Рішення № 18742836, 22.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа № 5015/4946/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

При секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «ТрастТер», м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів,

про відсутність права ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»надсилати лист-повідомлення від 15.04.2010 року № 182 по договору фінансового лізингу від 01.07.2008 року № 430/0608 щодо дострокового припинення договору.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність в матеріалах справи).

Представникам сторін розяснено права і обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники сторін відмовились від здійснення технічної фіксації судового процесу, про що подали відповідне клопотання.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «ТрастТер»,

м. Львів, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»,

м. Львів, про відсутність права ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім» надсилати лист-повідомлення від 15.04.2010 року № 182 по договору фінансового лізингу від 01.07.2008 року № 430/0608 щодо дострокового припинення договору.

Ухвалою від 29.08.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2011 року.

В судове засідання 22.09.2011 року представник позивача з'явився, подав заяву (вх. № 21519/11), в якій просить суд змінити предмет позову і визнати що відповідач не мав права надсилати лист-повідомлення від 15.04.2010 року № 182 по договору фінансового лізингу від 01.07.2008 року № 430/0608 щодо дострокового припинення договору.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, 09.09.2011 року подав заперечення (відзив) на позовну заяву (вх. № 20474/11), в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В ході судового розгляду встановлено:

Позивач: Приватне підприємство «ТрастТер»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19328849, знаходиться за адресою: 79052, Львівська область, м. Львів, вул. Широка, буд. 69 кв. 99, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 762282, Витягом з ЄДРПОУ серії АЄ № 332381 та Довідкою Львівського обласного управління статистики № 1110 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31730064, знаходиться за адресою: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Банківська, буд. 5, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ серії ААБ № 597178 (докази в матеріалах справи).

01.07.2008 року між Приватним підприємством «ТрастТер»(надалі позивач, лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(надалі відповідач, лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу (оренди) №430/0608.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме автомобіль МАЗ 551606-271 в кількості одна штука.

Згідно пункту 1.2. договору майно, що передається в лізинг, придбане на підставі наданої лізингоодержувачем заявки.

Розділом 2 договору встановлено порядок придбання майна та передачі його лізингоодержувачу, розділом 3 строк лізингу.

Розділом 4 договору встановлено порядок сплати лізингових платежів.

Так, згідно пунктів 4.1. та 4.2. договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі, до складу яких входить:

-сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна;

-платіж, яка винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

-інші витрати лізингодавця, передбачені умовами договору.

Закупівельна вартість майна згідно договору становить 416340 грн. 00 коп., в тому числі податку на додану вартість 69690 грн. 00 коп.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що розмір, спосіб та строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, який є додатком № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 4.4. договору сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належних до сплати сум на розрахунковий рахунок лізингодавця.

Розділом 5 договору встановлено права та обовязки лізингодавця, розділом 6 права та обовязки лізингоодержувача.

Так, згідно пункту 5.1. лізингодавець має право, зокрема, здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням майна лізингоодержувачем згідно умов договору, вимог та інструкцій продавця щодо експлуатації майна, переданого в лізинг, а також відповідно до законодавства України; вимагати повернення в безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків та вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору лізингоодержувач має право, зокрема, вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні умов договору відповідно до умов договору.

Пунктом 6.2.1. договору встановлено обовязок лізингоодержувача прийняти та належним чином користуватись майном, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими його передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна та зберігати майно на території, яка охороняється.

Відповідно до пункту 6.2.2. лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Розділом 9 договору встановлено відповідальність сторін.

Так, пунктом 9.1. договору встановлено право лізингодавця достроково припинити дію договору письмовим повідомленням зокрема у випадку несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків або користування майном з порушенням умов договору.

Згідно пункту 10.1. договору майно вилучається з користування лізингоодержувача у випадках одностороннього припинення договору згідно пункту 9.1. договору, несплати лізингових платежів протягом двох строків підряд або порушення умов договору щодо використання або призначення майна.

Розділом 12 договору встановлено порядок вирішення спорів між сторонами.

Пунктом 12. 1. договору встановлено, що всі спори, які виникають між сторонами в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів.

Відповідно до пункту 12.2. договору при недосягненні взаємоприйнятного рішення сторони вирішують спірні питання у судовому порядку, відповідно до вимог чинного законодавства України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками, зазначений договір є договором лізингу, відповідно до вимог статті 806 ЦК України.

Згідно із частиною 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

15 квітня 2010 року в зв'язку з існуючим боргом за лізинговими платежами відповідно до пункту 9.1 договору відповідачу надіслане письмове попередження про припинення дії договору та обов'язок повернути майно. Попередження адресоване відповідачу, в попередженні вказано який договір підлягає припиненню, причину та термін його припинення.

Відповідно до пункту 9.1 вищезазначеного договору лізингодавець має право односторонньо достроково припинити дію вищевказаного договору письмовим повідомленням, якщо, зокрема, лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1 - 4 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Позивач не посилається на наявність вищезазначених підстав для визнання спірного договору недійсним.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 782 ЦК України, на яку скаржник посилається, як на підставу своїх вимог, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини З статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Статтею 598 ЦК встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Доводи позивача про те, що законодавство містить вичерпний перелік підстав для припинення договору найму, а тому сторони не вправі врегулювати ці питання при укладенні договору лізингу є необґрунтованими та суперечать вищенаведеним нормам права.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України дає вичерпний перелік щодо захисту цивільних прав та інтересів судом. В даному випадку Позивач обрав неправильний спосіб захисту прав.

Позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору.

Договір фінансового лізингу укладений між сторонами 01.07.2008 року. Позовна заява Позивачем подана до суду 23.08.2011 року.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є однією із підстав для відмови від позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати, згідно з статтею 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 77, 82 85, 116 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суддя Козак І.Б.

22.09.2011 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.