Рішення № 18762400, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-1/2467-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вездеход-Таврида», (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Єрьоменка, 24, кім. 4),

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Ленінський ремонтно-механічний завод «Металіст», (98200, АР Крим, смт. Леніно, вул. Фрунзе, 5),

про стягнення 614 480,20грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1., представник, довіреність від 17.08.2011р. № б/н,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вездеход-Таврида» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Ленінський ремонтно-механічний завод «Металіст» про стягнення суми боргу в розмірі 420000,00грн., пені в розмірі 112951,23грн., 3% річних в розмірі 21048,97грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 60480,00грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог товариство посилається на невиконання відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу №23 від 25.08.2009р. в частини оплати вартості отриманого товару.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не надано суду належних доказів отримання товариством «Металіст» товару за договором, що в свою чергу свідчить про фіктивність правочину.

03.10.2011р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на більш пізній строк.

Проте, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у звязку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2009р. між ТОВ «Вездеход-Таврида» (продавець) та ВАТ «Ленінський ремонтно-механічний завод «Металіст» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №23 (далі договір, аркуш справи 8-9).

У розділі 1 договору сторони обумовили, що продавець зобовязується на умовах, передбачених цим договором, виготовити та передати у власність покупця металоконструкції (ангар 100*12*6), а покупець в свою чергу зобовязується прийняти та сплатити вартість поставленої продукції.

Відповідно до пункту 2.1 договору, найменування, ціна та вартість продукції вказується у товарній накладній.

У пункті 2.2 договору зазначено, що загальна вартість договору складає 420000,00грн.

Продукція повинна бути поставлена покупцю у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання договору, (пункт 4.1).

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставив ВАТ «Ленінський ремонтно-механічний завод «Металіст» товар (металеву збірно-розбірну конструкцію (ангар 100*12*6) на загальну суму 420000,00грн., що підтверджується відповідною накладною №1/23 від 27.08.2009р., (аркуш справи 37).

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить відповідний підпис посадової особи товариства на зазначеній накладній, а також підписаний та скріплений печатками сторін у справі акт №1/23 прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, (аркуш справи 36).

Згідно вищевказаного акту, покупець не має жодних претензій по якості та кількості поставленого товару. Крім того, акт містить відомості щодо виконання продавцем усіх умов укладеного договору.

Відповідно до пункту 5 договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з моменту поставки продукції.

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, що й стало підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобовязанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобовязань за договором купівлі-продажу суду не надано.

За таких обставин, вимоги ТОВ «Вездеход-Таврида» про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 420000,00 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно відсутності доказів прийняття останнім товару, оскільки у матеріалах справи наявні як товарна накладна так і акт прийому-передачі товару, які в свою чергу підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості товару винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 1% суми невиконаного зобовязання за кожен календарний день прострочки.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені у розмірі 112951,23грн., річні в розмірі 21048,97грн. та витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 60480,00грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, у звязку із хворобою директора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умовою відкладення розгляду справи згідно статті 77 ГПК України є те, що за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до принципу диспозитивності, сторона вправі розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними права на власний розсуд. При цьому, брати участь у судових засіданнях є правом сторони, а ні її обовязком (ст.22 ГПК України).

Згідно статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи через свого представника або інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Тобто коло осіб, які можуть здійснювати представництво в суді чинним законодавством не обмежується.

Отже, хвороба директора ВАТ «Ленінський ремонтно-механічний завод «Металіст» жодним чином не перешкоджала прибути у судове засідання іншого уповноваженого представника підприємства. Зазначене дає підстави для висновку про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою затягування розгляду справи. До того ж матеріали справи містять усі необхідні документів для вирішення даного спору.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 6145,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 10.10.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ленінський ремонтно-механічний завод «Металіст», (98200, АР Крим, смт. Леніно, вул. Фрунзе, 5; банківські реквізити: рахунок 260003013151 у відділенні №4564 «Державний ощадний банк України», МФО 384146, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 20681350) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вездеход-Таврида», (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Єрьоменка, 24, кім. 4; банківські реквізити: рахунок 260000113700 у ВАТ Банк «Морський», МФО 324742, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 19002651) заборгованість в сумі 420000,00грн., пеню в сумі 112951,23грн., річні в розмірі 21048,97грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 60480,00грн., державне мито в розмірі 6145,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.