Рішення № 18743814, 27.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.11 Справа№ 5015/3808/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Дубенюк Н.А розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Львів

Про стягнення коштів 530383,26грн.

Представники сторін:

Від позивача Жарський Ігор Романович

Від відповідача ОСОБА_5

Права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз»яснено, заяв про відвід судді не поступало. За клопотанням представників сторін в судових засіданнях не проводилась технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ заявлено позов до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 м.Львів про стягнення коштів в розмірі 530383,26грн. отриманих без достатньої правової підстави.

Ухвалою суду від 11.07.2011р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду. У зв”язку із необхідністю витребування доказів, з метою забезпечення принципу змагальності, для повного, всебічного та об”єктивного вивчення усіх обставин у справі розгляд справи відкладався ухвалою суду від 21.07.2011р. та в судовому засіданні 13.09.09.11р. та 27.09.11р. оголошувались перерви.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити. Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

01 грудня 2004 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ПриватБанком укладено договір оренди нежитлових приміщень, на підставі якого в оренду ПриватБанку було передано приміщення загальною площею 99,5кв.м., які знаходяться на проспекті Шевченка,7 в м.Львові. У зв'язку з вступом в дію Закону України „Про акціонерні товариства" (ТЧ 514-VI, 17.09.2008) змінено тип та відповідно назва Позивача, а саме з „Закритого" на „Публічне" акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк". Рішенням господарського-суду Львівської області від 20.09.-04.10.2010р. у справі 1\21 за позовом ФОП-ОСОБА_3до ПАТ КБ „ПриватБанк" в особі філії „Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" про виселення з орендованих приміщень та стягнення неустойки в сумі 513714,88грн., позов ФОП-ОСОБА_3 задоволено. Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2011р. дані рішення скасовані в зв"язку з тим, що позовні вимоги грунтувались на положеннях Договору, який не є вчиненим.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Згідно до ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Зі змісту ч.3 ст.640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Отже, згідно до ст.210 ЦК України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації. Згідно із ст.793 ЦК України (в редакції, яка діяла на день укладення Договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації (ст.794 ЦК України, в редакції, яка діяла на день укладення Договору). З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов»язковому нотаріальному посвідченню. Норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210 та 640 ЦК України пов»язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов»язків для сторін ( вказана позиція викладена в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.011.09р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», лист Верховного Суду України від 24.11.08р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»). На підставі наведеного, беручи до уваги, що в силу ст.ст.793,794 ЦК України договір оренди від 01.12.2004р. підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, проте державна реєстрація вказаного договору не проводилась, тому вказаний договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся. Згідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Позивач зазначає, що за період з 01.10.2005р. по 03.12.2009р. позивачем по неукладеному договору перераховано на рахунок ФОП-ОСОБА_3 кошти у сумі 1237623,80грн., однак, враховуючи вимоги ст.ст.256 та 257 ЦК України, щодо строку позовної давності, позивач просить стягнути з ФОП- ОСОБА_3 безпідставно отриману суму за період з 07.07.2008р. по 03.12.2009р., яка становить 530383,26грн., яка підтверджується меморіальними ордерами.

Відповідач, явку повноважного представника в судові засідання забезпечив, подав письмові заперечення на позовну заяву вх..№ 20561/11 від 12.09.11р. та вх. № 16367/11 від 20.07.11р., в яких позовні вимоги заперечив повністю, просить в задоволенні позову відмовити за наступних підстав. Відповідач зазначає, що 12 грудня 2004р, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендододавець) було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 99,5 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку №7 на проспекті Шевченка, у м. Львові під літерами 5 і 6. Даний договір був укладений строком на 5 років і діяв до 31.12.2009р. За приписом п.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.У відповідності до п.1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Вказане вище нежитлове приміщення було передане орендодавцем та прийняте орендарем згідно акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2004р. (копія додається), Частиною 2 вказаного акту засвідчено, що приміщення, яке передається, знаходиться в технічно- справному стані і придатне до подальшого використання. Згідно п. 2.1 Договору оренди не житлового приміщення від 01.12.2004р. даний акт є невід'ємною частиною вищезгаданого договору.

В квітні 2005р. закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк" в особі філії „Західне головне регіональне управління закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання дійсним договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 99,5 кв.м., укладеного 12 грудня 2004р, між закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2005р. у справі №1/395-28/171 (копія додається) позов ЗАТ КБ „ПриватБанк" до ФОП - ОСОБА_3- задоволено - визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 99,5 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку №7 по проспекту Шевченка у м. Львові під літерами 5 і 6 , укладеного 01.12.2004р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 терміном до 31 грудня 2009р. Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. у справі № 1/395-28/171 залишено без змін вказане рішення. Як зазначалось вище, договір оренди нежитлового приміщенні від 01.12.2004р. був укладений строком на 5 років і діяв до 31.12.2009р. Умови вказаного Договору сторонами належним чином виконувались. В період його дії жодна із сторін питання про неукладеність цього договору не порушували та не оспорювали, під сумнів ці обставини не ставили. Тим більше, Банком вчинялися юридично значимі дії по виконанню цього Договору, оскільки у відповідності до його умов, останнім сплачувалися орендні платежі та комунальні послуги, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Претензій до орендаря протягом дії Договору не висувались.

Листами від 14.10.2009р., 23.11.2009р. та 20.01.2010р. ФОП ОСОБА_3 повідомила ПАТ КБ „ПриватБанк" про своє бажання припинити дію Договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р. та не продовжувати термін його дії на майбутнє, а також було запропоновано Банку створити комісію з повернення об'єкту оренди та повідомити про час і місце його передачі. Незважаючи на попередження Банку про не продовження строку дії Договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р зазначений вище об'єкт оренди орендодавцеві повернутий не був, що стало наслідком подання позову про виселення Банку із орендованих ним нежитлових приміщень у зв'язку із спливом терміну оренди та стягнення неустойки у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди та користуванням ним понад встановлений строк.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.09.-04.10.2010р. у справі №1/21 було частково задоволено первісний позов ФОП ОСОБА_3 та прийнято рішення про виселення Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" в особі філії „Західне головне регіональне управління публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" із частини орендованих нежитлових приміщень загальною площею 99,5 кв.м., позначених літерами 5 і 6 на поверховому плані, розташованих на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: просп. Шевченка, 7 у м. Львові і стягнено 513714, 85 грн. неустойки за безпідставне користування вказаними нежитловими приміщеннями. На підставі вказаного судового рішення було видано наказ про його примусове виконання. Відповідач стверджує, що має місце беззаперечний факт, що між сторонами Договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р. мали місце взаємні права і обов'язки (правовідносини), починаючи з 01.12.2004р. (підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.12.2004р.) по 12.01.2011р. (виселення позивача з орендованих ним приміщеннях) які виникли й існували в силу юридичного факту, яким є судове рішення, згідно якого такий договір визнано дійсним.

В силу ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Грошові кошти, які позивач просить стягнути були перераховані останнім на виконання свого зобов'язання по оплаті за користування нерухомим майном згідно договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р., який у судовому порядку визнаний дійсним, що й мало наслідком виникнення та існування між його сторонами відповідних правовідносин. Відтак, грошові кошти, які вимагає стягнути позивач, отримані на підставі дійсного договору, а тому їх не можна вважати отриманими без достатньої правової підстави.

Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області

в с т а н о в и в:

Відповідно до вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2005 року у справі №1/395-28/171 за позовом Закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, в особі філії “Західне головне регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Львів, до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Львів, про визнання договору дійсним, позов задоволено , визнано дійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 99,5 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку № 7 на пр. Шевченка в м.Львові під літерами 5 та 6, укладений 01.12.2004 року між Закритим акіонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк” та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 терміном до 31 грудня 2009 року. Вказане рішення від 25.05.2005 року у справі №1/395-28/171 не оскаржувалося і набрало законної сили.

У вказаному рішенні, зокрема встановлено, що 21.02.2003р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», в особі директора філії «Західне головне регіональне управління»закритого акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю „Елегант" укладено договір оренди нежитлового приміщення. На під ставі цього договору ТзОВ „Елегант" надало Позивачу в оренду нежитлові приміщення під літерами № 5 та № 6 загальною площею 100 кв.м., які розташовані на першому по версі будинку № 7 на пр.Шевченка в м.Львові. Даний договір укладений терміном до 31.12.2009 року. 01.09.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Елегант" продало, а ФОП- ОСОБА_3 купила вказані нежитлові приміщення (площею 99,5 кв.м.), що підтверд жується договором купівлі-продажу від 01.09.2004 року, витягом про реєстрацію в Дер жавному реєстрі правочинів, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме май но.

В зв"язку із зміною власника нежитлових приміщень та нежитлової площі на 0,5 кв.м. після проведеного ремонту, 01.12.2004 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк»та ФОП ОСОБА_3 укла дено договір оренди нежитлового приміщення, на підставі якого відповідач надав по зивачу в оренду нежитлові приміщення загальною площею 99,5 кв.м., які розташовані на першому поверсі будинку № 7 на пр. Шевченка в м.Львові під літерами 5 та 6. Договір укладений терміном до 31.12.2009р. Рішенням суду у справі №1/395-28/171 також встановлено, що 02.12.2004р. ЗАТ КБ «ПриватБанк»на адресу ФОП ОСОБА_3 надіслано лист № 9285 з прохан ням прибути 06.12.2004р. на пл.Ринок,18 у м.Львові для здійснення нотаріального по свідчення вказаного договору. Відповідач від нотаріального посвідчення вказаного дого вору ухилився.

У зв'язку з вступом в дію Закону України „Про акціонерні товариства" змінено найменування позивача, а саме з „Закритого" на „Публічне" акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк", що зокрема підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 №054809 від 17.07.2009р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.10.2010 р. у справі № 1/21 за первісним позовом Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів до відповідача Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, в особі філії "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Львів про виселення із орендованих приміщень та стягнення неустойки в сумі 513 714, 88 грн. та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ, в особі філії "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Львів до відповідача Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, м. Львів про визнання нежитлових приміщень загальною площею 99, 5 кв. м на пр. Шевченка, 7 у м. Львові переданими ПриватБанком підприємцю ОСОБА_3 01.04.2010 р. шляхом повернення ПриватБанку одного екземпляра ату прийому-передачі цих приміщень, підписаного сторонами 01.04.2010 р., стягнення з СПД-ФО ОСОБА_3 коштів за невідокремлені поліпшення у розмірі 68 415, 57 грн. та судових витрат, первісний позов задоволено частково. Виселено Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", в особі філії "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Львів з частини нежитлових приміщень, загальною площею 99,5 кв.м, позначених літерами 5 та 6 на поверховому плані приміщень, розташованих на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: м. Львів, просп. Шевченка, 7. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", в особі філії "Західне головне регіональне управління" Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м.Львів на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 , м. Львів 513714 грн. 85 коп. - неустойки за користування приміщенням; 5 222 грн. 15 коп. - державного мита; 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ПриватБанку коштів за невідокремлені поліпшення у розмірі 68415,57 грн. відмовлено повністю. Щодо зустрічної позовної вимоги про визнання нежитлових приміщень загальною пл.99,5 кв.м. на проспекті Шевченка, 7, що в м. Львові переданими ПриватБанком ФОП ОСОБА_3 01.04.2010р., шляхом повернення ПриватБанку одного екземпляру акту прийому-передачі цих приміщень - провадження у справі в цій частині припинено.

Після набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 04.10.2010 р. у справі №1/21, прийнятого за результатами першого розгляду даної справи ( в подальшому скасованого 07.02.2011р. Вищим господарським судом України), місцевим судом був виданий наказ від 08.12.2010р. № 1/21 на примусове виконання рішення суду про виселення Банку з орендованих приміщень. 24.12.2010р. Галицьким ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження з виконання цього наказу, а 12.01.2011р. державним виконавцем Галицького ВДВС Львівського МУЮ складений акт, згідно з яким при примусовому виконанні наказу від 08.12.2010р. № 1/21 про виселення Банку з нежитлових приміщень загальною площею 99,5 м2, позначених літерами 5 та 6 на поверховому плані приміщень, розташованих на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Шевченка, 7, проведено виселення, приміщення звільнено від особи, яка виселяється. В акті вказано, що майна боржника( Банку) в приміщенні не було. 26.01.2011р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу про виселення банку, оскільки виконавчий документ виконано.

Згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 25.05.11р. у даній справі № 1/21 , визнано такими, що не підлягають виконанню накази господарського суду Львівської області у справі №1/21 від 08.12.10р. (бланк 0020333) про стягнення з відповідача 513714 грн.85 коп. неустойки, 5222грн.15 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу; та наказ від 08.12.2010р. (бланк №00020334) про виселення ПАТ КБ “ПриватБанк” з частини нежитлових приміщень.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року у справі № 1/21 рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2011 року у справі № 1/21 касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарських судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду. У постанові від 07.02.2011 року у справі № 1/21 Вищий господарський суд України вказав, зокрема, на необхідність дослідження договору оренди на відповідність його статті 794 Цивільного кодексу України в частині проведення державної реєстрації договору та зазначив, що вимоги як первісного, так і зустрічного позовів ґрунтуються саме на положеннях договору, який не є вчиненим.

За результатами нового розгляду даного спору у справі № 5015/2482/11(1/21) 22.06.11р. прийнято рішення , яким відмовлено в задоволенні первісного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ, в особі філії “Західне головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про виселення з частини орендованих нежитлових приміщень загальною площею 99,5 м2, позначених літерами 5 та 6, розташованих на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Шевченка, будинок 7, та стягнення 798361,82 грн. неустойки, а також відмовлено в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ, в особі філії “Західне головне регіональне управління” Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” м. Львів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання спірних нежитлових приміщень переданими 01.04.2010 року та про стягнення коштів за невідокремлені поліпшення в розмірі 68 415,57 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.11р. у справі № 5015/2482/11(1/21) рішення Господарського суду Львівської області від 22.06.11р. у справі № 5015/2482/11(1/21) в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення з приміщень скасовано, і в цій частині провадження у справі припинено. В решті рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.11р. у справі № 5015/2482/11(1/21) встановлено наступні обставини. Між сторонами фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством КБ «ПриватБанк»укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року. За умовами цього договору Підприємець передає, а Банк приймає у строкове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 99,5 м2, позначені літерами 5 та 6 на поверховому плані приміщення, розташовані на першому поверсі будинку, що знаходиться за адресою: місто Львів, проспект Шевченка, будинок 7 для організації відділення комерційного банку. Розділом 6 Договору оренди визначено, що він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2009 року. Обєкт оренди передано за актом приймання-передачі від 01.12.2004 року. Названий договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований. 01.11.2007р. сторони уклади договір про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року, згідно з якими сторони встановили розмір орендної плати з 01.11.2007р. за 1 м.кв. орендованої площі 268,99грн., що еквівалентно 26,39 англійським фунтам стерлінгів, всього орендна плата в місяць становить 26765,00грн.в, що еквівалентно 2 6625,80 англійським фунтам стерлінгів. Договір від 01.11.2007р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року також нотаріально не посвідчений і не пройшов державної реєстрації.

У вказаній постанові суду від29.08.11р. у справі № 5015/2482/11(1/21), зокрема зазначається, що відповідно до вимог ст.ст. 793, 794 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення договору оренди від 01.12.2004р., договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації . Визнання договору дійсним не скасовує вимог ч.3 ст.640, ч.1 ст.210 та ст.794 ЦК України щодо обовязковості державної реєстрації такого договору та не позбавляє можливості сторін звернутися до відповідних органів з приводу здійснення державної реєстрації договору. Відтак, якщо договір визнаний судом дійсним, то наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, проте, в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації договору, такий договір є укладеним з моменту державної реєстрації.

Як встановлено, вище названими рішеннями судів, а саме рішенням господарського суду Львівської області від 25.05.2005р. у справі №1/395-28/171, Постанові Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.11 у справі №5015/2482/11(1/21) договір оренди нежитлового приміщення укладено 01.12.2004 року із терміном дії до 31.12.09р, тобто на строк більш ніж 5 років.

У постанові Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.11р. у справі № 5015/2482/11(1/21) також встановлено і те, що після набрання законної сили судовим рішенням у справі №1/395-28/171 про визнання договору дійсним, договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року не був зареєстрований. Доказів звернення з вимогою про державну реєстрацію договору суду також не подано. У процесі розгляду даного спору у справі № 5015/3808/11, доказів в підтвердження проведення державної реєстрації спірного договору суду також не представлено. Даною постановою у справі №5015/2482/11 (1/21) встановлено, що між позивачем і відповідачем не виникло взаємних цивільних прав та обовязків на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р. та договору від 01.11.2007р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року, оскільки згідно з чинним законодавством моментом укладення договорів оренди нерухомого майна на строк 1 рік і більше (відповідно до норм ЦК, чинних на момент укладення договору), а відтак і моментом виникнення взаємних цивільних прав та обовязків сторін за такими договорами, є їх державна реєстрація.

За умовами ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобовязання, які є одним із видів господарських зобовязань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобовязання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк .

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Цивільним законодавством встановлено певні правила, дотримання яких є обовязковими для вчинення правочину. Зокрема, статтею 203 Цивільного кодексу України закріплено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Серед цих вимог містяться вимоги стосовно форми вчинення правочину. За умовами п.1 ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Відповідно до п.1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення . Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Пунктом 3 ст.640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” № 9 від 06.11.2009 року, згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Рішенням суду не може бути зобов'язано сторони здійснити державну реєстрацію правочину, оскільки це суперечить загальним засадам цивільного законодавства - свободі договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК). Згідно до п.13 вищевказаної постанови вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

З наведених норм законодавства, встановлених обставин у зазначених вище рішеннях судів, а саме Постанови Вищого господарського суду від 07.02.11р. у справі № 1/21 та постанові Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.11р. у справі №5015/2482/11 (1/21) , відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України ” № 9 від 06.11.2009 року випливає, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р. та договір від 01.11.2007р. про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004 року, не є укладеними.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. В разі, якщо на виконання юридично, ще не укладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України).

Як вбачається із представлених суду матеріалів справи, та не заперечується обома сторонами, позивачем за період з липня 2008р. по грудень 2009р. здійснено оплату орендних платежів на виконання договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2004р., який є неукладеним, в загальній сумі 530383,26грн., що підтверджується зокрема меморіальними ордерами : № XL9С 300046 від 03.12.09р. на суму 35011,63грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.12.09р.по 31.12.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р. № XL9В 300044 від 03.11.09р. на суму 34339,66грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.11.09р.по 30.11.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL9А200155 від 02.10.09р. на суму 33568,17грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.10.09р.по 31.10.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL99300046 від 03.09.09р. на суму 34070,50грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.09.09р.по 30.09.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL98300132 від 03.08.09р. на суму 33405,56грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.08.09р.по 31.08.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL97 300196 від 03.07.09р. на суму 32868,25грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.07.09р. по 31.07.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL96300055 від 03.06.09р. на суму 32890,04грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.06.09р.по 30.06.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL9 5500243 від 05.05.09р. на суму 30044,52грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.05.09р.по 31.05.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL94300172 від 03.04.09р. на суму 29660,24грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.04.09р. по 30.04.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL93300049 від 03.03.09р. на суму 28509,37грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.03.09р.по 31.03.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL92300532 від 03.02.09р. на суму 28559,26 грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.02.09р.по 28.02.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL91500244 від 05.01.09р. на суму 29259,15грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.01.09р.по 31.01.09р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL87700062 від 07.07.08р. на суму 25185,24грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.07.08р.по 31.07.08р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL88600272 від 06.08.08р. на суму 24847,74грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.08.08р.по 31.08.08р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL89400056 від 04.09.08р. на суму 22615,83грн із призначенням платежу орендна плата за період з 01.09.08р. по 30.09.08р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL8А 300377 від 03.10.08р. на суму 22583,30грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.10.08р. по 31.10.08р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL8В 400061 від 04.11.08р. на суму 24469,61грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.11.08р.по 30.11.08р.згідно договору б/н від 01.12.04р., № XL8С301036 від 03.12.08р. на суму 28495,19грн. із призначенням платежу орендна плата за період з 01.12.08р.по 31.12.08р.згідно договору б/н від 01.12.04р.

Зважаючи на те, що зміна цільового призначення платежу можлива лише за згодою його платника або у спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог, що не підтверджено у процесі розгляду справи, як і факту існування боргу позивача перед відповідачем, обставини про який (факт) також встановлюються у судовому порядку, підстав для відмови у задоволенні вимоги про повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України) не вбачається.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази в їх сукупності заслухавши надані пояснення представниками сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими не спростованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 22, 32-35, 43, 49, 82-84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1; і.н.НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; код ЄДРПОУ 14360570; в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпропетровськ; МФО №305299) кошти у розмірі 530 383, 26грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 03.10.2011р.