Рішення № 18762612, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/15428.09.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія

"ОРАНТА"

Простягнення 11 555,24 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1представник (дов. № ГО-11/4 від 05.01.2011 р.)

від відповідачане зявився СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 12 465,07 грн., яке було сплачено позивачем ОСОБА_2, відповідно до умов договору добровільного страхування автотранспортних ризиків № ДСТР/21/44/48 № А 0136350 від 15.02.2010 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування автотранспортних ризиків № ДСТР/21/44/48 № А 0136350 від 15.02.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1187, 1188 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_3, застрахований у ВАТ "НАСК "Оранта", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1498725, а за таких обставин позивач просить стягнути з ВАТ "НАСК "Оранта" 12 465,07 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою було порушено провадження у справі №59/154, розгляд справи призначено на 28.09.2011р.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму матеріального збитку завданого застрахованому автомобілю з урахуванням фізичного зносу, яка відповідно до автотоварознавчого дослідження складає 11 555,24 грн.

Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин заява позивача про уточнення позовних вимог приймається до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою господарського суду міста Києва № 59/145 від 26.08.2011р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 28.09.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.09.2011 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2010 р. між ПАТ "СГ "ТАС" та Струлевим О.О. укладено договір добровільного страхування автотранспортних ризиків № ДСТР/21/44/48 № А 0136350, згідно якого ПАТ "СГ "ТАС" взяло на себе зобов'язання відшкодувати ОСОБА_2 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Тойота", державний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП.

Згідно довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, 30.04.2010 р. в м. Києві, на вул. Вишгородська, 7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Тойота", державний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_2 та "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.06.2010 р.

16.08.2010 р. до ПАТ "СГ "ТАС" звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Звіту про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Тойота", державний номер НОМЕР_1 № 1280 від 20.05.2010 р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_1 № 1280 з урахуванням фізичного зносу складає 11 555,24 грн.

25.08.2010 р. ПАТ "СГ "ТАС" на підставі Страхового акту № 1841413/01/2010 від 19.08.2010 р. та розрахунку до нього здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 4 215,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37289 від 25.08.2010 р., а суму 8 250,00 грн. було зараховано в рахунок несплачених страхових платежів по Договору, що підтверджується Довідкою про надходження страхових платежів.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 12456,07 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Тойота", державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_3

Однак, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1498725).

Вина водія який керував автомобілем "ВАЗ", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 11.06.2010 р.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Тойота", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/1498725), а до ПАТ "СГ "ТАС" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування автотранспортних ризиків № ДСТР/21/44/48 № А 0136350 від 15.02.2010 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_3 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/1498725) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 35 000,00 грн.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до вищевказаного Полісу франшиза складає 00, 00 грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п.12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 11 555,24 грн., а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 115,55 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; Код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, Код ЄДРПОУ 30115243) шкоду в розмірі 11555 (одинадцять тисяч пятсот пятдесят пять) грн. 24 коп., державне мито у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 05.10.2011 р.