Постанова № 18762953, 26.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2011 р. Справа № 5020/64/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСтратієнко Л.В.,

суддіБондаря С.В.,

суддіКондратової І.Д.,

за участю представників сторін від позивачане з'явився; від відповідача ОСОБА_1- представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради

на ухвалу Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р., рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р.

у справі№ 5020/64/2011 Господарського суду міста Севастополя

за позовомФонду комунального майна Севастопольської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Акмол"

простягнення 70655,89 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 р. Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмол" (надалі ТОВ "Акмол") про стягнення 70655,89 грн. заборгованості, розірвання договору оренди та звільнення приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором оренди нерухомого майна №74-02 від 19.03.2002р. в частині сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. (суддя Головко В.О.) провадження у справі в частині стягнення 70655,89 грн. припинено на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК) України.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. (суддя Головко В.О.) в задоволенні вимог про розірвання договору оренди та звільнення приміщень відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гоголь Ю.М., судді Борисова Ю.В., Дмитрієва В.Є.) ухвалу та рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р., рішенням Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р., Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати судові рішення, прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про розірвання договору оренди та звільнення приміщень, а в частині вимог стягнення 70655,89 грн. заборгованості справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч.1 ст.1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія відзначає наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 19.03.2002 р. між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якого є позивач (надалі - орендодавець) та ТОВ "Акмол" (надалі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 74-02 (надалі - договір), за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в оренду нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху жилої будівлі, загальною площею 200,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває на балансі РЕП-3 (надалі - об'єкт оренди), вартість якого складає, згідно з актом оцінки вартості (експертним висновком) від 30.11.2006 р. 576175,00 грн. (в редакції протоколу від 15.02.2007 р. погодження змін до договору оренди №72-08 від 19.03.2002 р.), строком до 02.02.2013 р. (в редакції протоколу від 27.02.2008р. погодження змін до договору оренди №72-08 від 19.03.2002 р.).

Відповідно до ст.ст. 10, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

За умовами пункту 4.4 договору орендар зобовязаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з користуванням обєктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Згідно додаткової угоди від 23.01.2010 р. до договору сторони погодили, що розмір орендної плати до 01.08.2010 р. становить 9952,35 грн. (97 % - 9653, 78 грн., 3 % 298,57 грн.) та перераховується орендарем орендодавцю в строки, які встановлені договором оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за договором оренди №72-08 від 19.03.2002 виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем за період з травня по жовтень 2010 р. у розмірі 70655,89грн. (68151,61 грн. заборгованість з орендної плати, 2114,39 грн. пеня, 389,89 грн. 3 % річних від простроченої суми).

Судами також встановлено, що під час розгляду справи відповідачем згідно квитанції № 5341562 від 05.04.2011 р., № 5341575 від 05.04.2011 р., № 5341617 від 05.04.2011 р., № 5341660 від 05.04.2011 р., № 5341716 від 05.04.2011 р., № 5341733 від 05.04.2011 р., платіжного доручення № 38 від 20.04.2011 р., платіжного доручення № 41 від 20.04.2011 р., платіжного доручення № 39 від 20.04.2011 р., а також згідно листа № 62/1 від 21.04.2011р. та меморіальних ордерів №№ 1, 2 від 21.04.2011 р., якими змінено призначення платежу сплачено суму заборгованості, в зв'язку з чим суд припинив провадження у справі в цій частині, оскільки відсутній предмет спору.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 70655,89грн., з огляду на наступне.

Статтею 534 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи, що сторони в договорі не встановили черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, а також з огляду на те, що відповідач змінив призначення платежів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в першу чергу сплачені відповідачем кошти мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за попередні місяці (травень жовтень 2010 р.) та в рахунок оплати неустойки та процентів.

При цьому, колегія суддів враховує, що загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22.

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Зокрема, згідно п. 3.8 Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу".

Беручи до уваги вищевикладене, відповідач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів, в тому числі шляхом зміни (уточнення) призначення платежу, а тому доводи скаржника про зарахування сплачених відповідачем коштів згідно квитанції № 5341562 від 05.04.2011 р., № 5341575 від 05.04.2011 р., № 5341617 від 05.04.2011 р., № 5341660 від 05.04.2011 р., № 5341716 від 05.04.2011 р., № 5341733 від 05.04.2011 р., платіжного доручення № 38 від 20.04.2011 р., платіжного доручення № 41 від 20.04.2011 р., платіжного доручення № 39 від 20.04.2011 р. в рахунок погашення орендної плати за поточні платежі правомірно відхилені судами попередніх інстанцій. При цьому, орендодавець не позбавлений можливості звернутись до суду з окремим позовом про стягнення поточної заборгованості з орендної плати.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає прийняті у справі ухвалу про припинення провадження у справі та постанову апеляційної інстанції за результатами її перегляду такими, що відповідають нормам процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Разом з тим, Вищий господарський суд України не може погодитись із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди та повернення майна орендодавцю, оскільки зроблені ними висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, з врахуванням наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Суди попередній інстанцій встановивши, що відповідач свої зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за договором оренди №72-08 від 19.03.2002 р. виконував неналежним чином, безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 26 "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи встановлені господарськими судами обставини справи щодо підтвердження наявними у справі доказами фактів невиконання орендарем взятих на себе зобовязань за договором оренди комунального майна, касаційна інстанція вважає неправомірним викладений в рішенні та постанові висновок про відсутність підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача з займаного за договором приміщення.

Зважуючи на те, що за результатами здійсненої касаційною інстанцією перевірки судових рішень (в частині вимог щодо розірвання договору оренди та звільнення приміщень) було встановлено, що судами були допущені порушення норм матеріального права, судові рішення про відмову у задоволенні позову не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а, оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, судова колегія вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення про задоволення позову в частині вимог щодо розірвання договору оренди та звільнення приміщення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на ухвалу Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. (в частині вимог щодо стягнення 70655,89 грн.) залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. (в частині вимог щодо стягнення 70655,89 грн.) без змін.

Касаційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. (в частині вимог щодо розірвання договору оренди та звільнення приміщень) задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Севастополя від 06.05.2011р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.07.2011р. (в частині вимог щодо розірвання договору оренди та звільнення приміщень) у справі 5020/64/2011 скасувати, прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди нерухомого майна № 74-02 від 19.03.2002 р.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Акмол" (99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, буд. 92, кв. 2, код 3158385) звільнити орендне майно за договором оренди нерухомого майна № 74-02 від 19.03.2002р. - вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху жилої будівлі, загальною площею 200,7 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, передавши майно Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код 2570044).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акмол" (99053, м. Севастополь, вул. Меньшикова, буд. 92, кв. 2, код 3158385) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код 2570044, п/р 37188003000416 в ГУДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 25750044) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 42,50 грн. державного мита за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддя Стратієнко Л.В.

СуддяБондар С.В.

СуддяКондратова І.Д.