Постанова № 18762331, 24.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"24" жовтня 2011 р. Справа № 42/52-54/29 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді Грека Б. М.

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Єрмилко Т.А.

від відповідача: Каменчук В.О.

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р.

у справі № 42/52-54/29 Господарського суду міста Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз"

до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"

про стягнення 14321292,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “УКРГАЗ-ЕНЕРГО” про стягнення 14 321 292,72 грн., у тому числі 13 939 625,76 грн. боргу як передоплати за непоставлений згідно з договором газ, а також 278 792,52 грн. інфляційних втрат та 102 874,44 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 у справі позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуті вищезазначені кошти та відповідні судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2010, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При новому розгляді рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2011 (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволений частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “УКРГАЗ-ЕНЕРГО” на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” 13939625,76 грн. попередньої оплати, 24 819,15 грн. витрат по сплаті державного мита та 229,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення річних та інфляційних у позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятими при новому розгляді рішеннями, Закрите акціонерне товариство “УКРГАЗ-ЕНЕРГО” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 257, 267, 693 Цивільного кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправомірно визнали поважними причини пропуску позивачем строків позовної давності та розглянули спір по суті, разом з тим, відповідачем не порушені права позивача, оскільки останній не звертався до позивача з вимогою про повернення коштів, а вимога позивача від 21.10.2009р. №5257/17-1 є безпідставною, тому не могла бути задоволена відповідачем через визначення позивачем спірних коштів як безпідставно отриманих.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржені судові рішення залишити без змін, а скаргу –без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

22 червня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу природного газу № 183/77/Г, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати позивачу протягом червня-грудня 2006 року газ в обсязі до 40650000 м3, зокрема, у червні 3300 тис.м3, липні та серпні 3350 м3, вересні 3900 м3, жовтні 5500 м3, листопаді 9250 м та грудні 12000 м3 за цінами, визначеними Додатковими угодами № 1 від 2206.2006, № 2 від 29.06.2006, № 3 від 28.07.2006, № 4 від 28.08.2006 та № 5 від 29.09.2006, які є невід'ємними частинами Договору, а позивач прийняти та оплатити його вартість шляхом сплати попередньої оплати не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, остаточно розрахуватися до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур.

Позивачем на виконання умов Договору було здійснено попередню оплату вартості природного газу, який повинен був передаватися у листопаді-грудні 2006 року, у розмірі 13 939 625,76 грн.

Відповідно до умов пункту 11.1. Договору строк дії Договору в частині постачання природного газу встановлений з моменту підписання договору до 31.12.2006 включно, а у частині розрахунків за газ - до повного їх здійснення.

Господарськими судами також встановлено, що відповідач у визначений Договором строк не поставив позивачеві природний газ, за який останнім була внесена передоплата, передоплату не повернув.

21.01.2009 позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога №5271/17-1 про повернення безпідставно перерахованих в якості попередньої оплати за природний газ грошових коштів у розмірі 13 939 625,76 грн., відповіді на яку не отримано, вказані кошти позивачу не повернуті.

В лютому 2010 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача вищезазначених коштів.

На виконання вказівок касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011, господарські суди попередніх інстанцій дослідили обставини щодо позовної давності та встановили, що право подати позов в даному випадку виникло у позивача з 01.01.2007 року.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, в даному випадку позов поданий поза межами позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, відповідно до норм частини 5 цієї статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем було заявлено про застосування позовної давності, проте, господарськими судами причини пропуску позивачем позовної давності визнані поважними.

Згідно частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням норм наведеного законодавства та встановлених господарськими судами обставин відсутності передачі відповідачем позивачу природного газу, попередньо оплаченого позивачем, вимоги позивача про повернення відповідачем 13 939 625,76 грн. попередньої плати, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у зазначеній частині.

Щодо посилань касаційної скарги на неправомірність визнання судами причин пропуску позивачем позовної давності поважними, то поважність причин суди встановлювали на підставі відповідних доказів, тоді як згідно зі ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому зазначені доводи касаційної скарги стосуються неправильної оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі, переоцінка яких не входить до повноважень суду касаційної інстанції, таким чином ці доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень.

Щодо посилань касаційної скарги на неправильне визначення позивачем у надісланій відповідачу вимозі №5271/17-1 від 21.01.2009 спірних коштів як безпідставно отриманих, то господарськими судами встановлено, що строк дії договору в частині поставки природного газу закінчився 31.12.2006, а поставки газу у вищезазначеній період були відсутні, тобто підстава для утримання коштів після вказаної дати відпала (ст. 1212 ЦК України).

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011р. у справі № 42/52-54/29 - без змін.

Головуючий суддя Грек Б.М.

Суддя                                                                       Жаботина Г.В.

Суддя                                                                       Ковтонюк Л.В.