Рішення № 18742035, 01.07.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.11 Справа№ 5015/3207/11

за позовом ТзОВ «Торговий дім»Трускавецькурорт-Постач», м.Київ

до відповідача ПП «Контролер-М»

про стягнення суми попередньої оплати та штрафу

ціна позову: 235742,10 грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1- довіреність в матеріалах справи;

від відповідача Мороз А.С.- директор.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»Трускавецькурорт-Постач» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Контролер-М» про стягнення суми попередньої оплати та штрафу.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, копією свідоцтва про державну реєстрацію ТзОВ «Торговий Дім»Трускавецькурорт-Постач»; копією Довідки з ЄДРПОУ; копією договору поставки товарно-матеріальних цінностей №70П від 01 листопада 2010р. та додатки до нього :специфікації №1, №2,№3; копією свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Контролер-М»; копією накладних №№3,4,6,9,10,13,16,17,19,21,23 на яблука; копією накладних №№5,7,8,11,12,14,15,18,20,22,24 на капусту білоголову; копії платіжних доручень:№5860 від 18.11.10р., №5870 від 19.11.2010р., №6011 від 07.12.10р., №6025 від 10.12.10р., №6193 від 27.12.10р.; копією пропозиції від ПП «Контролер-М»( лист №10/03 від 22.03.2011р.); копією замовлення від 14.04.2011р. 352/11 з квитанцією про відправлення та повідомленням про вручення; копією листа №54/11 від 20.04.2011р. з квитанцією про відправлення та повідомленням про вручення; розрахунком суми попередньої оплати , що підлягає поверненню; розрахунком штрафу; квитанцією про відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів; платіжним дорученням про оплату держмита; платіжним дорученням про оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/3207/11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17год. 40хв. 21.06.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №5015/3207/11 від 21.06.2011р.

Представникам Сторін оголошено права та обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмова заява представника), зазначалось, що права та обовязки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, позовні вимоги визнав повністю.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 198194,10грн. боргу та 37548,00грн. штрафу.

01.11.2010р. між ТзОВ «Торговий Дім»Трускавець-Постач»(Покупець) та ПП»Контролер-М»(Постачальник) було укладено Договір поставки товарно-матеріальних цінностей №70П (далі Договір), відповідно до якого, Постачальник зобов»язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором , поставити Покупцю, а Покупець зобов»язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити наступні товарно-матеріальні цінності ( далі- ТМЦ) ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ.

Відповідно до п.1.2. Договору , ціна, вартість та кількість ТМЦ, що є предметом поставки за цим Договором, її асортимент, сортамент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видпми, марками, типами, розмірами визначено у специфікаці\, яка є невід»ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, ТМЦ, що є предметом цього Договору, постачаються в асортименті і в строки, що вказані у специфікації, визначеній у п.1.2. цього Договору.

Згідно специфікації №1 на поставку ТМЦ, Постачальник зобов»язувався поставити Покупцю яблука за ціною 3,90грн. (без ПДВ) за 1 кг, в кількості 40000кг на загальну суму 187200грн.(з ПДВ)

Згідно специфікації №2 на поставку ТМЦ, Постачальник зобов»язувався поставити Покупцю яблука за ціною 3,90 грн. за 1кг, в кількості 30000 кг на загальну суму 140400 грн.(з ПДВ).

Згідно специфікації №3 на поставку ТМЦ, Постачальник зобов»язувався поставити Покупцю капусту білоголову за ціною 3,25грн.(без ПДВ) за 1кг, в кількості 38770 кг на загальну суму 151203 грн. (з ПДВ).

Таким чином, за умовами Договору Постачальник зобов»язувався поставити:яблука в кількості 70000кг на загальну суму 327600 грн. (з ПДВ), капусту білоголову в кількості 38770 кг на загальну суму 151203 грн. ( з ПДВ).

Відповідно до накладних №№3,4,6,9,10,13,16,17,19,21,23 фактично Постачальником було поставлено яблук в кількості 17188кг на загальну суму 80439,84грн. (з ПДВ).

Відповідно до накладних №№5,7,8,11,12,14,15,18,20,22,24 фактично Постачальником було поставлено капусти в кількості 14495,4 кг на загальну суму 56532,06грн. (з ПДВ).

Згідно п.п.5.1, 5.3 Договору Покупець оплачує поставлені Постачальником ТМЦ, предметом цього Договору , за ціною, наведеною у специфікації.Покупець здійснює оплату вартості поставлених ТМЦ у безготівковій формі на підставі рахунку , виставленого постачальником, перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, в такому порядку: попередня оплата в розмірі 70% вартості ТМЦ, що підлягають поставці; остаточна оплата ТМЦ Покупцем здійснюється протягом 8 банківських днів, починаючи з дня, наступного за датою поставки кожної партії ТМЦ Постачальником, що підтверджується накладною, складеною відповідно до п.4.7 Договору.

Свої зобов»язання за Договором Покупець виконав повністю, оскільки вніс відповідачу 70% передплату у сумі 335166,00грн. В свою чергу, Постачальник, умови договору належним чином не виконав, оскільки не передав Покупцю передбачені умовами Договору ТМЦ в належній кількості, у передбачені Договором строки.

Покупцем на адресу Постачальника було надіслано замовлення (вих.№52/11 від 14.04.2011р.) про поставку ТМЦ (яблук та капусти білоголової), які не були поставлені за період з грудня 2010р. по квітень 2011р. Проте, замовлення Покупця Постачальник не виконав, поставки не здійснив.

Відповідач позов визнав повністю, про що подав відповідну заяву.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 198194,10грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 198194,10грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до п.9.3 Договору, у випадку порушення терміну поставки ТМЦ, вказаного у замовленні, Постачальник на вимогу Покупця сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості окремої партії ТМЦ, при поставці якої мало місце порушення.

Строки поставки ТМЦ, та обсяги поставки ТМЦ у вказані строки, зазначені у специфікаціях №№1,2,3, до Договору та визначені відповідними місяцями, таким чином строки поставки спливають у останні числа відповідного місяця.

Сума штрафу, розрахована Покупцем за порушення Постачальником терміну поставки ТМЦ згідно специфікацій, складає 37548,00грн

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач позов визнав повністю, про що подав відповідну заяву.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 37548,00грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

01.07.2011 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.07.2011 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 85-87 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з приватного підприємства “Контролер-М”(82200, Львівська обл.., м.Радехів, вул..Витківська, 10-а, кВ.3, ідентифікаційний код 36736909) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Трускавецькурорт-Постач”(03148, м.Київ, вул..ГнатаЮри, 9, кім.414, ідентифікаційний код 35121225) 198194,10грн. боргу, 37548грн. штрафу, 2357,42грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.