Рішення № 18744157, 04.10.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2011 Справа № 5024/1667/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Громадської організації "Добровільне товариство судноводіїв-любителів маломірних суден "Джарилгач", м.Скадовськ

до відповідача 1 - Скадовської районної державної адміністрації, м.Скадовськ

відповідача 2 - Приватного підприємства "Компанія "Майстер Фіш", м.Херсон

про визнання договору недійсним, зобов'язання до вчинення дій

за участю

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., керівник, довідка №232 з ЄДРПОУ

від відповідача -1 ОСОБА_2., нач. юр. відділу, дор. №1-7-2997 від 14.09.2011р.

від відповідача - 2 - ОСОБА_3, представник, дов. від 28.09.2011р.

Сутність спору: Позивач ( громадська організація "Добровільне товариство судноводіїв-любителів маломірних суден "Джарилгач", м.Скадовськ, код ЄДРПОУ 25649373) звернувся з позовом, в якому просить суд визнати недійсним укладений між відповідачами (ПП "Майстер Фіш" та Скадовська районна державна адміністрація) 29.05.2008р. договір оренди земельної ділянки площею 0,2345га із зобов'язанням припинити дію цього договору шляхом його розірвання.

До початку розгляду справи по суті позивач, керуючись ч.4 ст.22 ГПК України, звернувся з письмовою заявою про уточнення предмета позову, відповідно до якої просить суд вважати предметом позову визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.05.2008р.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду і задоволена.

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що земельна ділянка в оренду передана без узгодження з ГО "Джарилгач", який є суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки, оскільки представник ГО "Джарилгач" не підписував акту узгодження меж земельної ділянки.

В порушення ч.1 ст.96 ЗК України, ПП "Компанія "Майстер Фіш" не використовує земельну ділянку за призначенням, оскільки протягом трьох років не вчиняє жодної дії щодо організації контрольно-спостережного пункту та стоянки риболовецьких маломірних човнів (мета оренди), що відповідно до ч.1 ст.14 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою, тоді як позивач має в ній нагальну потребу для обладнання штрафного майданчика для зберігання плавзасобів.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній та комунальній власності, здійснюється за результатами проведення торгів (аукціону), проте райдержадміністрація не проводила торги відносно переданої в оренду ПП "Майстер Фіш" земельної ділянки.

Звертає увагу й на те, що на спірній орендованій земельній ділянці розташовані малі архітектурні форми (вагончики) членів ГО "Джарилгач".

Проведеною Херсонською регіональною філією центру ДЗК перевіркою встановлено накладення в землекористуванні на земельну ділянку 65 247 10100 431310008.

Відповідач - Скадовська райдержадміністрація позов не визнає, зважаючи на його безпідставність, вважає оспорюваний договір укладеним з дотриманням вимог чинного законодавства. Звертає увагу на відсутність звернень виконавчих органів з контролю за використанням та охороною земель, які б підтверджували факти використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним нормам або її використання не за цільовим призначенням.

Відповідач - ПП "Компанія "Майстер Фіш" позов не визнає, посилаючись на відсутність будь-яких особливостей переданої в оренду земельної ділянки, які б могли вплинути на укладення договору її оренди.

Не заперечуючи факту наявності на орендованій земельній ділянці малих архітектурних форм, якими є вагончики, звертає увагу на те, що їх призначення встановити неможливо, оскільки вони не використовуються. Як на думку відповідача, знаходження тимчасових малих архітектурних форм без дозволу уповноваженого органу на земельній ділянці, не відведеної для цієї мети, є свідченням порушення прав законного користувача, а не невідомих осіб, які незаконно установили ці об'єкти. До того ж, орендар не одержував будь-яких звернень про повернення цього майна.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

29.05.2008р. між Скадовською райдержадміністрацією та ПП "Компанія "Майстер Фіш" укладений договір оренди земельної ділянки площею 0, 2345га, яка знаходиться на території Скадовської міської ради, строком на 47 років для організації контрольно-спостережного пункту та обслуговування стоянки риболовецьких маломірних човнів.

Договір зареєстрований у Скадовському районному відділі Херсонської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 26.05.2009р. за №4 АА 002214-040972800107. Цільове призначення земельної ділянки - землі іншого використання.

За підстав, викладених у описовій частині рішення, позивач просить господарський суд визнати укладений між відповідачами договір оренди недійсним.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, суд визнав позов безпідставним та відмовляє у його задоволенні, врахувавши наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені приписами ст.203 ЦК України, зокрема, її частинами 1-6, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Стаття 215 ЦК України, визначаючи підстави недійсності правочину, вказує на необхідність дотримання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст.203 цього Кодексу. Отже, умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності.

Зокрема, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач не зазначає, за приписами якої з частин ст.215 ЦК України він просить суд визнати договір оренди земельної ділянки недійсним, але виходячи з обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, слід розуміти, що ставиться питання про визнання недійсним договору за приписами ч.3 ст.215 ЦК України. Це означає, що у конкретному випадку правочин може бути визнаний недійсним за умови порушення цим правочином особистих або майнових прав суб'єкта цивільного права (позивач), навіть, якщо для них не встановлені передбачені ст.203 ЦК України окремі правила визнання правочину недійсним.

Обов'язковою умовою задоволення позову про визнання правочину недійсним є встановлення судом факту порушення особистих або майнових прав позивача.

За правилами, встановленими ст.32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (ст.43 ГПК України)

Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на нецільове використання позивачем орендованої ділянки, оскільки протягом дії договору її не облаштовано контрольно- спостережним пунктом; земельна ділянка знаходиться у занедбаному стані; на ній знаходяться малі архітектурні форми членів ГО "Джарилгач"; з позивачем, як суміжним землекористувачем, не узгоджувалися межі земельної ділянки в натурі, наслідком чого сталося часткове накладення в землекористуванні; земельна ділянка в оренду передана без проведення аукціону.

Натомість, як на думку позивача, нецільове використання земельної ділянки не є обставиною, яка свідчить про порушення його майнових або особистих справ. При цьому позивач безпідставно ототожнює нецільове (використання з іншою метою ніж зазначено в договорі) використання з невикористанням земельної ділянки, в зв'язку з невстановленням на ній контрольно-спостережного пункту та відсутності стоянки риболовецьких маломірних човнів. Крім того, нецільове використання землі або використання способами, які суперечать екологічним вимогам, підтверджується належними доказами: приписами, протоколами виконавчих органів з контролю за використанням та охороною земель.

Таких доказів позивачем суду не надано.

Суд також зазначає, що у разі встановлення порушень, передбачених ст.143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для розірвання договору оренди на підставі ст.32 Закону України "Про оренду землі".

Що стосується встановлення на земельній ділянці малих архітектурних форм, якими є вагончики членів ГО "Джарилгач", то зазначений факт є свідченням порушення прав не позивача, а відповідача ПП "Компанії "Майстер Фіш", який використовує земельну ділянку на законних підставах за наявності укладеного з Скадовською райдержадміністрацією договору оренди земельної ділянки. Позивачем не надано жодного з правовстановлюючих документів на підтвердження факту, що на переданій в оренду земельній ділянці знаходились об'єкти нерухомості, які належать йому на правах власності.

Щодо непогодження при виготовленні проектної землевпорядної документації з позивачем як суміжним землекористувачем меж земельної ділянки в натурі, в зв'язку з чим, як стверджує позивач відбулось накладення земельних ділянок, а також непроведення конкурсу на передачу її в оренду, суд звертає увагу на наступне.

Порядок та процедура передачі земель комунальної та державної власності в оренду встановлений ст.ст.123, 124 ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Стаття 16 Закону України "Про оренду землі" та стаття 124 ЗК України встановлюють, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Так само, відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Зважаючи на те, що договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому порядку відсутні правові підстави для визнання недійним оспорюваного договору з підстав порушення уповноваженим органом процедури передачі земельної ділянки в оренду.

Про це зазначено також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (п.2.24).

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

Суддя Н.О. Задорожна

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України

17.10.2011 р.