 8 від 05.02.2008р. Зерносховище СМВУ 110.14.К45.В12 в кількості 2 шт., Зерносховище СМВУ 110 К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 1 шт., Зерносховище СМВУ 110 К.4Н.2Т.ЗО-100 в кількості 2 шт. на загальну суму 6 025 231,00 грн. (а.с. 27-29).

Відповідач, в свою чергу, прийняв предмет лізингу (зазначену вище сільськогосподарську техніку), свідченням чого є підписання вказаних актів та скріплення їх печаткою підприємства. Однак, свої зобов'язання щодо належної оплати лізингових платежів у відповідності до узгоджених графіків відповідач не виконав.

Згідно п. 8.8. Договору за несплату протягом 30 днів лізингового платежу чи невиконання (неналежного виконання) положень Договору Лізингоодержувачем останній за власний рахунок, в термін не більше тижня, повертає Лізингодавцю предмет лізингу в комплектному та роботоздатному стані з урахуванням його нормального ступеня спрацювання на підставі акту повернення предмету лізингу.

Так, відповідачем 23.05.2011р. та 26.05.2011р. згідно актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки було повернуто предмет лізингу (а.с. 76-77). Проте, лізингові платежі у встановлені графіками строки за період користування предметом лізингу відповідачем не сплачено.

За розрахунком позивача (а.с. 11-12), наведеним з урахуванням фактичної кількості днів користування предметом лізингу та строків оплати, заборгованість відповідача згідно графіків сплати лізингових платежів склала 3 247 783,93 грн., а саме:

по графіку сплати згідно додатку № 2 - 886 694,62 грн. за період з 08.11.2009 р. по 23.05.2011 р.;

по графіку сплати згідно додатку № 4 - 107 906,15 грн. за період з 28.09.2009 р. по 26.05.2011 р.;

по графіку сплати згідно додатку № 6 - 500 644,77 грн. за період з 28.09.2009 р. по 23.05.2011 р.;

по графіку сплати згідно додатку № 8 - 268 561,51 грн. за період з 05.11.2009 р. по 26.05.2011 р.;

по графіку сплати згідно додатку № 10 - 493 378,69 грн. за період з 05.11.2009 р. по 23.05.2011 р.;

по графіку сплати згідно додатку № 12 - 990 598,19 грн. за період з 05.11.2009 р. по 26.05.2011 р.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з умовами договору фінансового лізингу відповідач, як Лізингоодержувач, зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем узгоджених в Графіках платежів, заявлена позивачем сума заборгованості в розмірі 3 247 783,93 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Заперечення відповідача щодо неправильного визначення позивачем розміру заборгованості у зв'язку зі сплатою ним лізингових платежів відхиляється господарським судом, оскільки надані відповідачем платіжні доручення свідчать про сплату платежів, які передували періоду нарахування заборгованості по даній справі та були враховані при розрахунку боргу за інший період нарахування (а.с. 81-106, 117-122).

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в п. 7.1. Договору встановлено, що за порушення строків сплати лізингових платежів Лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

З урахуванням викладеного, за порушення грошового зобов'язання з відповідача підлягає стягненню пеня, що заявлена позивачем в розмірі 246 681,25 грн. згідно наведеного ним розрахунку (а.с. 12-16).

Заперечення відповідача стосовно не врахування позивачем при розрахунку пені позовної давності в 1 рік є необґрунтованим в силу наступного.

За приписами статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Сторонами в п. 9.3. договору погоджено, що строк позовної давності становить 10 років, а для пені, штрафу, інших видів неустойки - три роки.

Отже, при зверненні з вимогою про стягнення пені, позивачем дотримано строк позовної давності, що визначений договором та його порушення відсутнє..

Підлягають стягненню з відповідача також заявлені позивачем 3 % річних в сумі 91968,42 грн. та інфляційні нарахування в сумі 292 956,18 грн., які нараховані по червень 2011 р. у відповідності з наведеним розрахунком (а.с. 16-19).

Так, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного вище та наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 879 389,78 грн., з яких: 3 247 783,93 грн. сума основного боргу, 246 681,25 грн. пені, 292 956,18 грн. інфляційних та 91 968,42 грн. 3 % річних підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Меридіан" (26100, Кіровоградська область, смт. Новоархангельськ, вул. Леніна, 49, ідентифікаційний код 23098303) на користь відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456) заборгованість в сумі 3 879 389,78 грн., з якої: 3 247 783,93 грн. сума основного боргу, 246 681,25 грн. пені, 292 956,18 грн. інфляційні та 91 968,42 грн. 3 % річних, а також державне мито в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 19.10.2011р.