Рішення № 18742561, 22.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа№ 5015/4434/11

Суддя Н.Березяк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ «Торгова група «Інтерпап», м.Львів

До відповідача: ТзОВ «Видавнича фірма «Афіша», м.Львів

Про стягнення 48665,13 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача було роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ «Торгова група «Інтерпап»до ТзОВ «Видавнича фірма «Афіша»про стягнення 22137,95 грн. основного боргу, 766,13 грн. пені, 25761,13 грн. –відсотків за користування чужими грошовими коштами та судових витрат.

В судовому засіданні 17.08.2011 року оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучено до матеріалів справи.

05.06.2011 року позивачем було подано заяву ( клопотання ) про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, пені та судових витрат в зв’язку з оплатою їх відповідачем під час розгляду справи. В частині позовних вимог про стягнення 25761,13 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами просить позовні вимоги задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв’язку з неявкою відповідача та неподання ним письмових пояснень по суті позовних вимог.

Відповідач в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, витребуваних ухвалами суду документів не надав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 22.09.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.04.2009 року між ТзОВ «Торгова група «Інтерпап» та ТзОВ «Видавнича фірма «Афіша» було укладено договір купівлі-продажу №339/Л відповідно до якого позивач зобов’язувався передати паперову продукцію, а відповідач зобов’язувався прийняти та своєчасно оплатити.

В період з 25.05.2011 року по 07.06.2011 року, на виконання умов договору № 339/Л від 01.04.2009 року , позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 38137,95 грн. , що підтверджується видатковими накладними № 1234/2 від 25.05.2011 року ,№ 1284/2 від 31.05.2011 року, № 1358/2 від 07.06.2011 року та довіреностями ( ксерокопії в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.2 Договору відповідач зобов’язувався здійснити розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 3 календарних днів з дати отримання товару, однак свої зобов’язання виконав частково, заплативши 16000,00 грн.

Станом на 28.07.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 22137,95 грн.

За порушення строків виконання зобов’язання, відповідно до п.5.3 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 766,13 грн. та відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України і п.5.5 Договору нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25761,05 грн., які просить стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору купівлі-продажу №339/Л від 01.04.2009 року та додаткової угоди до договору №339/Л від 21.10.2009 року, позивачем було передано відповідачу продукцію на загальну суму 38137,95 грн. , що підтверджується видатковими накладними № 1234/2 від 25.05.2011 року ,№ 1284/2 від 31.05.2011 року, № 1358/2 від 07.06.2011 року та довіреностями ( ксерокопії в матеріалах справи).

Відповідно до п.5.2 Договору відповідач зобов’язувався здійснити розрахунки за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку протягом 3-х календарних днів з дати отримання товару, однак свої зобов’язання виконав частково, заплативши 16000,00 грн.

Станом на 28.07.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 22137,95грн.

За порушення строків виконання зобов’язання, відповідно до п.5.3 Договору позивачем була нарахована пеня в розмірі 766,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу, пеню та судові витрати.

В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Положеннями ч.3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України , розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з п.5.5 Договору , у разі прострочення Покупцем оплати поставленого товару, Покупець зобов’язаний сплатити повну вартість товару, а також, згідно із ст.692 Цивільного кодексу України, сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За прострочення оплати товару , відповідно до п.5.5 Договору та ст..692 ЦК України позивачем нараховані відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25761,05 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та неподання ним доказів своєчасності погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають до задоволення .

Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,80,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ТзОВ «Видавнича фірма «Афіша»(79035, м.Львів, вул..Півколо,14/1 Д код ЄДРПОУ 20811367) на користь ТзОВ «Торгова група «Інтерпап»(03028, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська,8 А офіс 291, код ЄДРПОУ 35137937) –25761,13 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

3.В решта частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.09.2011 року.

Суддя Березяк Н.Є.