Рішення № 18742454, 16.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.11 Справа№ 5015/738/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Приватного агропромислового підприємства «Конкурент», с. Н. Могильниця Теребовлянського району Тернопільської області

до відповідача: Малого приватного підприємства «Людмила», с. Павлів Радехівського району Львівської області

про стягнення 213533,88 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1.- представник на підставі довіреності вих. № 25 від 08.02.2011 року/

відповідача: не зявився/

Обставини розгляду справи:

Ухвалою господарського суду від 15.03.2010 року порушено провадження у справі за позовом Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»про стягнення із Малого приватного підприємства «Людмила»213533,88 грн. боргу та призначено до розгляду на 24.03.2011 року. В судовому засіданні 24.02.2011 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач не зявився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд відклав розгляд справи на 15.03.2011 року. В судовому засіданні 15.03.2011 року судом оголошувалась перерва до 29.03.2011 року з метою надання сторонам можливості подання додаткових доказів у справі. В судовому засіданні 29.03.2011 року судом оголошено перерву до 07.04.2011 року. В судовому засіданні 07.04.2011 року представник відповідача подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, представник позивача клопотання заперечив. Суд відклав розгляд справи на 19.04.2011 року з метою надання позивачеві поставити запитання до експерта та вирішення клопотання про призначення експертизи. В судовому засіданні 19.04.2011 року суд продовжив строк розгляду справи, відклав розгляд справи на 10.05.2011 року та зобовязав сторін представити перелік питань до експерта, оригінали накладних на отримання товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінал договору купівлі-продажу від 30.09.2010 року. В судовому засіданні 10.05.2011 року суд відклав розгляд справи на 24.05.2011 року через клопотання позивача про відкладення розгляду справи, та повторно зобовязав сторін представити перелік питань до експерта, оригінали накладних на отримання товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оригінал договору купівлі-продажу від 30.09.2010 року. В судовому засіданні 24.05.2011 року судом зупинено провадження у справі, призначено почеркознавчу експертизу підпису директора МПП «Людмила Хведюка В.Й. на накладних про отримання товару від ПАП «Конкурент». Проведення експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79008 м. Львів, пл. Соборна,7). На вирішення експерта поставити наступні питання: «чи відповідають підписи на накладних про отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи, підписам директора МПП «Людмила Хведюка В.Й.; встановити ідентичність почерку на оформлених платіжних дорученнях зі сторони МПП «Людмила»за № № 627, 628, 629 від 16.11.2010 року та оформленого договору № 58 від 30.09.2010 року та почерку на виданій МПП «Людмила»довіреності на отримання товару № 000024». Ухвалою суду від 18.08.2011 року поновлено провадження у справі, оскільки 16.08.2011 року на адресу суду надійшли матеріали справи через непроведення експертизи у звязку із нездійсненням відповідачем оплати за проведення експертизи. Справу призначено до розгляду на 12.09.2011 року. В судовому засіданні 12.09.2011 року позивач позовні вимоги підстримав, відповідач не зявився. Суд відклав розгляд справи на 16.09.2011 року.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, розяснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обовязків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами сторони відмовились.

16.09.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 20.09.2011 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

30.09.2010р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №58, згідно п.1. якого продавець продає, а покупець купує зерно кукурудзи вологої за ціною 1250,00 грн. за одиницю виробу в кількості 2000,00 тонн. Пунктом 2.2. вказаного договору сторони узгодили, що покупець, при сплаті 50% попередньої оплати, зобовязаний прийняти і розрахуватися за товар, при цьому повний розрахунок за поставлений товар поводиться протягом 14 банківських днів. Оплата вартості виробу відбувається за ціною домовленості шляхом оплати з розрахункового рахунку (п.4 договору).

На виконання вказаного договору, протягом вересня-листопада 2010р. на підставі видаткових накладних №129 від 30.09.2010р. в кількості 42,69 тонни на суму 26880,00 грн., №130 від 30.09.2010р. в кількості 33,62 тонни на суму 19920,00 грн., №229 від 29.10.2010р. в кількості 42,58 тонни на суму 26740,00 грн., №241 від 31.10.2010р. в кількості 40,22 тонни на суму 24360,00 грн., №242 від 01.11.2010р. в кількості 41,46 тонни на суму 25600,00 грн., №243 від 02.11.2010р. в кількості 32,85 тонни на суму 19470,00 грн., №244 від 02.11.2010р. в кількості 33,54 тонни на суму 20610,00 грн., №245 від 05.11.2010р. в кількості 32,930 тонни на суму 19 590,00 грн., №263 від 15.11.2010р. в кількості 42,19 тонни на суму 26200,00 грн., №264 від 15.11.2010р. в кількості 32,16 тонни на суму 18800,00 грн., №265 від 15.11.2010р. в кількості 32,22 тонни на суму 19250,00 грн., №268 від 16.11.2010р. в кількості 33,74 тонни на суму 20440,00 грн., №269 від 16.11.2010р. в кількості 33,93 тонни на суму 21040,00 грн., №270 від 16.11.2010р. в кількості 43,49 тонни на суму 27600,00 грн., позивачем передано відповідачу у власність загалом 316,210 тонн кукурудзи вологої на загальну суму 395262,50 грн. Довіреність від 04.10.2010р. №000024 на отримання відповідачем матеріальних цінностей від позивача видана на імя директора МПП «Людмила»Хведюка В.Й.

Відповідач свої зобовязання по оплаті вартості придбаної кукурудзи вологої перед позивачем виконав частково, здійснив оплату вартості товару на суму 186202,50 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На момент вирішення спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за отриманні матеріальні цінності по договору купівлі-продаж від 30.09.2010р. №58 становить 209060,00 грн.

У звязку з неповною сплатою відповідачем вартості придбаного товару по договору купівлі-продажу від 30.09.2010р. №58, а також з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.12.2010р. №102 щодо погашення останнім заборгованості в сумі 200806,24 грн. У відповідь на вказану претензію, відповідач листом від 20.12.2010р. за підписом директора Хведюк В.Й., визнав факт отримання від позивача 316210 тонн продукції, підтвердив проведений ним розрахунок на придбаний товар в сумі 186202,50 грн., визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 5295,00 грн., для проведення повного розрахунку вимагав представлення повного пакету первинних документів в підтвердження вчинення господарської операції.

Спір між сторонами виник у звязку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобовязань по оплаті вартості придбаного товару.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 638 ЦК України врегульовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК України).

За результатами встановлення дійсних обставин справи суд відзначає, що між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 30.09.2010р. №58, згідно п.1. якого продавець продає, а покупець купує зерно кукурудзи вологої за ціною 1250,00 грн. за одиницю виробу в кількості 2000,00 тонн.

За договором купівлі-продажу, у відповідності до ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд відхиляє як безпідставні покликання відповідача на досягнення з позивачем згоди по умовах угоди на продаж сировини від 30.09.2010р. № 58, яка за своєю суттю є доповненням до договору купівлі-продажу від 30.09.2010р. № 58, і істотні умови якої є відмінними від істотних умов договору купівлі-продажу. Як стверджує відповідач, умовами даної угоди на продаж сировини сторони узгодили, що оплата відповідачем вартості придбаного зерна кукурудзи вологої здійснюється виходячи саме із залікової ваги вказаного зерна.

Оцінюючи угоду на продаж сировини від 30.09.2010р. № 58, суд приходить по переконання, що остання не спричинила для сторін спору виникнення взаємних прав та обовязків в силу того, що, умови такої зі сторони позивача не погодженні, про що свідчить відсутність на останній підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача. Відтак, угоду від 30.09.2010р. №58 на продаж сировини суд оцінює критично та не визнає її договором в розумінні положень ст.ст. 626, 638, 640 ЦК України, а отже належним та допустимим доказом в підтвердження спростувань позову. За наведеного, суд відзначає, що спірні правовідносини між сторонами спору виникли безпосередньо з договору купівлі-продажу від 30.09.2010р. № 58.

Надавши правову оцінку умовам договору купівлі-продажу від 30.09.2010р. № 58, суд встановив, що умовами останнього передбачається проведення відповідачем 50% передоплати з моменту підписання договору та зобовязання позивача передати покупцю (відповідачу) зерно кукурудзи вологе (п.п.2.1. п.2). Відповідач зобовязаний прийняти і розрахуватися за товар, при цьому повний розрахунок за поставлений товар поводиться протягом 14 банківських днів. Оплата вартості виробу відбувається за ціною домовленості шляхом оплати з розрахункового рахунку (п. 4 договору).

Таким чином, не знаходять свого документального підтвердження матеріалами справи заперечення відповідача по суті заявленого до нього позову з покликанням на оплату вартості товару по заліковій вазі.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору купівлі-продажу від 30.09.2010р. №58, згідно довіреності від 04.10.2010р. №000024 по накладних №129 від 30.09.2010р. в кількості 42,69 тонни на суму 26880,00 грн., №130 від 30.09.2010р. в кількості 33,62 тонни на суму 19920,00 грн., №229 від 29.10.2010р. в кількості 42,58 тонни на суму 26740,00 грн., №241 від 31.10.2010р. в кількості 40,22 тонни на суму 24360,00 грн., №242 від 01.11.2010р. в кількості 41,46 тонни на суму 25600,00 грн., №243 від 02.11.2010р. в кількості 32,85 тонни на суму 19470,00 грн., №244 від 02.11.2010р. в кількості 33,54 тонни на суму 20610,00 грн., №245 від 05.11.2010р. в кількості 32,930 тонни на суму 19 590,00 грн., №263 від 15.11.2010р. в кількості 42,19 тонни на суму 26200,00 грн., №264 від 15.11.2010р. в кількості 32,16 тонни на суму 18800,00 грн., №265 від 15.11.2010р. в кількості 32,22 тонни на суму 19250,00 грн., №268 від 16.11.2010р. в кількості 33,74 тонни на суму 20440,00 грн., №269 від 16.11.2010р. в кількості 33,93 тонни на суму 21040,00 грн., №270 від 16.11.2010р. в кількості 43,49 тонни на суму 27600,00 грн., передано у власність відповідача та прийнято останнім у власність товар на загальну суму 395262,50 грн.

Матеріалами справи підтверджується здійснена відповідачем часткова оплата за придбаний товар в сумі 186202,50 грн., що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, наведене, а саме факт отримання від позивача 316210 тонн продукції та здійснення оплати за придбаний товар в сумі 186202,50 грн. не заперечується відповідачем, про що свідчить відповідь на претензію від 2012.2010р., що наявна в матеріалах справи.

При цьому, позивач не спростовує факту оплати відповідачем отриманого останнім товару по №129 від 30.09.2010р. в кількості 42,69 тонни на суму 26880,00 грн., №130 від 30.09.2010р. в кількості 33,62 тонни на суму 19920,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, визнає, що ним в особі водії підприємства Федуна В.В. та Сойкевич П.А., 30.09.2010р. отримано від позивача вантаж та проведено розрахунок готівкою, однак первинних документів в підтвердження проведеної господарської операції позивачем відповідачу надано не було. Проведенні подальші розрахунки з позивачем, відповідач розцінює як передоплату по договору, а не оплату вартості по факту придбання товару. Також відповідач спростовує факт отримання від позивача, окрім 30.09.2010р., товару, в силу того, що по представлених позивачем накладних в підтвердження передачі товару відсутній підпис уповноваженої особи на отримання товару від відповідача. У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання матеріальних цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Таким чином, отримання відповідачем матеріальних цінностей за відсутності належним чином виданої довіреності не може підтверджувати факту отримання останнім таких матеріальних цінностей.

Згідно довіреності від 04.10.2010р. №000024 уповноваженою особою від відповідача є директор Хведюк В.Й. Натомість, наявний на накладних підпис, за доводами відповідача, належить невстановленим особам, однак не директору МПП «Людмила»Хведюку В.Й., що підтверджується візуальним оглядом такого та співставленням з належним останньому зразком підпису. Факт отримання матеріальних цінностей від позивача також спростовує і уповноважена по довіреності особа Хведюк В.Й. У звязку з цим, відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.05.2011р. у справі № 5015/738/11 призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному судовому інституту. На вирішення перед експертом було поставлено наступні питання: кому належить підпис на довіреності № 00024 від 04.10.2010р., вчинений від імені директора МПП «Людмила»; кому належить підпис на відповіді на претензію, датованій 20.12.2010р., направленій на адресу позивача відповідачем; встановити ідентичність почерку на оформлених платіжних дорученнях зі сторони МПП «Людмила»за № № 627, 628, 629 від 16.11.2010р. та оформленого договору №58 від 30.09.2010р.та почерку на виданій МПП «Людмила»довіреності на отримання товару №000024; чи відповідають підписи по накладних про отримання товару, які знаходяться в матеріалах справи, підписам директора МПП «Людмила»Хведюка В.Й. У звязку з неоплатою відповідачем вартості експертизи, матеріали справи були повернуті в господарський суд Львівської області.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

За наведеного вище, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту неотримання від позивача товару, стягнення заборгованості вартості якого є предметом даного спору. Натомість, у відповіді на претензію позивача від 20.12.2010р. такий факт відповідачем визнано, а протилежне не підтверджено.

Таким чином, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо неотримання ним від позивача товару по договору від 30.09.2010р. № 58 та приймає до уваги твердження позивача щодо передачі товару на суму, заборгованість по якій є предметом даного спору.

На момент вирішення судом спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем за отриманні матеріальні цінності по договору купівлі-продаж від 30.09.2010р. № 58 становить 209060,00 грн. Належних доказів в спростування факту вказаної заборгованості відповідачем в матеріали справи не представлено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вже встановлено судом вище, згідно п.2.2. договору, сторони погодили, що покупець при 50% попередній оплаті зобовязаний прийняти та розрахуватися за товар протягом 14 банківських днів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та встановивши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 209060,00 грн. по договору купівлі-продажу від 30.09.2010р. № 58 в межах даного спору.

Одночасно, факт своєчасного невиконання відповідачем своїх договірних зобовязань, що встановлено вище, розцінюється судом як порушення зобовязання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України. порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеного також підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 4473,88 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 638, 640, 655, Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Людмила»(80250, Львівська область, Радехівський район, село Павлів, вул. Л.Українки, буд. 6, код ЄДРПОУ 22413671) на користь Приватного агропромислового підприємства «Конкурент»(48152, Тернопільська область, Тербовлянський район, село Нова Могильниця, код ЄДРПОУ 31877214) 209060 (Двісті девять тисяч шістдесят) гривень 00 коп. заборгованості за отриманні матеріальні цінності, 4473 (Чотири тисячі чотириста сімдесят три) гривні 88 коп. інфляційних втрат, 2135 (Дві тисячі сто тридцять пять) гривень 88 коп. державного мита та 236 (Двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 116 ГПК України видати наказ на виконання рішення господарського суду.

Суддя Матвіїв Р.І.