Рішення № 18742567, 07.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.11 Справа№ 5015/2524/11

за позовом відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ “Укртелеком”

до відповідача приватного підприємства «Земсервіс»

про стягнення заборгованості

ціна позову 16023,31грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в Львівської філії ВАТ “Укртелеком” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення заборгованості з приватного підприємства «Земсервіс»в розмірі 16023,31грн., у тому числі: 14793,93грн. - основного боргу, 611,57грн.- інфляційних нарахувань, 194,86грн. 3% річних за невиконання зобовязання, 422,95грн. пені.

Відповідно до позовної заяви, між Позивачем та Відповідачем укладено договір про надання послуг. Внаслідок неналежного виконання своїх зобовязань Відповідачем за договором в частині оплати утворився борг перед Позивачем.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/2524/11 від 12.05.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16год. 10хв. 24.05.2011р. В судовому засіданні 24.05.2011р. оголошувалась перерва.

Представникам Сторін по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 гсопоадсрького процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі, яка скерована, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстру вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), та з якою представник Відповідача ознайомлювався при ознайомленні з матеріалами справи 24.05.2011р. (підтвердженням чого є запис на третій сторінці обкладинки справи), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20. 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю, подала копію довіреності на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання 24.05.2011р. зявилась, проти позову усно заперечила, проте, доводів в обгрунтування заперечення не надала. Після оголошення перерви представник Відповідача судове засідання залишила.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано довіреність на право здійснення представництва.

Крім того, 24.05.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи для ознайомлення. В судове засідання представник Відповідача зявилась. Відповідно до запису на третій сторінці обкладинки справи, представник Відповідача 24.05.2011р. ознайомилась з матеріалами справи та виготовила фотокопії наявних в матеріалах справи документів.

Крім того суд зазначає, що у клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи від 24.05.2011р. представником Відповідача зазначено про неотримання ухвали про порушення провадження у справі.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Конверт з ухвалою про порушення провадження у справі, надісланий Відповідачу за адресою: 81053, Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул..Шевченка,1, повернувся із зазначенням причини повернення у поштовій довідці за зазначеною адресою не проживає.

Проте, представником Відповідача визнано юридичні реквізити Відповідача (адресу місцезнаходження згідно ЄДРПОУ) 81053, Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул..Шевченка,1.

Крім того, у поданій представником Відповідача довіреності та клопотанні від 24.05.2011р. зазначено, що юридичною адресою Відповідача є 81053, Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул..Шевченка,1.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі, у разі ненадання сторонами інформації про поштові адреси, надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що станом на час вирішення питання щодо прийняття позовної заяви та порушення провадження у справі, у суда відсутні були дані щодо поштової адреси Відповідача. Ухвала про порушення провадження у справі скерована відповідачу за адресою, що в подальшому ним підтверджена (як вбачається з вищенаведеного) його місцезнаходження згідно даних ЄДРПОУ.

Про оголошення перерви на 10год. 30хв. 24.05.2011р. Відповідач був повідомлений через свого представника, яка була присутня в судовому засіданні, про що свідчить наявне в матеріалах справи письмове повідомлення про оголошення перерви з підписом представника Відповідача.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Проте, Відповідач своїм правом на подання доказів по суті спору та відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 14793,93грн. основного боргу.

12.01.2010р. між Позивачем (Оператор) та Відповідачем (Бізнес-абонент) укладено договір № ЛВ1627 про надання послуг бізнес-мережі (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Оператор надає Бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі, а Бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

Відповідно до п.3.2.3 Договору, Бізнес-абонент зобовязаний проводити оплату послуг в порядку та терміни, визначені Договором.

Згідно п.4.4.1 Договору, Бізнес-абонент повинен оплатити рахунок не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок Оператора.

Відповідно до п.8.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2010р.

Сторонами також укладено додаткову угоду №1 від 12.01.2010р., додаток до Договору №1.1 (визначено тарифи), складено акт на підключення лінії (Додаток №1.2 до Договору), складено акт на встановлення обладнання (Додаток №1.3 до Договору); 12.01.2010р. Сторонами укладено додаткову угоду №2 про надання послуг некомутивного доступу до мережі Інтернет до Договору, Додаток А до Договору, Додаток №2.1 до Договору, складено акти виконаних робіт згідно додаткової угоди №2, укладено додаткову угоду №3 та акт виконаних робіт за нею, складено додаток №3.1 до Договору, згідно яких визначено про надання Оператором послуг цифрової телефонії, тарифи на послуги, підключено лінію телефонії, підключено доступ до мережі Інтернет, встановлено обладнання, надано послуги не комутативного доступу до мережі Інтернет, надано у користування лінії звязку, в тому числі безпосереднього звязку.

Відповідно до розрахунку основного боргу, доданого до позовної заяви, борг Відповідача перед Позивачем за період з 01.09.2010р. по 01.05.2011р. становить 14793,93грн.

Відповідачем зазначена сума боргу, чи проведені розрахунки, не оскаржувались.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства . Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.ст.33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, зокрема за несвоєчасну оплату отриманих ними телекомунікаційних послуг.

Абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Споживачі телекомунікаційних послуг несуть відповідальність за порушення норм цього Закону, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг відповідно до закону.

Враховуючи вищенаведене та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів відсутності боргу перед Позивачем повністю чи частково, повної чи часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 14793,93грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 194,86грн. 3% річних та 611,57грн. інфляційних нарахувань.

У позовній заяві Позивач надає розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, проведених за період з жовтня 2010р. по квітень 2011р., вихідними даними для яких є, в тому числі, сума боргу за відповідний період, розмір відсотків (3% річних), та індекси інфляції за відповідні періоди.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку, враховуючи положення Договору та вимоги законодавства щодо термінів здійснення оплати, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань є меншим, аніж розміри сум, одержані внаслідок перевірки розрахунків, проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 194,86грн. 3% річних та 611,57грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 422,95грн. пені.

У позовній заяві Позивач надає розрахунок пені, виконаний за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. відповідно до сум боргу за періоди та даних розміру облікової ставки НБУ за відповідні періоди.

Відповідно до п.5.2 Договору, у разі затримки оплати за надані послуги нараховується пені з 1 числа місяця, наступного за розрахунковим, в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період заборгованості на кожну добу затримки оплати.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведення розрахунку пені, суд зазначає, шо такий проведено невірно, не у повній відповідності до п.5.2 Договору, чим зменшено період нарахування, проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.5.2 Договору, перевіривши правильність проведеного розрахунку пені, суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 422,95грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.06.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.06.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст.82-87, ст.ст.115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.193, 230, 232 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36 Закону України “Про телекомунікації”, п.108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №720 від 09.08.2005р., ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з приватного підприємства «Земсервіс»(81053, Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул.Шевченка, 1, ідентифікаційний код 32409169) на користь відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Львівської філії ВАТ «Укртелеком»(01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, б. 18, ідентифікаційний код 21560766) 14793,93грн. боргу, 194,86грн. 3 % річних за невиконання зобовязання, 611,57грн. інфляційних нарахувань, 422,95грн. пені, 160,02грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.