Рішення № 18742352, 21.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.11 Справа№ 5015/4822/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс",

м. Київ,

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд",

смт. Дашава,

про: стягнення 63659,31 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1.-довіреність від 01.09.2011 року,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд", про стягнення 62923,20 грн. Ухвалою від 22.08.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 07.09.2011 р. Розгляд справи відкладався на 21.09.2011 р. у звязку з неприбуттям в судове засідання представника відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач отримавши від позивача товар, не здійснив оплату за нього. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 62923,20 грн. Крім того, відповідачу нараховано 503,39 грн. інфляційних втрат, 232,72 грн. 3% річних.

В судове засідання 21.09.2011 р. представник відповідача повторно не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку зайнятістю представника в іншій справі, що слухається Львівським апеляційним господарським судом. Крім того, зазначив, що не мав змоги у повному обсязі ознайомитись з доказами наданими позивачем та скласти обґрунтований відзив на позовну заяву у звязку відсутністю копії позовної заяви та додатків до неї, які йому позивачем не надсилались.

Суд відхиляє клопотання відповідача з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із законом України від 19.05.2011 р. №3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Подана позовна заява та додані матеріали містять належні докази надіслання відповідачу позовної заяви та додатків до неї (опис вкладення). Таким чином, позивач виконав покладений на нього ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України процесуальний обовязок.

Крім того, у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, проте відповідач жодним чином не скористався наданим правом. Відповідачем також у повному обсязі не виконано вимог ухвал суду від 22.08.2011 р. та від 07.09.2011 р.

Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Позивач передав, а відповідач прийняв товару на суму 92923,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №570554 від 05.11.2010 р. та довіреністю №76 від 04.11.2010 р.

Позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №28 від 22.04.2011 року з вимогою погасити заборгованість за отриманий товар у сумі 62923,20 грн. Претензію відповідач отримав 28.04.2011 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, долучена до матеріалів справи.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 62923,20 грн. Доказів повного погашення заборгованості відповідачем суду не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: передачею товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки сторонами не було погоджено в належній формі строків оплати товару, то необхідно застосувати положення статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач отримав товар, проте не оплатив вартості поставленого товару, позивачем предявлено вимогу про виконання зобовязання, вимоги позивача про стягнення 62923,20 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 503,39 грн. інфляційних втрат та 232,72 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згядно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Агро-Буд" (юридична адреса: вулиця Стрийська, будинок 8, селище міського типу Дашава, Стрийський район, Львівська область, 82443, поштова адреса: вулиця Промислова, 50-52, офіс 702, місто Львів, 79024; ідентифікаційний код 35424132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" (адреса: вулиця Остапа Вишні, будинок 7, Печерський район, місто Київ, 01103; ідентифікаційний код 24373042) 62923,20 грн. боргу, 503,39 грн. інфляційних втрат, 232,72 грн. 3% річних, 636,59 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.