Рішення № 18759958, 04.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.11 Справа№ 5015/4390/11

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Галлак», м.Львів

про стягнення збитків у розмірі 34264,28 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Парамонов О.С. –провідний спеціаліст-ю/к юридичного відділу

Від відповідача: Цяцяк А.Р. - юрист

Представникам сторін роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме, їхні процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Галлак», м.Львів про стягнення збитків у розмірі 34264,28 грн.

Ухвалою суду від 02.08.2011р. прийнято заяву і призначено її до розгляду на 16.08.2011р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 16.08.2011р. Позивачем явку представника в судове засідання забезпечено, позовні вимоги підтримано з підстав викладених у позові.

Відповідачем явки представника в судове засідання забезпечено, позов заперечено з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності господарський суд відзначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 24 ЗУ України «Про приватизацію державного майна»в редакції Закону України від 18.05.2000р. №1724-11 за рішенням державного органу приватизації об'єкти соціально-побутового призначення в разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів можуть передаватися у комунальну власність відповідних територіальних громад відповідно до законодавства. У разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, а також за наявності згоди відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації та корпоратизації на базі вказаного підприємства, зазначені об'єкти можуть передаватися у порядку, що встановлюється Фондом державного майна України у безстрокове безоплатне користування такому товариству за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу. Подальша приватизація таких об'єктів здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до Інструктивного листа Фонду державного майна України від 06.03.2003р. №10-25-2822 безоплатна передача, яка визначена ст. 24 ЗУ України «Про приватизацію державного майна» не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об’єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

Згідно ч.2 ст. 33 ЗУ «Про власність»від 07.02.1991р. №697, який діяв на час приватизації будівлі павільйону бази відпочинку в с.Коротище Дрогобицького (тепер Турківського) району Державні органи, уповноважені управляти державним майном здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна.

П.П. 1.1., 1.4 п.1 наказу Фонду державного майна України від 09.06.1999р. №1077 «Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишились у них на балансі (втратив чинність згідно з наказом Фонду державного майна України від 16.12.2009р. №1998) зобов’язано регіональні відділення Фонду державного майна України організовувати систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. У разі виявлення фактів відсутності державного майна, утримання його в неналежному стані, нецільового використання, прийняттю рішень по розпорядженню державним майном, які не відповідають чинному законодавству, матеріли передавати у слідчі органи.

Аналогічними пунктами наказу ФДМУ від 16.12.2009р. №1998 «Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій щодо державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишились у них на балансі»зобов’язано регіональне відділення Фонду державного майна України, яке здійснює функції з управління державним майном за місцем розташування господарського товариства (балансоутримувача), враховуючи надані пропозиції визначати спосіб його управління, інформувати про це регіональне відділення ФДМУ за місцем розташування державного майна та забезпечувати всіма необхідними документами зазначене регіональне відділення ФДМУ для реалізації прийнятих управлінських рішень.

Пунктом 7 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994р. №02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом прав державної власності»розтлумачено, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Отже, передача органом приватизації в користування відповідачу будівлю павільйону і взяття ним її на баланс не змінює форми власності на об’єкт соціально-побутового призначення, який і надалі залишається у державній власності.

Відповідно до ст.ст. 4, 48 ЗУ «Про власність»власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а також може вимагати усунення будь-яких порушень його права в тому числі і відшкодування завданих цим збитків.

Відповідно до приведених вище нормативно-правових актів, будівлю павільйону під інвентаризаційним номером 01-65 бази відпочинку в с.Коритище, Дрогобицького району (на даний час Турківський район), передано у безкоштовне користування відповідачу як об’єкт соціально-побутового призначення правомірно. Відповідачем як користувачем незаконно відчужено власність позивача третій особі і біржовий контракт №032-С-03 від 24.01.2003 року укладений на ВАТ «Міжнародна Європейська товарна біржа між ВАТ «Галлак»та Лук’янченком В’ячеславом Івановичем в частині включення до предмету даної угоди павільйону рішенням Турківського районного суду від 14.07.2010р. у справі №2-12/10 визнано недійсним.

Суд не може погодитись з відповідачем, що у позивача відсутнє право на відшкодування збитків, оскільки наслідком визнання недійсним біржового контракту є повернення кожною із сторін в натурі всього що сторона одержала на виконання даного правочину, тобто повернення будівлі-павільйону.

Як викладено в п.10 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»норма частини першої ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. І як зазначено в рішенні Турківського районного суду від 14.07.2010р. у справі №2-12/10 і в рішенні судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 25.01.2011р. у справі №22ц-540, 11.12.2007 року Лук’янченком В.І. було базу відпочинку «Явір»продано Олексієвичу М.Р. Тобто, відбулось наступне відчуження бази відпочинку і позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів задоволенню не підлягають.

Також не підлягає витребуванню майно в порядку п. 3 ч.1 ст.388 ЦК України, оскільки майно було передано відповідачу на підставі ст. 24 ЗУ «Про приватизацію державного майна»і майно вибуло від відповідача за його волею, шляхом продажу по біржовому контракту. Стаття 24 ЗУ «Про приватизацію державного майна»не надає власнику права вибору користувача даним майном, а за згодою відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації та корпоратизації об’єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) передаються у безоплатне користування саме такому товариству.

В разі неможливості повернення майна в натурі внаслідок недійсності правочину винна сторона, на підставі. 216 ЦК України, відшкодовує другій стороні завдані збитки та моральну шкоду.

Частиною 3 ст. 216 ЦК України встановлено, що згадані правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування

Суд не може також погодитись з відповідачем що безкоштовна передача в безстрокове та безоплатне користування ВАТ «Галлак»вказаного майна будівлі-павільйону 10*6*4, інвентаризаційний № 01-65 виключала можливість отримання державою в особі РВ ФДМУ у Львівській області будь-яких доходів (вигоди), які б позивач міг би одержати. І що суд не вправі застосовувати порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування матеріальних цінностей), затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116, оскільки, цей порядок встановлює механізм від розкрадання, нестачі, знищення (псування матеріальних цінностей).

Розмір нанесених державі збитків за втрачене державне майно –будівлю павільйону за адресою: Турківський район, с.Коротище, вул..І.Франка, 42, яка в процесі приватизації не увійшла до статуного капіталу ВАТ «Галлак»обчислений станом на 11.04.2011р. на підставі розрахунку, затвердженого 12.04.2011р. начальником РВ ФДМУЦ у Львівській області Н.Горлач, який розроблено відповідно до «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116, на виконання п.3 наказу ФДМУ від 17.07.2009р. №1104 з врахуванням результатів перевірки ВАТ «Галлак»на предмет збереження, утримання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства у процесі приватизації, проведеної 23.06.2005р. Незаконне відчуження відповідачем державного майна третій особі привело до його нестачі в держави і на визначення розміру збитків поширюється згаданий Порядок.

Також, суд відхиляє клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки, згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. Право на позов в РВФДМУ виникло з моменту вступу в силу рішення Турківського районного суду від 14.07.2010р. у справі №2-12/10 про визнання недійсним біржового контракту №032-С-03 від 24.01.2003 року, укладеного на ВАТ «Міжнародна Європейська товарна біржа між ВАТ «Галлак»та Лук’янченком В’ячеславом Івановичем в частині включення до предмета угоди павільйону. А це рішення набрало законної сили після винесення рішення судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 25.01.2011р. у справі №22ц-540 і термін давності не пропущено.

У відповідності до п.7 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди»від 01.04.1994р. №02-5/215 (зі змінами та доповненнями) вартість втраченого майна відшкодовується в розмірі дійсної її вартості на момент заподіяння шкоди. А оскільки, на час заподіяння шкоди діяв Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. №116, то розмір відшкодування шкоди обчисленого відповідно до Порядку правомірно.

Як у випадках порушення зобов’язання за договором, так і за зобов’язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди цивільне законодавство (ст.ст. 614, 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача в заподіянні шкоди, а навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідачем не доведено відсутність його вини у незаконному відчуженні об’єкту державної власності, а навпаки його вину доведено згаданими рішеннями суду при визнанні недійсним біржового контракту в частині включення павільйону.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Галлак» (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Дрогобицька, 721, код ЄДРПОУ 05796446) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (назва одержувача: Державний бюджет м.Борислава, КБКД 24060300, Банк ГУДКУ у Львівській області МФО 825014, номер рахунку 31113115700012, ЄДРПОУ 22402093) збитки у розмірі 34264,28 грн.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Галлак» (82300, Львівська область, м.Борислав, вул.Дрогобицька, 721, код ЄДРПОУ 05796446) в дохід державного бюджету 342,64 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

5.Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст. ст. 85, 91, 93 ГПК України.

Рішення оформлене і підписане 07.10.2011р.

Суддя Станько Л.Л.