Рішення № 18742505, 19.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа№ 5015/4102/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американсько-англійсько-угорського підприємства «Трайдент Консалтінг та інвестиції», м. Львів

про: розірвання договору оренди від 30.04.2010 року № 78 та стягнення 17240 грн. 44 коп. боргу.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1. представник на підставі довіреності №18/11/08342 від 31.12.2010 року;

відповідача: ОСОБА_2 представник на підставі довіреності № 24 від 06.09.2011 року.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 15.07.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 15.07.2011 року про розірвання договору оренди від 30.04.2010 року № 78, стягнення 17240 грн. 44 коп. боргу, зобовязання до передачі орендованих приміщень та виселення із орендованих приміщень, порушено провадження та призначено справу до розгляду на 10.08.2011 року. Ухвалами господарського суду від 10.08.2011 року та від 31.08.2011 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За усним клопотанням представників сторін в судовому засіданні 14.09.2011 року оголошувалась перерва до 19.09.2011 року.

Позивач в судовому засіданні 19.09.2011 року подав заяву про відмову від позову № 10-11-05323 від 19.09.2011 року в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди № 78 від 30.04.2011 року та зобовязання орендаря повернути обєкт оренди, з огляду на те що згідно акту приймання-передачі від 01.03.2011 року, майно орендарем повернуто, в звязку з чим договірні відносини між сторонами припинені. Крім цього, позивачем подано заяву № 10-11-05322 від 19.09.2011 року про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути із відповідача орендну плату в розмірі 2621 грн. 36 коп. та пеню в розмірі 27 грн. 24 коп.

Відповідач позовні вимоги в розмірі 2621 грн. 36 коп. орендної плати та 27 грн. 24 коп. пені визнає, що викладено в його заяві від 19.09.2011 року.

19.09.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 21.09.2011 року.

Суть спору: Спір між сторонами виник у звязку із невиконанням відповідачем грошових зобовязань по оплаті орендної плати. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (надалі по тексту рішення - позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американсько-англійсько-угорського підприємства «Трайдент Консалтінг та інвестиції»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 17240 грн. 44 коп. боргу, з яких сума основного боргу по сплаті орендної плати становила 15273 грн. 28 коп., пеня 439 грн. 83 коп. та штраф 1527 грн. 33 коп. Дана сума стала підставою вимоги позивача про розірвання договору оренди від 30.04.2010 року № 78, зобовязання до передачі орендованих приміщень та виселення із орендованих приміщень. На момент винесення рішення позивач просить суд задоволити позовні вимоги лише в частині стягнення 2621 грн. 36 коп. орендної плати та 27 грн. 24 коп. пені. Позивач вказує, що між сторонами 30.04.2010 року було підписано договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 78. Недобросовісне виконання відповідачем умов даного договору і стало підставою його звернення до суду.

Відповідач позовні вимоги визнає.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільного українсько американсько англійсько - угорського підприємства «Трайдент Консалтінг та інвестиції»(орендарем згідно договору) 30.04.2010 року було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 78, відповідно до якого позивач передає відповідачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно вбудовані нежитлові приміщення на третьому поверсі чотириповерхової адміністративної будівлі, загальною площею 63,98 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, що знаходиться на балансі державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій».

Вказане приміщення передано орендарю на підставі Акту приймання-передачі нерухомого індивідуально визначеного майна, загальною площею 63,98 кв.м., за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222.

Відповідно до п. 10.1 вищевказаного договору, його укладено терміном на 2 роки 364 дні, і діє він до 28.04.2013 року.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції у наступному співвідношенні:

-70% до державного бюджету;

-30% на рахунок балансоутримувача.

Станом на 19.09.2011 року розмір заборгованості відповідача по орендній платі складає 2621 грн. 36 коп.

Відповідно до п.3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу, у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації на кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Розмір нарахованої позивачем пені складає 27 грн. 24 коп.

Таким чином, загальна сума позову складає 2648 грн. 60 коп.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами визнаються та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Положеннями чинного законодавства та розділом 3 договору оренди передбачено, що орендар зобовязаний своєчасно сплачувати орендні платежі на умовах визначених цим договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та розділом 3 договору оренди передбачено, що орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу ч. 1 ст. 19 цього ж закону, орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірного зобовязання (п.п. 3.6 договору, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 2648 грн. 60 коп. підлягають до задоволення.

Заява позивача про припинення позову в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди № 78 від 30.04.2011 року, зобовязання орендаря повернути обєкт оренди та виселення орендаря із приміщення, з огляду на те, що майно вже було повернуто відповідачем позивачу згідно акту приймання-передачі від 01.03.2011 роком , приймається судом.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американсько-англійсько-угорського підприємства «Трайдент Консалтінг та інвестиції», м. Львів, вул Коперніка, 18 (код ЄДРПОУ 14339080) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3 (код ЄДРПОУ 20823070 на р/р 311140927032002, код рахунку 22080200, МФО 825014, банк ГУДКУ у Львівській області, код одержувача 23949066) 2621 грн. 36 коп. основного боргу та 27 грн. 24 коп. пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-американсько-англійсько-угорського підприємства «Трайдент Консалтінг та інвестиції», м. Львів, вул. Коперніка, 18 (код ЄДРПОУ 14339080) в дохід державного бюджету 27 грн. 59 коп. державного мита та 37 грн. 76 коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог провадження у справі припинити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.