Рішення № 18761055, 17.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7956/11

вх. № 7956/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №01-18/549 від 11.10.2011 р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Красноградське лісове господарство", м. Красноград 3-я особа <Текст >

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Кегичівка 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Красноградське лісове господарство" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми боргу по орендній платі згідно договору оренди №45 (30% від орендної плати) в розмірі 3073,38 грн., пеню (30%) 37,36 грн., штраф 7 % від суми заборгованості згідно договору (30%) 8,03 грн.; на користь державного бюджету . Також позивач просить стягнути на користь державного бюджету 9 609,52 грн., пеню (70%) 494,48 грн., штраф 7% від суми заборгованості згідно договору (70%) 196,36 грн., а всього 13419,13 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача згідно договору оренди №46 в розмірі 1 545,49 грн., пеню 51,11 грн., а всього 1596,60 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

26 вересня 2011 року позивачем через канцелярію господарського суду Харківської області подана заява про забезпечення позову за вх.№7956/11, в якій позивач просив вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на майно відповідача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_3 ХОД "Райффайзен Банк Аваль", с. Кегичівка, МФО 380805.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У судовому засіданні 12 жовтня 2011 року оголошувалась перерва до 17 жовтня 2011 року о 12-00 годині.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримав подану позовну заяву та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання після перерви не з"явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

10 червня 2010 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди № 45 нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування приміщення гаража на два бокси, площею 82 кв. м. по АДРЕСА_2, з метою розміщення авторемонтної майстерні.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стартова орендна плата погоджена регіональним відділенням ФДМУ по Харківській області (лист від17.06.2010 року № 06-4035).

Відповідно до вимог п. 5.3. договору оренди, орендар зобов"язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.1 договору оренди, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.1995 року № 786 (зі змінами і доповненнями до неї) і становить 1 030,90 грн. за травень 2010 року (базовий місяць, останній місяць за який є інформація про індекс інфляції) без ПДВ. В подальшому розмір орендної плати коригується в залежності від індексу інфляції згідно методики.

Відповідно п. 3.6. договору оренди, орендна плата перераховується щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 70 % від суми орендної плати до Державного бюджету, а 30% від суми орендної плати на рахунок балансоутримувача, тобто ДП "Красноградський лісгосп".

31 березня 2011 року договір орендні було розірвано за згодою сторін (угода про дострокове розірвання договору оренди № 84) з розстроченням погашення заборгованості на три місяці, а орендоване приміщення повернуте балансоутримувачу згідно акту прийому-передачі. Проте, своїх зобов"язань орендар належним чином не виконав.

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги закону і договору та заборгованість по орендній платі на момент звернення позивача до суду становить 12 682,90 грн.

10.06.2010 року між ДП "Красноградський лісгосп" (балансоутримувач) і ФОП ОСОБА_2 був укладений договір № 46 про відшкодування витрат баласоутримувача (за спожиту електроенергію).

Згідно п. 5.1. договору він діє до закінчення терміну дії договору оренди нежитлового приміщення. Договір оренди було розірвано 31 березня 2011 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення: коштів в сумі 12 682,90 грн. (сума основного боргу) та заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача згідно договору оренди №46 в розмірі 1 545,49 грн., правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню (30%) 37,36 грн., штраф 7 % від суми заборгованості згідно договору (30%) 8,03 грн., пеню (70%) 494,48 грн., штраф 7% від суми заборгованості згідно договору (70%) 196,36 грн., пеню 51,11 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди за несвоєчасне перерахування орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексу за кожен день прострочення.

Згідно п.3.8. договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не меньше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до п.2.2.3. договору про відшкодування витрат балансоутримувача, орендар зобов"язаний не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним сплачувати балансоутримувачу витрати за спожиту електроенергію, на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків .

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені та штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 509, 530, 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, п.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (64003, АДРЕСА_1 код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 ХОД "Райффайзен Банк Аваль" с. Кегичівка, МФО 380805) на користь Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Харківська,87, р/р 29004707428620 ХОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Красноград, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00993159) суму боргу по орендній платі згідно договору оренди № 45 (30% від орендної плати) в розмірі 3073,38 грн., пеню (30%) 37,36 грн., штраф 7% від суми заборгованості згідно договору (30%) 8,03 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача згідно договору оренди №46 в розмірі 1545,49 грн., пеню у розмірі 51,11 грн., державне мито у розмірі 150,16 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (64003, АДРЕСА_1 код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 ХОД "Райффайзен Банк Аваль" с. Кегичівка, МФО 380805) на користь державного бюджету (р/р 31114094700300 УДК у Красноградському районі, код 24134389 (70 % від орендної плати) до Державного бюджету України 9609,52 грн., пеню (70%) 494,48 грн., штраф 7% від суми заборгованості згідно договору(70%) 196,36 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/7956/11

Повне рішення складене 19 жовтня 2011 року.