Постанова № 18762688, 05.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011 № 22/216

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кропивної Л.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Поляк О.І.

при секретарі: Чуприні І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за дов. №1 від 10.01.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на рішення господарського суду м. Києва

від 29.07.2011р. (дата підписання 01.08.2011р.)

у справі №22/216 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Спільного українсько-польського підприємства «Укрпольреставрація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмережа»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва

про стягнення коштів у сумі 808583,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

У червні 2011р. Спільне українсько-польське підприємство «Укрпольреставрація» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмережа» про стягнення коштів у сумі 808583,00 грн., зазначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що 14.07.2010р. між ним, як покупцем , та відповідачем, як продавцем , були укладені договори купівлі-продажу частин нежилих приміщень в адміністративно-побутовій будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, буд.1, за загальною вартістю 4851500,00 грн., включаючи ПДВ у розмірі 808583,00 грн. Однак продавець у порушення вимог діючого на той час податкового законодавства не задекларував ці договори купівлі-продажу у ДПІ Шевченківського району м. Києва, тому позивач, втратив право на нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ у розмірі 808583,00 грн. Зазначена обставина, вказав позивач, підтверджується Актом ДПІ у Подільському районі м. Києва №78/07-015/14290600 від 28.10.2010р., складеним за результатами виїзної позапланової перевірки Спільного українсько-польського підприємства «Укрпольреставрація» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2010р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №22/216.

Водночас, місцевий господарський суд у своїй ухвалі відмовив у залученні до участі у справі у процесуальному статусі третьої особи без самостійних вимог ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на тій підставі, що отримання відповідних відомостей від зазначеного органу не впливає на права та обовязки цього органу у відношенні до сторін у справі. Поряд з цим, на думку суду першої інстанції, до участі у справі слід залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДПІ у Подільському районі м. Києва, якою складено акт перевірки дотримання податкового законодавства.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив, участі у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача не брав.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. у справі №22/216 (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено, визначено до стягнення із ТОВ «Спецбудмережа» на користь Спільного українсько-польського підприємства «Укрпольреставрація» 808583,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що неможливість отримання позивачем відшкодування з бюджету суми ПДВ у розмірі 808853,00 грн., сплаченого при купівлі нерухомого майна у ціні товару відбулося з вини відповідача, внаслідок невідображення ним у складі податкових зобовязань суми ПДВ, та несплатою цього податку до бюджету. Зазначені витрати, за висновком суду першої інстанції, є збитками позивача, які на підставі ст.224 ГК України, ч.1 ст.225 ЦК України підлягають стягненню із відповідача.

Крім того, суд першої інстанції направив на адресу прокуратури м. Києва у порядку ст.90 ГПК України повідомлення, зі змісту якого вбачається, що судове рішення за №37/32 (2010р.), на підставі якого за ТОВ «Спецбудмережа» визнано право власності на нерухоме майно, що продане позивачу за укладеними 14.07.2010р. між сторонами у даній справі договорами, у системі «Документообіг господарських судів» відсутнє, а за результатами проведеної службової перевірки встановлено, що справа за №37/32 (2010р.) розглядалася у господарському суді м. Києва суддею Гавриловською І.О . за участю інших сторін та з іншим предметом спору.

Не погоджуючись із мотивами судового рішення та висновками місцевого господарського суду, третя особа ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. у справі №22/216 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову Спільного українсько-польського підприємства «Укрпольреставрація».

У доводах апеляційного оскарження податковий орган вказав на допущені місцевим господарським судом порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до прийняття неправомірного судового рішення і яким зачіпаються права та законні інтереси ДПІ у Подільському районі м. Києва. Так, апелянт не погодився із висновком місцевого господарського суду з приводу того, що сума бюджетного відшкодування ПДВ може вважатися втратами (збитками) позивача у розумінні діючого цивільного та господарського законодавства. Серед іншого, ДПІ у Подільському районі м. Києва вказала, що в акті, складеному нею за результатами проведеної податкової перевірки СП «Укрпольреставрація», зазначено про безпідставність включення позивачем суми ПДВ у розмірі 808583,00 грн. до складу податкового кредиту у порушення норм діючого податкового законодавства, адже податковим органом не був встановлений факт надмірної сплати податку на додану вартість позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011р. №22/216 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Пашкіна С.А., Рудченко С.Г.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 19.09.2011р.

Сторони письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не направили.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2011р. №01-23/2/3 у звязку із перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А. здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі на наступний: головуючий суддя Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Поляк О.І., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2011р. №22/216 у зазначеному складі суду розгляд апеляційної скарги відкладався у порядку ст.77 ГПК України на 05.10.2011р.

У призначене судове засідання зявився представник позивача. Представник відповідача та представник третьої особи процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про причини неявки своїх представників відповідач та третя особа суду не повідомили.

З огляду на належне повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вирішила, що неявка їх представників не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудмережа» (продавець) та Спільним українсько-польським підприємством «Укрпольреставрація» (покупець) були укладені шість договорів купівлі-продажу частин нежилих приміщень в блоку гаражів та адміністративно-побутовій будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Колекторна, 1.

Договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровані в реєстрі за №№ 1669, 1672, 1675, 1678, 1681 та 1684 (а.с.9-14).

За змістом ст.180 ГК України, ст.632 ЦК України однією із істотних умов договору є ціна.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Продаж частини нежилих приміщень за кожним із договорів (згідно п.3) за домовленістю сторін вчинявся за 673819,45 грн., ПДВ 134763,89 грн. Таким чином, загальна вартість проданого майна становила 4851500,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 808583,33 грн.

15.07.2010р. продавець ТОВ «Спецбудмережа» виписав покупцю СП «Укрпольреставрація» податкову накладну №23 (а.с.15), в якій відобразив загальну вартість проданих нежилих приміщень 4851500,00 грн., а також суму ПДВ 808583,33 грн.

Втім, у період з 19.10.2010р. по 25.10.2010р. ДПІ у Подільському районі м. Києва провела виїзну позапланову перевірку Спільного українсько-польського підприємства «Укрпольреставрація» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2010р.

За результатами перевірки складений Акт №78/07-015/14290600 від 28.10.2010р. (а.с.18-24), у розділі третьому якого зазначено про допущені платником податку порушення порядку ведення податкового обліку, зокрема, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами і доповненнями), внаслідок чого підприємство безпідставно віднесло до складу податкового кредиту за липень 2010р. суму ПДВ у розмірі 808583,00 грн., що у свою чергу призвело до завищення рядка 18.2 «відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду» за липень 2010р. на суму у розмірі 808583,00 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовом про відшкодування за рахунок відповідача 808583,00 грн. , СП «Укрпольреставрація» вважало, що допущені ним і встановлені податковим органом порушення були наслідком не відображення відповідачем у податковій звітності перерахованої йому позивачем у ціні проданого товару сум ПДВ та не сплатою цього податку до бюджету, внаслідок чого позивач втратив право на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 808583,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав невідшкодовану позивачу із бюджету суму ПДВ збитками, завданими позивачу неправомірними діями відповідача. Пославшись на ст.224, ч.1 ст.225 ГК України, суд поклав на відповідача господарсько-правову відповідальність як на особу, яка допустила господарське правопорушення .

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може з таких підстав.

Невиконання особою податкових зобовязань не визнається Цивільним Кодексом України підставою для покладення на неї цивільно-правової відповідальності .

Відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності, загальними умовами якої є протиправний характер поведінки особи, на яку передбачається покласти відповідальність, або настання інших, спеціально передбачених законом чи договором обставин .

За загальним правилом для покладення на особу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення : протиправна поведінка, негативні наслідки такої поведінки, вина заподіювача збитків, причинно-наслідкових зв'язок між протиправної поведінкою та негативними наслідками .

Однак, протиправною визнається поведінка, яка порушує норми цивільного права, які містять певні заборони або імперативні правила.

У тій же мірі це відноситься і до відшкодування збитків, завданих у сфері господарських відносин.

За змістом статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Натомість, за ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положення ст.4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу відносини з приводу сплати податків, які врегульовані податковим законодавством.

Згідно з частиною 2 ст.1 ЦК України цивільне законодавство не регулює податкові відносини.

У сфері податкового (публічного права) можуть лише використовуватися юридичні конструкції цивільного чи господарського права, однак, правове регулювання податкових (фінансових) відносин здійснюється окремим спеціальним законодавством.

При прийнятті оскарженого судового рішення місцевим господарським судом не були враховані положення діючого законодавства про розмежування відносин у сфері господарювання з податковими правовідносинами, що призвело до надання невірної правової оцінки спірним правовідносинам та безпідставного поширення на публічні відносини норм цивільного та господарського законодавства.

Водночас, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), на яку посилалося у своєму позові СП «Укрпольреставрація», регулює порядок обчислення та сплати податку на додану вартість, не визначаючи при цьому можливості отримати відшкодування суми цього податку від контрагента, який утримав його, але не виконав своїх зобовязань по його відображенню у податкових звітностях та сплаті до бюджету.

За таких обставин справи апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі скасуванню у звязку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права із прийняттям нового про відмову у позові.

У звязку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд спору у суді першої інстанції, поклавши їх на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. у справі №22/216 задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 29.07.2011р. у справі №22/216 скасувати.

3. Прийняти у справі №22/216 нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Спільного українсько-польського підприємства «Укрпольреставрація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмережа», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної податкової інспекції по м. Києву про стягнення 808583,00 грн.

4. Матеріали справи №22/216 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Рудченко С.Г.

Поляк О.І.