Рішення № 18742075, 02.08.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.11 Справа№ 5015/3419/11

за позовом дочірнього підприємства “Шувар-Захист”ТзОВ “Шувар”

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Комфортбуд 1”

про стягнення заборгованості

ціна позову: 28836,80грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар ПолюховичХ.М.

Представники:

від Позивача - ОСОБА_1., довіреність в матеріалах справи;

від Відповідача не зявився

Суть спору:

Дочірнє підприємство «Шувар-Захист»товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Комфортбуд 1” про стягнення заборгованості; ціна позову 28836,80грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3419/11 від 22.06.2011р. порушено провадження у справі і розгляд справи призначено на 17год. 10хв. 18.07.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі гсоподарського суду Львівської області по даній справі від 18.07.2011р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах гсоподарського суду Львівської області по даній псраві, які скеровані в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обовязки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; копію витягу про включення Позивача в ЄДРПОУ; довідку про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Позивача; копію договору №117 від 01.06.2010р. та копію додатків №№1-4 до Договору; копії претензій від 28.09.2010р. та від 29.102.010р.; копію супровідного листа Відповідачу від 15.11.2010р.; копії актів здачі-приймання робіт №ОУ-0000108 від 31.08.2010р. на суму 11880грн., №ОУ-0000121 від 30.09.2010р. на суму 11880грн., №ОУ-0000123 від 31.10.2010р. на суму 11880грн., №ОУ-0000136 від 10.11.2010р. на суму 3960грн.; копію акту звірки взаємних розрахунків, підписаних Позивчем; витяг про включення Відповідача в ЄДРПОУ; клопотання не братии до уваги помилково зазначену фактичну адресу Відповідача.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал гсоподарського суду Львівської області щодо надання матеріалів, в тому числі відзиву на позовну заяву, не виконав.

Ухвала господарського суду Львівської областів про порушення провадження у справі, надіслана Відповідачу за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 121, повернулась із зазначенням у поштовій довідці причини повернення «по закінченню терміну зберігання». Відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 02.08.2011р., за період з 22.09.2004р. по 02.08.2011р. адресою місцезнаходження Відповідача є м.Львів, вул.Стрийська, 121. Отже, Відповідачу належним чином надіслана ухвала про порушення провадження у справі. Крім того, 02.08.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача, де Відповідач зазначив свою наступну адресу: м.Львів, вул.Стрийська, 121.

02.08.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з тим, що представник Відповідача перебуває у відпустці.

До клопотання не додано жодного документу, який би підтверджував повноваження представника (довіреність) (згідно вимог ч.3 ст.28 Господарського процессуального кодексу України) та факт перебування у відпустці. В клопотанні також не зазначено і прізвища представника.

Проте, клопотання підписано директором, який, в силу ч.2 ст.28 Господарського процессуального кодексу України, є представником Відповідача.

Крім того, суд зазначає, що клопотання подано до канцелярії господарського суду Львівської області 02.08.2011р., в день судового засідання, та о 09год. 35хв. (за 55хв. до початку засідання) особою на прізвище Калапунь, а згідно даних клопотання, Калапунь Т.М. являється директором Товариства Відповідача.

Також, суд зазначає, що в силу ч.3 ст.28 Господарського пароцесуального кодексу України, представниками юридичної особи можуть бути будь-які особа, повноваження яких підтверджено довіреністю від імені підприємства. З наведеної норми вбачається, що Сторона вправі уповноважити інших осіб на представництво.

Враховуючи викладені доводи, суд вважає клопотання не мотивованим, відтак, - безпідставним, і прийшов до висновку про відсутність правових підстав до задоволення клопотання.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 27720грн. боргу.

01.06.2010р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено договір №117 на виконання робіт з охоронного обслуговування (далі Доовір), відповідно до п.1.1 якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобовязання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування обєктів.

Відповідно до п..12 Договору, під охорону приймаються Обєкти, визначені у Додатку №1 до Договору. Перелік Обєктів визначено у Додатку №1 до Договору.

Згідно п.3.2 Договору, Обєкт вважається прийнятим (зданим) під охорону з моменту підписання акту прийому (здачі) Обєкта під охорону (Додаток №4 до Договору). Сторонами 01.06.2010р. підписано Додаток №4 до Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору, сума данного Договору визначається на підставі узгодженої протоколом Сторін договірної ціни охорони (Додаток №3 до Договору). Сторонами підписано Додаток №3 до Договору, відповідно до п.п.1, 2 якого, вартість однієї години охорони одного охоронця складає 11грн.; за роботу, здійснену Виконавцем, Замовник щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок Виконавця 11880грн.

Згідно п.4.3 Договору, розрахунки за виконану роботу здійснюються Замовником не пізніше 10 числа наступного місяця.

Відповідно до п.7.5 Договору, даний Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до завершення будівництва Обєкту, про що повідомляє письмово Замовник.

Договір та Додатки №№1-4 до Договору підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Згідно актів здачі-приймання робіт №ОУ-0000108 від 31.08.2010р. на суму 11880грн., №ОУ-0000121 від 30.09.2010р. на суму 11880грн., №ОУ-0000123 від 31.10.2010р. на суму 11880грн., №ОУ-0000136 від 10.11.2010р. на суму 3960грн., які підписані та скріплені відбитками печаток Сторін, Позивачем протягом серпня 2010р. по листопад 2011р. надано за Договором Відповідачу послуг на загальну суму 39600грн.

Згідно доводів Позивача, Відповідачем проведено лише часткову оплату отриманих послуг, внаслідок чого виник борг в розмірі 27720грн.

Позивачем 28.09.2010р. та 29.10.2010р. вручено Відповідачу претензії про сплату боргу, підтвердженням чого є записи представників Відповідача про отримання претензій.

Проте, в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання Відповідачем відповідей на зазначені претензії чи здійснення повної або часткової сплаи боргу в розмірі 27720грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п.4 розділу III «Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006р. N1000 (далі Положення), документи, які були підставою для відкриття у системі реєстру особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб і внесення змін до них, повинні зберігатись у реєстратора протягом строку існування відповідного рахунку в системі реєстру та протягом п'яти років з дати його закриття; інші документи щодо системи реєстру мають зберігатися реєстратором протягом п'яти років з дати їх надходження; після закінчення п'ятирічного терміну зберігання такі документи передаються уповноваженому на подальше зберігання.

Згідно п.7.2 Положення, питання оплати послуг реєстратора щодо формування системи реєстру та/або ведення особових рахунків власників вирішується в договорі між реєстратором та емітентом та не може здійснюватись за рахунок зареєстрованої особи та/або власників. Емітент - реєстроутримувач визначені операції здійснює за свій рахунок.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем, чи здійснення повної або часткової оплати боргу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог Позивача щодо стягнення з Відповідача 27720грн.

Щодо стягнення 1116,8грн. пені.

У позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача 1116,8грн. пені.

Проте, до позовної заяви не додано розрахунку пені.

Ухвалою господарського суду Львівської області про порушення провадження, на необхідність виконання якої зазначалось в ухвалі господарського суду Львівської області від 18.07.2011р., зобовязувалось Позивача надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Проте, станом на час розгляду справи, представником Позивача не подано доказів скерування (вручення) Відповідачеві розрахунку пені.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені слід залишити без розгляду.

Щодо заяви про забезпечення позову.

18.07.2011р. до господарського суду Львівської оласті надійшла заява Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно Відповідача, а також грошові суми, що належать Відповідачеві та знаходяться на банківському рахунку Відповідача.

Заява мотивована тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Позивача до ухвалення рішення у справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, та/або для їх відновлення необхідно буде докаласти значних зусиль та витрат, а також очевидними є ознаки протиправності дій Відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову; забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З наведеної норми Закону вбачається, що необхідною умовою для вжиття заходів до забезпечення позову є те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Аналогічну позицію висловлює і Вищий Господарський Суд України у п.3 Розяснення від 23.08.1994р. N02-5/611 (з наступними змінами) “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, в якому, зокрема, зазначається, що: “Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.”.

У заяві про забезпечення позову, та в матеріалах справи загалом відсутні, та Позивачем не наведені доводи та не подані докази обгрунтування припущення, що майно та грошові суми, які знаходяться у Відповідача на момент предявлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.66 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає про відсутність правових підстав до застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.08.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.08.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 81-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 599, 610, 629 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В позові відмовити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “БК “Комфортбуд 1”(79031, м.Львів, вул.Стрийська, 121, ідентифікаційний код 33169993) на користь дочірнього підприємства “Шувар-Захист”ТзОВ “Шувар”(79070, м.Львів, вул..Чукаріна, 6, ідентифікаційний код 31659144) 27720грн. заборгованості, 277,20грн. державного мита, 226,56грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 1116,8грн. пені позов залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.