Рішення № 18763137, 11.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1590/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/24

за позовом: приватного підприємства "ЮВІ-ЛЕНД", м. Кіровоград

до відповідача: комунального підприємства "Трест зеленого господарства", м. Кіровоград

про стягнення 26 833,92 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 73 від 04.10.11 р.;

від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 01.06.11 р.

Приватне підприємство "ЮВІ-ЛЕНД" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Трест зеленого господарства" на користь позивача 24 386,20 грн. основної заборгованості та 2 447,72 грн. штрафу, всього в розмірі 26 833,92 грн.

У судовому засіданні 04.10.11 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь приватного підприємства "ЮВІ-ЛЕНД" штраф за неналежне виконання договору поставки в розмірі 3209,30 грн. (а.с. 40-41).

06.10.11 р. позивачем подано заяву № 80, згідно якої просить прийняти відмову приватного підприємства "ЮВІ-ЛЕНД" від позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 26 від 01.04.11 р. в сумі 24 386,20 грн., а також стягнути з комунального підприємства "Трест зеленого господарства" на користь позивача штраф в розмірі 3209,30 грн. та пеню в розмірі 1221,00 грн., всього в розмірі 4430,00 грн. (а.с. 61-62).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що подана позивачем заява № 80 від 06.10.11 р. відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає вимоги позивача в її редакції (а.с. 61-62).

Відповідно до відзиву на позовну заяву від 04.10.11 р., відповідач повідомив суд про сплату суми основної заборгованості в повному обсязі та заперечив проти нарахування позивачем штрафної санкції в розмірі 2447,72 грн., стверджуючи при цьому, що позивач був попереджений про скрутне матеріальне становище відповідача і можливість несвоєчасної сплати за товар. До того ж, сторонами було досягнуто згоди щодо відстрочки оплати Покупцем вартості товару. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову (а.с. 44-45).

В наданих до суду письмових поясненнях від 11.10.11 р. відповідач, посилаючись на норму ст. 61 Конституції України, вказує на відсутність підстав для одночасного стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання (а.с. 71-72).

Розглянувши наявні матеріали справи, подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

01.04.11 р. між приватним підприємством "ЮВІ-ЛЕНД" (далі - Постачальник) та комунальним підприємством "Трест зеленого господарства " (далі - Покупець) укладено договір поставки № 26 (далі - Договір, а.с.12-13).

Відповідно до умов Договору, Постачальник передає у власність Покупцю нафтопродукти (далі - товар), а Покупець приймає і сплачує їх вартість.

Кількість, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами на момент поставки шляхом підписання видаткових накладних (п. 1.1. Договору).

Пунктами 2.1., 2.2. та 2.3. Договору визначено, що Постачальник передає товар Покупцю на умовах ІНКОТЕРМС-2000: СРТ - термінал Покупця. Адреса терміналу: м. Кіровоград, вул. Садова, буд 88 Б; передача Покупцю товару здійснюється в разі надання Покупцем довіреності (тип. форма № М-2, затв. наказом Мінстату України № 192 від 21.06.96 р.) на отримання зазначеної кількості товару. Право власності на товар переходить до Покупця з моменту оплати його вартості; товар передається Покупцю в порядку та строки обумовлені сторонами додатково. Допускається дострокова поставка товару.

У розділі 3 сторони погодили ціну і порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п.п. 3.1.-3.3. Договору, ціна на товар формується Постачальником кожний день і обумовлена сторонами на день поставки, зазначається у видаткових накладних; Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, за домовленістю сторін можлива відстрочка оплати Покупцем вартості товару; розрахунок Покупцем за товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного його виконання. Про розірвання або припинення цього Договору сторони зобов'язані письмово попередити одна одну за місяць до розірвання або припинення (п. 7.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками позивача та відповідача.

11.05.11 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якої домовились доповнити Договір наступним:

"1. Після отримання Покупцем накладної на поставлений товар Покупець сплачує вартість поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний термін.

2. У випадку невиконання п. 1 даної додаткової угоди Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 0,1% від суми заборгованості за поставлений, але неоплачений товар за кожен день просрочки." (далі - Додаткова угода № 2).

Додаткова угода № 2 до Договору підписана повноважними представниками Постачальника та Покупця, скріплена круглими печатками сторін (а.с. 14).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № РН-0000110 від 22.04.11 р. на суму 25 003,80 грн. та податкової накладної від 22.04.11 р. на вказану суму, видаткової накладної № РН-0000127 від 04.05.11 р. на суму 20 000,85 грн. та податкової накладної від 04.05.11 р. на вказану суму, видаткової накладної № РН-0000148 від 24.05.11 р. на суму 44 386,20 грн. та податкової накладної від 24.05.11 р. на вказану суму, позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, поставивши відповідачу товар на загальну суму 89 390,85 грн. (а.с. 15-20).

Вказані вище видаткові накладні містять відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника Покупця та відтиск печатки підприємства у графі "Отримав (ла)".

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 65 004,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 46 від 21.04.11 р. на суму 25 000,00 грн., № 63 від 04.05.11 р. на суму 10 000,00 грн., № 80 від 19.05.11 р. на суму 10 004,65 грн., № 131 від 09.06.11 р. на суму 10 000,00 грн. та № 172 від 22.06.11 р. на суму 10 000,00 грн. (а.с. 21-23).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає 24 386,20 грн. (89 390,85 грн. - 65 004,65 грн. = 24 386,20 грн.).

Оскільки заборгованість в сумі 24 386,20 грн. відповідачем сплачено не було, позивач звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості разом з нарахованими штрафними санкціями № 33 від 07.06.11 р., № 50 від 12.07.11 р., № 68 від 17.08.11 р. та № 70 від 14.09.11 р. (а.с. 24-27, 42).

Відповідачем відповіді на вимоги позивача не надано, заборгованість в сумі 24 386,20 грн. не сплачено, у зв'язку з чим Постачальник, з метою захисту порушених прав та інтересів, звернувся до суду з даним позовом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, пояснень сторін, під час судового розгляду справи відповідачем в добровільному порядку сплачено заборгованість за поставлений позивачем товар в розмірі 24 386,20 грн.

Вказане підтверджується також платіжними дорученнями № 193 від 14.09.11 р. на суму 19 364,14 грн. та № 194 від 14.09.11 р. на суму 5 022,06 грн. (а.с. 51-52).

У зв'язку з викладеним, позивачем подано заяву № 80 від 06.10.11 р., згідно п. 1 прохальної частини якої просить прийняти відмову позивача від позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 24 386,20 грн.

Господарським судом роз'яснено представнику позивача про наслідки відмови від позовних вимог, встановлені процесуальним законом.

Враховуючи те, що заява позивача про відмову від позову підписана повноважною особою, а також те, що представнику позивача відомі наслідки вчинення відповідних процесуальних дій, господарський суд приймає відмову приватного підприємства "ЮВІ-ЛЕНД" від позову в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 24 386,20 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 24 386,20 грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 209,30 грн. штрафу та 1 221,00 грн. пені.

В цій частині відповідач заперечує вимоги позивача, зазначаючи, що Постачальнику було відомо про скрутне матеріальне становище Покупця та про можливість несвоєчасної оплати за поставлений товар, між сторонами було досягнуто домовленості про відстрочку оплати вартості поставленого товару.

Крім того, відповідач зауважує, що стягнення з відповідача пені та штрафу одночасно фактично призведе до подвійної відповідальності за одне правопорушення.

Посилаючись на ст. 61 Конституції України, відповідач вказує на те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Господарський суд не погоджується з доводами відповідача в цій частині, враховуючи наступне.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, складне матеріальне становище відповідача не може слугувати підставою для звільнення останнього від відповідальності за неналежне виконання взятого на себе зобов'язання.

Слід зазначити також, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про досягнення між сторонами домовленості про відстрочку оплати отриманого Покупцем товару та визначали строки такої відстрочки, крім умов, передбачених Додатковою угодою № 2.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Із зазначеної правової норми вбачається, що штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання неустойки.

Умови Договору, з урахуванням укладеної між сторонами Додаткової угоди № 2 до Договору від 11.05.11 р., передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Однак, господарський суд звертає увагу на те, що спочатку умовами Договору передбачено було нарахування пені (п. 4. Договору) у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом терміну зазначеному у п.п. 3.2 Договору, а за змістом Додаткової угоди № 2 сторони встановили новий строк оплати для Покупця отриманого ним товару, а саме 3 дні після отримання товару, при цьому сторони погодили, що за порушення зазначеного вище строку Покупець має сплатити Постачальнику штраф у визначеному сторонами розмірі.

А отже, як пеня, так і штраф за умовами Договору, підлягають нарахуванню по-перше, за різні види порушень Договору, а по-друге, періоди їх нарахування не співпадають, оскільки пеня у відповідності до умов Договору (п. 4.3.) може бути нарахована за період до 11.05.2011 р. (дата укладення Додаткової угоди № 2), тоді як штраф підлягає нарахуванню вже після 11.05.2011 р.

При цьому висновок щодо того, що стягнення і штрафу і пені є притягненням до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не відповідає дійсності. Так, відповідач притягнутий до одного виду відповідальності - цивільна способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.

Крім того, господарський суд також звертає увагу і на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 22.11.10 р. № 14/80-09-2056.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

При цьому, Верховний Суд України наголошує на свободі договору, встановленої ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також на праві учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань (ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеному у п. 3.2. даного Договору, Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 2 від 11.05.11 р., у випадку невиконання п. 1 даної додаткової угоди Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 0,1% від суми заборгованості за поставлений, але неоплачений товар за кожен день прострочки.

Отже, пред'явлення позивачем вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу за неналежне виконання господарського зобов'язання є правомірним.

Разом з цим, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пред'явлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 1221,00 грн. нарахована позивачем за період з 28.05.11 р. по 14.09.11 р. (а.с. 63), у той час як до 11.05.11 р. (дата підписання сторонами Додаткової угоди № 2 до Договору) чинним був п. 3.2. Договору, згідно якого Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, за домовленістю сторін можлива відстрочка оплати Покупцем вартості товару.

Шляхом підписання 11.05.11 р. Додаткової угоди № 2 до Договору, сторони визначили, що у випадку невиконання відповідачем п. 1 Додаткової угоди, Покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за поставлений, але не оплачений товар за кожен день прострочення.

Так як сторонами не визначено строк відстрочки оплати поставленого Постачальником товару, з наведених вище умов Договору вбачається, що пеня мала бути нарахована позивачем саме за період з 22.04.11 р. по 11.05.11 р., оскільки з 11.05.11 р. умовами Договору передбачено інший строк оплати отриманого товару.

Отже, відповідно до наданого розрахунку пені, позивачем не вірно вказано період її нарахування, а тому господарський суд відмовляє в задоволенні вказаної вимоги позивача як такої, що не відповідає фактичним обставинам справи, а також умовам укладеного сторонами Договору.

Крім того, у відповідності до п. 2 Додаткової угоди № 2 до Договору позивачем за період з 28.05.11 р. по 14.09.11 р. нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 209,30 грн. (а.с. 36-38).

Разом з цим, при здійсненні розрахунку вказаної штрафної санкції, позивачем допущено помилку, в результаті дещо завищено суму нарахування.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, стягненню з відповідача за період з 28.05.11 р. по 14.09.11 р. підлягає штраф у розмірі 3 072,48 грн., а саме в сумі 577,02 грн., виходячи із суми заборгованості 44 386,20 грн. (видаткова накладна № РН0000148 від 24.05.2011 р.), за період з 28.05.2011 р. по 09.06.2011 р. (день часткової сплати заборгованості); в сумі 447,02 грн., виходячи із суми заборгованості 34 386,20 грн., за період з 10.06.2011 р. по 22.06.2011 р. (день часткової сплати заборгованості); в сумі 2 048, 44 грн., виходячи із суми заборгованості 24 386,20 грн., за період з 23.06.2011 р. по 14.09.2011р. (а.с. 36-38).

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.10.11 р. оголошувалась перерва до 14:00 год. 06.10.11 р., у судовому засіданні 06.10.11 р. оголошувалась перерва до 15:30 год. 11.10.11 р.

Керуючись ст. ст. 49, ст. 77, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Трест зеленого господарства" (25000, м. Кіровоград, вул. Садова, буд. 88 Б, р/р № 26003420890701 в Кіровоградській обласній філії ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 323293, код ЄДРПОУ 05428926) на користь приватного підприємства "ЮВІ-ЛЕНД" (25026, м. Кіровоград, вул. Севастопольська, буд. 9, кімн. 28, р/р № 26007122657300 в ПАТ "УкрСиббанк", відділення № 566, код ЄДРПОУ 35084325) штраф в сумі 3 072,48 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 274,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,20 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 24 386,20 грн. припинити, у зв'язку з прийняттям господарським судом відмови від позову в цій частині.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Суддя Л.С. Коротченко

Повне рішення складено - 17.10.2011 р.