Рішення № 18742173, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа№ 5015/4360/11

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОТ”, м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДД ЛТД”, м.Яворів Львівської області

про стягнення 21483,90 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №01/032-11 від 01.03.2011р.).

Від відповідача: не з'явився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОТ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДД ЛТД” про стягнення 21483,90 грн. з яких 20 451,45 грн. основний борг, 796,47 грн. пеня, 81,81 грн. інфляційні нарахування, 154,17 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 01.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.08.2011р. Ухвалою суду від 17.08.2011р. розгляд справи відкладено на 14.09.2011р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі. Позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.08.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №81000 0109956 0 від 02.08.2011р. вручено 04.08.2011р. Про відкладення розгляду справи на 14.09.2011р. був належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням №81000 0112087 9 від 25.08.2011р. вручено 30.08.2011р.

Станом на 14.09.2011р. докази оплати боргу, відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОТ” (продавець) та Товариствогм з обмеженою відповідальністю “ДДД ЛТД” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №030105 (далі по тексту договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує нафтопродукти у таких кількостях: бензин А-92\95 20 000 літрів щомісячно; бензин А-76\80 20 000 літрів щомісячно; дизпаливо 50 000 літрів щомісячно.

Продаж палива здійснюється партіями протягом місяця. Ціна за кожну партію палива може змінюватись як в більшу, так і в меншу сторону, залежно від змін цін на ринку паливо-мастильних матеріалів, що попередньо узгоджується з покупцем.

Згідно п.3.1. договору оплата за придбання нафтопродуктів проводиться шляхом попереднього перерахування коштів на основний поточний рахунок продавця за кожну окрему партію.

Відповідно до п.3.2. договору оплата за придбання кожної окремої партії нафтопродуктів можлива протягом 3 календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахування коштів на основний поточний рахунок продавця, але якщо курс євро НБУ зріс в термін між відвантаженим нафтопродуктом та оплатою за нього, то покупець проводить розрахунок з продавцем по новій ціні, виходячи з нового курсу євро НБУ на день оплати.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв товар (нафтопродукти) на загальну суму 45 626,00 грн. згідно накладних №06.05/07 від 06.05.2011р. на суму 23711,00 грн. та №11.05/04 від 11.05.2011р. на суму 21915,00 грн. Проте відповідач оплату за товар у строки визначені сторонами в п.3.2. договору, не провів порушивши свої зобовязання.

Станом на 25.07.2011р. у відповідача перед ТзОВ "ТОТ" існує прострочена заборгованість з оплати товару по вищевказаним накладним, в сумі 20 451,45 грн.

Позивач керуючись умовами п.4.3. договору, у звязку із несвоєчасною оплатою за поставлений товар, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 796,47 грн.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 81,81 грн. інфляційних втрат та 154,17 грн. три проценти річних.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 21483,90 грн. з яких 20 451,45 грн. основний борг, 796,47 грн. пеня, 81,81 грн. інфляційні нарахування, 154,17 грн. три проценти річних.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За умовами ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ст.663 ЦК України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Факт поставки дизпалива підтверджується накладними №06.05/07 від 06.05.2011р. на суму 23711,00 грн. та №11.05/04 від 11.05.2011р. на суму 21915,00 грн. та товарно-транспортними накладними від 06.05.2011р. серія ААК №248058 на суму 23711,00 грн. та від 11.05.2011р. серія ААК № 147857 на суму 21915,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2. отримав дизпаливо згідно довіреностей серії НОМЕР_1 від 06.05.2011р. та серія НОМЕР_2

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони в п.3.2. договору погодили, що оплата повинна проводитись протягом 3-ох календарних днів від дати відвантаження.

Відповідач оплату за дизпаливо у строки визначені сторонами в п.3.2. договору повністю не провів. Прострочена заборгованість становить 20451,45 грн.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 20 451,45 грн. є підставною та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 81,81 грн. та три проценти річних на загальну суму 154,17 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.4.3. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за нафтопродукти протягом терміну вказаного в п 3.2. по вині покупця, останній сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% від загальної суми за кожен день прострочення. Якщо ж після 5 календарних днів кошти за відвантажені нафтопродукти не надійшли на рахунок продавця або надійшли не повністю, то покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі 2% від загальної суми несплати за кожен день прострочення.

Враховуючи обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, позивач при нарахуванні суми пені дотримувався вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань", згідно ст.3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, до стягнення правомірно підлягає нарахована позивачем пеня в сумі 796,47 грн.

Відповідач станом на дату прийняття рішення проти позову не заперечив, доказів сплати боргу не подав, позовні вимоги не спростував, наданим йому правом на захист не скористався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи положення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів, які б підтвердили відсутність у нього заборгованості.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 612, 625, 627,629, 655, 663 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДДД ЛТД” (82443, Львівська область, м.Яворів, площа Ринок, 6; код ЄДРПОУ 20811999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТОТ” (79020, м.Львів, вул.Варшавська, 49; р/р №260010060654 в ЛФ «Укрексімбанк», МФО 325718; код ЄДРПОУ 20790375) 20 451,45 грн. основного боргу, 796,47 грн. пені, 81,81 грн. інфляційних втрат, 154,17 грн. три проценти річних, держмито в сумі 214,84 грн. та 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Сухович Ю.О.