Рішення № 18763022, 13.10.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" жовтня 2011 р.Справа № 5013/1356/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянувши матеріали справи № 5013/1356/11

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз", м. Кіровоград

про стягнення 18686711,15 грн,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 17.03.2011 № 14-57;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 12.01.2011 № 07/01-03.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" 17444631,03 грн, з яких 15779203,22 грн основної заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 477988,68 грн пені за прострочення оплати заборгованості, 92512,01 грн трьох відсотків річних та штраф у розмірі 7% від простроченої суми, який складає 1094937,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011 № 14/163/11.

Представником позивача у судовому засіданні 20.09.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 19.09.2011 № 14/2-1133, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" 18686711,15 грн, з яких:

- 16196619,89 грн заборгованості за поставлений природний газ з урахуванням встановленого індексу інфляції;

- 1163890,19 грн пені за прострочення оплати заборгованості;

- 231263,95 грн 3 % річних;

- 1094937,12 грн штрафу у розмірі 7 %.

Відповідач згідно відзиву на позов та відзиву на заяву про збільшення позовних вимог позовні вимоги заперечив, з тих підстав, що ним 05.05.2011 та 05.07.2011 на адресу позивача направлялись заяви про зарахування зустрічних фінансових однорідних вимог, які не оскаржені позивачем в судовому порядку, а відтак, зобов'язання вважається припиненим в силу статті 601 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні 06.10.2011 оголошувалась перерва до 12:00 13.10.2011.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (Покупець) 31.01.2011 укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/163/11(далі - Договір).

За умовами даного Договору Постачальник зобов'язався передати Покупцеві в 2011 році імпортований природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього Договору.

У третьому розділі Договору сторони узгодили порядок та умови передачі, приймання та обліку газу, а саме: строк поставки газу з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно; газ передається Покупцеві на газорозподільних станціях; право власності на газ переходить від Постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актами приймання-передачі газу. Не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірники Акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу. Акти є підставою для остаточних розрахунків.

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за газ, з урахуваням вартості його транспортування, здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір, згідно пункту 9.1, набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін та поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2011 і діє у частині поставки газу до 31.12.2011 включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

До даного Договору сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 28.02.2011 року та № 2 від 05.04.2011 року, згідно яких вносились зміни до розділу 4 договору стосовно ціни газу та ціни договору (том 1, а.с. 19, 20).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови укладеного між сторонами Договору.

Факт отримання природного газу відповідачем підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 01/11-17-ВТВ від 31.01.2011 на суму - 7135931,19 грн, № 02/11-17-ВТВ від 25.02.2011 на суму - 6805694,54 грн, № 03/11-17-ВТВ від 31.03.2011 на суму - 4100663,33 грн, № 04/11-17-ВТВ від 30.04.2011 на суму - 2997335,44 грн (том 1, а.с. 21-24).

Всього поставлено природного газу на суму 21039624,50 грн.

Відповідачем обов'язок по оплаті виконано частково. Згідно виписки, наданої ПАТ "Промінвестбанк" від 17.03.2011 платником - ВАТ "Кіровоградгаз", перераховано на рахунок одержувача - НАК "Нафтогаз України" 5397665,69 грн за природний газ для ВТВ та нормованих втрат згідно договору № 14/163/11 від 31.01.2011, у т.ч. 20% (том 1 а.с. 25).

У зв'язку з непогашенням заборгованості в сумі 15641958,81 грн позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Відповідач, посилаючись на заяви про зарахування зустрічних фінансових однорідних вимог від 05.05.2011 та від 05.07.2011 просить суд у позові відмовити, так як вважає, що на момент звернення позивача до суду, ВАТ "Кіровоградгаз" не мало заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" по договору від 31.01.2011 № 14/163/11.

При вирішенні даного спору господарським судом враховано наступне.

Відповідно до положень статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарський суд враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Так, за змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також відповідно частини 2 цієї ж статті, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Зокрема, стаття 601 Цивільного кодексу України передбачає припинення зобовязання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначені положеннями статті 602 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень даної статті не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про стягнення аліментів, щодо довічного утримання (догляду), у разі спливу позовної давності, в інших випадках встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. З приписів статті 601 Цивільного кодексу України вбачається, що зобовязання може, але не повинно, припинятися за заявою однієї із сторін. Крім того, за змістом зобовязального права, та на підставі системного аналізу статей 526-532 Цивільного кодексу України у звязку зі ст. 601 Цивільного кодексу України, слід зробити висновок, що такий взаємозвязок за заявою однієї із сторін може здійснюватися лише у разі згоди на це іншої сторони (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 19.01.2011 у справі 01/95-38 (6/61-38)).

Як вбачається зі змісту листів позивача від 25.05.2011 № 26-3295/1.6-11 та від 03.08.2011 № 6-4831/1.2-11, направлені позивачем на адресу відповідача у відповідь на заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач заперечив наявності у нього заборгованості перед відповідачем за послуги з транспортування природного газу за договором від 31.01.2011 № 14/181/11 та відхилив вказані заяви (том 2 а.с. 3, 4).

До того ж відповідно до умов договору від 31.01.2011 № 14/181/11 про надання послуг з транспортування природного газу розподільними трубопроводами, у разі надання послуг з транспортування оформлюються двосторонні акти приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано таких актів, тобто не доведено належними доказами безспірність існування заборгованості позивача по послугам з транспортування газу, а наявність заперечень позивача свідчить про існування спору між сторонами щодо кількості протранспортованого газу та відповідно вартості наданих послуг.

Крім того, у заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем відображено припинення зобов'язань і за іншим договором, тоді як доказів наявності заборгованості позивача за ним також не надано, як і не доведено порядок спрямування сум, відображених у заявах.

Враховуючи зазначене та наявність доказів, які підтверджують заборгованість відповідача у розмірі 15641958,81 грн за поставлений природний газ, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення

- 1163890,19 грн пені за прострочення оплати заборгованості за загальний період з 16.02.2011 по 19.09.2011;

- 231263,95 грн 3 % річних за загальний період з 16.02.2011 по 19.09.2011;

- 554661,08 грн збитків від інфляції з березня 2011 року по червень 2011 року;

- 1094937,12 грн штрафу у розмірі 7 %.

В силу статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 610-612 ЦК України).

Згідно пункту 6 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у розмірі та порядку, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором. За несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в пункті 5.1 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1163890,19 грн відповідає зазначеним нормам законодавства (том 1, а.с. 96) та, відповідно, вимога про стягнення якої підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що єдиним джерелом грошових коштів на оплату природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормативних втрат ВАТ "Кіровоградгаз" є грошові кошти, сплачувані останньому за транспортування природного газу кінцевими споживачами та те, що позивачем не виконуються зобов'язання стосовно оплати за надані послуги по транспортуванню газу, не є підставою для звільнення відповідача від цивільної відповідальності. Крім того, доказів на підтвердження зазначеного відповідачем не надано.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок позивача (том 1, а.с. 96), господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 231263,95 грн та задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Порядок проведення підрахунку збитків від інфляції врегульовано Листом Верховного суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ".

Так, згідно вказаного листа, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Враховуючи термін настання виконання відповідачем грошового зобов'язання, початок періоду, з якого починається прострочення виконання зобов'язання, а саме 16 число наступного місяця, часткову оплату у березні 2011 року, а також зазначені Рекомендації, за розрахунком господарського суду розмір збитків від інфляції складає 374699,34 грн, виходячи з наступного розрахунку:

- 99903,04 грн за період з 16.02.2011 по 17.03.2011 на суму боргу 7135931,19 грн згідно акта від 31.01.2011 № 01/11-17-ВТВ (середній індекс інфляції за вказаний період - 101,4%);

- 43456,64 грн за період з 17.03.2011 по червень 2011 року на залишок суми боргу 1738265,50 грн згідно акта від 31.01.2011 № 01/11-17-ВТВ (середній індекс інфляції за вказаний період - 102,5 %);

- 170142,36 грн за період з 16.03.2011 по червень 2011 року на суму боргу 6805694,54 грн згідно акта від 25.02.2011 № 02/11-17-ВТВ (середній індекс інфляції за вказаний період - 102,5 %);

- 49207,96 грн за період з 16.04.2011 по червень 2011 року на суму боргу 4100663,33 грн згідно акта від 31.03.2011 № 03/11-17-ВТВ (середній індекс інфляції за вказаний період - 101,2 %);

- 11989,34 грн за період з 16.05.2011 по червень 2011 року на суму боргу 2997335,44 грн згідно акта від 30.04.2011 № 04/11-17-ВТВ (середній індекс інфляції за вказаний період - 100,4 %);

Відтак, позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції господарським судом задовольняються частково на суму 374699,34 грн.

В частині позовних вимог про стягнення 179961,74 грн збитків від інфляції слід відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Не підлягають також задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 %, що складає 1094937,12 грн.

В обґрунтування даної вимоги позивач посилається на те, що відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є суб'єктом господарювання державного сектора економіки тому, що державна частка у статутному фонді становить 100 відсотків.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Поряд з тим, виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином, у зв`язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, а також з огляду на те, що невиконане відповідачем договірне зобов`язання має саме грошовий характер, відсутні підстави для стягнення заявленого позивачем штрафу.

Тому, в частині стягнення 7% штрафу, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 06.12.2010 у справі № 42/562.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" (25006, м. Кіровоград, вул. Володарського, 67, код ЄДРПОУ 03365222) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 15641958,81 грн основної заборгованості, 1163890,19 грн пені, 231263,95 грн 3% річних, 374699,34 грн збитків від інфляції, 23766,00 грн державного мита та 219,95 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині задоволення позовних вимог про стягнення 179961,74 грн збитків від інфляції та 1094937,12 грн штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 18.10.2011