Рішення № 18761124, 17.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6696/11

вх. № 6696/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - (за первісним позовом) не з`явився;

3-ї особи <Текст >відповідача - (за первісним позовом) ОСОБА_1, довіреність від 05.09.11р. ; ОСОБА_2 (особисто); 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 41190,20 грн.

за зустрічним позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м. Київ

про визнання незаконними дій та передачу предмету лізингу.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість по щомісячним лізинговим платежам у сумі 31496,09грн., пеню в сумі 1019,05грн., штраф у сумі 8675,06грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу №LA08000321 від 14.07.08р.

10.10.11р. представник відповідача надав зустрічну позовну заяву, в якій просить суд визнати незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Н - Лізинг» щодо відібрання (вилучення) у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, належного йому транспортного засобу марки «Рута», модель «20», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі акту повернення предмету лізингу від 13 липня 2011 року. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Лізинг» передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, у фінансовий лізинг на підставі Договору фінансового лізингу № LА08000321 від 14 липня 2008 року належний йому транспортний засіб марки «Рута», модель «20», 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, яку прийнято судом до розгляду.

Ухвалою суду від 10.10.11р. розгляд справи було відкладено до 17.10.11р.

17.10.11р. представник позивача (за первісним позовом) надав клопотання про проведення розгляду справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Н - Лізинг».

17.10.11р. представник відповідача (за первісним позовом) надав відзив на позовну заяву в якому вважає позов необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим просить в задоволені позову відмовити, зазначає що відповідно до нового графіка щомісячних лізингових платежів, який було узгоджено між сторонами 14.01.11р., відповідачем була сплачено заборгованість перед позивачем по лізинговим платежам в сумі 144690,28 грн., а тому заборгованість перед позивачем станом на 13.07.11р. складала 37734,36 грн. Також, у відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти стягнення штрафу в сумі 8675,06 грн., оскільки вважає, що такий штраф може бути стягнутим тільки у тому випадку, якщо розірвання договору лізингу відбудеться з вини лізингоодержувача. До сьогоднішнього дня така подія не настала і тому зазначений штраф не підлягає стягненню. Також, відповідач вважає, що договір лізингу є розірваним з 13.07.2011 року, на підставі акта повернення предмета лізингу від 13.07.11р., а тому відповідач не має жодних зобов'язань перед позивачем, що виникали на підставі договору лізингу.

Представник позивача (за первісним позовом) в судове засідання 17.10.11р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні 17.10.11р. проти первісного позову заперечували частково, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили суд задовольнити зустрічний позов.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

14.07.08р. між Закритим акціонерним товариством "Єврофінас" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір фінансового лізингу №1008000321, відповідно до п.1.1. якого лізингодавець зобов`язується надати, а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу - транспортного засобу марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно додатку №1, на умовах, визначених договором. Строк дії договору лізингу - 60 місяців.

Відповідно до 3.4. договору щомісячні лізингові платежі складають 4770,80 грн.

03.09.08р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р., відповідно до якої щомісячні лізингові платежі складають 4816,19 грн.

01.10.08р. сторонами було підписано акт приймання передачі до договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р.

10.01.11р. між Закритим акціонерним товариством "Єврофінас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" було укладено договір відступлення права вимоги, а також підписано реєстр договорів за якими відступається право вимоги.

10.01.11р. між Закритим акціонерним товариством "Єврофінас", Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №3 до договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р. відповідно до умов якої у зв'язку зі зміною власника предмета лізингу та на підставі договору про відступлення права вимоги від 10 січня 2011 року, лізингодавцем по договору вважати Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-ЛІЗИНГ". Всі лізингові платежі та заборгованість за ними з 10 січня 2011 року підлягають сплаті на поточний рахунок нового лізингодавця. А також внесено зміни до пункту 8.2. додатку №2 договору та викладено його у новій редакції, а саме: лізингоодержувач зобов'язується сплачувати лізингодавцю лізингові платежі згідно з ДФЛ, протягом (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків лізингодавцем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок лізингодавця, зазначений у ДФЛ чи виставленому рахунку. Неодержання рахунку лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплачувати лізингові платежі згідно ДФЛ. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. Якщо у ДФЛ вказана валюта контракту - долари США або Євро, всі платежі будуть конвертовані в гривню на дату виставлення відповідного рахунку. Конвертовані платежі нараховуються у відповідності до офіційного курсу відповідної валюти, встановленого Національним Банком України, на дату виставлення рахунку.

Відповідно до додатку №2 договору про відступлення права вимоги від 10.01.11р. сума заборгованості Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за договором лізингу №1008000321 від 14.07.08р. складає 11610,75 грн.

У зв`язку з чим, відповідачу (за первісним позовом) було направлено повідомлення №11/01-027 від 10.01.11р. про зміну лізингодавця за договором лізингу №1008000321 від 14.07.08р., яке отримано відповідачем (за первісним позовом) 13.01.11р., про що свідчать матеріали справи.

14.01.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №4 до договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р., відповідно до якої визначено графік щомісячних лізингових платежів на період 01.01.11р. 01.11.13р.

13.07.11р. сторонами було підписано акт повернення предмету лізингу за договором лізингу №1008000321 від 14.07.08р.

Додатково, відповідачу (за первісним позовом) було направлено повідомлення за вих. №2011/07-001 від 29.07.11р. про односторонню відмову від договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р., в якому зазначено, що у зв`язку з порушенням лізингоодержувачем умов договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р. договір вважається розірваним з 13.07.11р., а також повідомлялось про необхідність розрахуватися з державою по податках.

Позивач, в своїй позовній заяві, посилається на те, що відповідач порушує умови договору лізингу №1008000321 від 14.07.08р. та у відповідача (за первісним позовом) наявна перед позивачем (за первісним позовом) заборгованість, яка складає 41190,20 грн., з яких: 31496,09 грн. сума простроченої заборгованості за щомісячними лізинговими платежами, 1019,05 грн. - пені та 8675,06 грн. - штраф.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом (ст.806 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що згідно графіку лізингових платежів, відповідач повинен сплатити 148470,03 грн. в період з 07.12.2008 року по 25.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплачував лізингові платежі, це підтверджується квитанціями банку, які наявні в матеріалах справи. Відповідно до цих квитанцій відповідач сплатив 139874,09 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене те, приймаючи до уваги те, що відповідач на підтвердження своїх заперечень надав докази часткових сплат, суд задовільняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача (за первісним позовом) суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 8595,94 грн., в решті суми боргу заявленої до стягнення у розмірі 22900,15 грн. суд вважає за необхідне відмовити, як необґрунтованій за заявленій безпідставно.

Окрім того, за прострочення внесення лізингових платежів позивач (за первісним позовом) нарахував відповідачу (за первісним позовом) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 1019,05 грн. та штраф у розмірі 8675,06 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в період за який нараховую пеню позивачем частково сплачував лізингові платежі, але ще не було враховано позивачем при розрахунку пені, та при розрахунку штрафу.

Приймаючи до уваги абз. 2 п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" закріплено, що господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 10.8. загальних умов договору фінансового лізингу: дострокове розірвання договору фінансового лізингу можливе за умов відшкодування в повному обсязі витрат лізингодавця, які він зазнав внаслідок дострокового розірвання договору з вини лізінгоодержувача, а також із можливістю застосування санкцій, а саме: сплата 10% від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів лізингодавцю за договором фінансового лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення про одностороню відмову від договору фінансового лізингу №08000321 від 14.07.2008 року було надіслано саме позивачем відповідачу, тому суд не вбачає підстав для застосування п.10.8 договору фінансового лізингу №08000321 від 14.07.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволені вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення пені у розмірі 1019,05 грн. та штрафу у розмірі 8675,06 грн., як необґрунтовані та заявлені безпідставно.

Щодо зустрічних позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг", м. Київ про визнання незаконними дій та передачу предмету лізингу, суд зазначає наступне.

Зустрічна позовна вимога про визнання незаконними дії Товариства з обмеженою відповідальністю “Н - Лізинг” щодо відібрання (вилучення) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, належного йому транспортного засобу марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі акту повернення предмету лізингу від 13 липня 2011 рок та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-Лізинг” передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, у фінансовий лізинг на підставі Договору фінансового лізингу № LА08000321 від 14 липня 2008 року належний йому транспортний засіб марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, є такою що спрямована на встановлення фактів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

В даному разі предмет позову в частині вимог позивача за зустрічним позовом про визнання незаконних дій Товариства з обмеженою відповідальністю “Н - Лізинг” щодо відібрання (вилучення) у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, належного йому транспортного засобу марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі акту повернення предмету лізингу від 13 липня 2011 року та вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-Лізинг” передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, у фінансовий лізинг на підставі Договору фінансового лізингу № LА08000321 від 14 липня 2008 року належний йому транспортний засіб марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права.

Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.

Виходячи з системного аналізу норм господарського процесуального законодавства України, встановлення фактів, у тому числі тих, що не мають правового значення, не належать до компетенції господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що вимога позивача за зустрічним позовом щодо визнання незаконними дій Товариства з обмеженою відповідальністю “Н - Лізинг” щодо відібрання (вилучення) у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, належного йому транспортного засобу марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі акту повернення предмету лізингу від 13 липня 2011 року та вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Н-Лізинг” передати Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, у фінансовий лізинг на підставі Договору фінансового лізингу № LА08000321 від 14 липня 2008 року належний йому транспортний засіб марки “Рута”, модель “20”, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, НОМЕР_4, колір - зелений, тип ТЗ - автобус пасажирський, реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідає способам захисту, тому суд приходить до висновку, щодо відмови в задоволені зустрічного позову.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу за первісним позовом покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 15,16, 526, 546, 610, 611, 612, 806 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Лізинг" (02068, м. Київ, вул. Княжий затон, 4, код ЄДРПОУ 37258463, р/р 26002295832400 в АТ "УкрСиббанк", м. Харків МФО 351005) 8595,94 грн. заборгованості за лізинговими платежами; 85,95 грн. - державного мита; 49,25 грн. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу по лізинговим платежам в сумі 22900,15 грн., 1019,05 грн. пені та 8675,06 грн. штрафу відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 20.10.11р.

справа №5023/6696/11.