Рішення № 18760857, 10.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6819/11

вх. № 6819/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність №62 від 30.05.11р.; 3-ї особи <Текст >відповідача - не з`явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод", смт. Борова 3-я особа <Текст >

про стягнення 7463,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Борівський молокозавод" на користь державного бюджету 7463,03 грн., з яких: 6985,66 грн. - заборгованість з орендної плати, 477, 37 грн. - пеня. Судові витрати просить покласти на відповідача. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем умов договору.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.11р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 10.10.11р. не з`явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві, проте відповідне судове відправлення повернулось до канцелярії суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 3.6Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 19.09.2011 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

01.10.01 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №232-Н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення окремо розташованої будівлі, загальною площею 187,82 кв. м., що перебуває на балансі ХДПЗ ім. Т.Г.Шевченка, за адресою: м. Харків, вул. Ак. Богомольця, 6а, вартість якого визначена згідно зі звітом про експертну оцінку нерухомого майна станом на «30» червня 2000р. і становить 39500,00 грн.

Факт передачі приміщення відповідачу підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі від 01.10.01 р., підписаним обома сторонами договору (арк. спр. 12).

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, річна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 (зі змінами) до неї затвердженими постановами Кабінету Міністрів України 18.05.98р. №699, від 19.01.11р. №75 та складає 3950 грн. Орендна плата за перший базовий місяць оренди жовтень 2000 р. Розраховується згідно з додатком №3 до договору і складає: 341,0 грн. без індексу інфляції за вересень - жовтень 2010 р.

Пунктом 3.3. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до Державного бюджету щомісячно, до 10 числа місяця, наступного місяця на рахунки, визначені фінансовими органами. При нарахуванні орендної плати за послідуючі місяці повинні враховуватись відповідні індекси інфляції.

Відповідно до п. 3.5. договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків річних від облікової ставки національного банку від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу (враховуючи день оплати).

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір діє з 01.10.2000р. по 01.10.10р.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Пунктом 10.6. договору оренди, а також положеннями ч.2 ст. 17 закону України «Про оренду державного та комунального майна» та положень ст. 764 ГК України встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством та договором порядку та доказів передачі орендованого майна, зокрема, заяви однієї із сторін про по припинення договору, акту прийому - передачі орендованого майна, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Додатковою угодою №1 від 31.01.01р. до договору оренди №232-Н від 01.10.2000р. внесено зміни до пункту 3.3., який викладено в наступній редакції: Орендна плата (починаючи з оплати за січень 2001р.) перераховується орендарем: 70% - безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами; 30% - на рахунок балансоутримувача, щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним. При нарахуванні орендної плати за послідуючі місяці повинні враховуватись відповідні індекси інфляції та пункту 3.5., який викладено в наступній редакції: орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до Державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.3. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків річних від облікової ставки Нацбанку України від суми заборгованості, розрахованої за кожний день прострочення, враховуючи день оплати.

Додатковою угодою №2 від 12.03.07р. до договору оренди №232-Н від 01.10.2000р. внесено зміни до пункту 3.1., який викладено в наступній редакції: орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року - 642,37 грн. (місяць, рік). Орендної плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати на базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень 2007 року (місяць, рік) (розраховано згідно з додатком № 1 цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.2007 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом місяця після підписання.

Додатковою угодою №3 від 30.06.09р. до договору оренди №232-Н від 01.10.2000р. внесено зміни до пункту 3.1., який викладено в наступній редакції: орендна плата за перший місяць перерахунку оренди листопад 2008 року - 1 070,96 грн. (місяць, рік). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (розраховано згідно з додатком №1 до цієї додаткової угоди). Різниця по сплаті орендної плати, що виникне за період з 05.11.08р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена орендарем протягом трьох місяців після її підписання.

У відповідності до п. 5.2. договору орендар зобовязується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в звязку з чим за період з червня 2010р. по березень 2011р. виникла заборгованість по орендній платі, яка склала 6985,66 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 6985,66 грн. заборгованості з орендної плати не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди №232-Н, який був укладений між сторонами по справі 01.10.2000 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №232-Н від 11.03.2010р. у сумі 6985,66 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 6985,66 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Позивач, заявляючи позовні вимоги просить суд стягнути з відповідача суму пені 477,37 грн., яка нарахована позивачем на суму боргу з орендної плати 6985,66 грн. за період з 03.06.10р. по 10.03.2011 р.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладенні договору оренди № 232-Н від 01.10.2000р. сторони в пункті 3.5. передбачили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем відповідно до чинного законодавства з нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків річних від облікової ставки національного банку від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу (враховуючи день оплати).

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 03.06.10р. по 10.03.2011 р. склала 477,37 грн. (120 відсотків річних від облікової ставки національного банку від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу), що перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню, у розмірі передбаченому договором (120 відсотків річних від облікової ставки національного банку від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу) та який перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України. Судом перераховано розмір пені, з урахуванням вимог чинного законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений позивачем період для нарахування пені та встановлено, що за заявлений позивачем період прострочки з орендної плати (червень 2010 р. березень 2011р.) з 03.06.10р. по 10.03.2011 р. (заявлений період для нарахування пені) розмір пені складає 275,08 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені в сумі 202,29 грн., суд відмовляє в її задоволенні як безпідставно нарахованої.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові по справі №57/314-09 від 17.05.10р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 15, 16, 526, ст. 611, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193, 198, ч. 6 ст. 232, ч. 3 ст. 285, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Борівський молокозавод» (63800, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, ідентифікаційний код 23007186, р/р 26005301780263 у АК ПІБ Червонобоварське відділення в м. Харкові, МФО 351287) на користь державного бюджету (стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області: р/р 31115094700105 в УДК в Борівському районі, МФО 851011, код ЄДРПОУ 24134260) заборгованість з орендної плати у сумі 6985,66 грн., пеню в сумі - 275,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Борівський молокозавод» (63800, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, ідентифікаційний код 23007186, р/р 26005301780263 у АК ПІБ Червонобоварське відділення в м. Харкові, МФО 351287) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 99,24 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Борівський молокозавод» (63800, Харківська область, Борівський район, смт. Борова, вул. Підлиманська, 3, ідентифікаційний код 23007186, р/р 26005301780263 у АК ПІБ Червонобоварське відділення в м. Харкові, МФО 351287) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31219264700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003,символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 229,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 202,29 грн. відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 14.10.2011 року.