Рішення № 18741250, 11.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/12211.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЗАХІД»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

простягнення 8243,44 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЗАХІД»(далі позивач, ТОВ «ВІО-ЗАХІД») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення з відповідача на користь позивача за договором поставки № 52 від 03.04.2011 р. заборгованості у розмірі 8243,44 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату вартості поставленого за договором поставки № 52 від 03.04.2011 р. товару в розмірі 8243, 44 грн., що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на час звернення до суду не погашена.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2011 р. порушено провадження у справі № 5/122 та призначено розгляд справи на 27.09.2011 р.

В судовому засіданні 27.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду додаткові документи у справі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 11.10.2011 р., в звязку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 11.10.2011 р. представники сторін не зявилися, незважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, повідомлень про причини неявки чи клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали, отже суд вважав за можливе справу розглянути за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2011 р. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 52 (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю товар, визначений цим договором, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар та своєчасно його оплачувати в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, а також здійснювати реалізацію товару, передпродажну підготовку та мерчандайзинг.

Ціна Товару визначається з врахуванням ПДВ та вказується у накладних, які є невідємною частиною даного Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. п. 6.1-6.5 Договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ: місце розвантаження (склад, магазин, торгова точка, тощо) Покупця згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «Інкотермс 2000».

Поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця узгодженого з постачальником.

Строк поставки товару складає не менше 2 (двох) календарних днів з моменту подачі покупцем замовлення.

Місце розвантаження товару: м. Київ вулиця Бальзака, 94 (ринок «ДНІПРЯНОЧКА», торгове місце № 20).

Поставка товару здійснюється автомобільними транспортними засобами з встановленим холодильним обладнанням.

Згідно з п. п. 7.10-7.14 Договору датою прийняття товару є фактична дата прийняття зазначена в накладній, довіреності на отримання Товару.

З моменту прийняття товару, що підтверджується відповідними накладними, до покупця переходить право власності на товар та всі ризики, пов'язані з втратою, пошкодженням або знищенням товару.

Разом з товаром постачальник повинен передати покупцю:

- накладну;

- податкову накладну; посвідчення про якість Товару;

- декларацію цін у випадку, якщо передбачено законодавством.

Прийнявши товар покупець повинен повернути постачальнику накладну завірену печаткою покупця та підписаною уповноваженим представником покупця, повноваження якого підтверджуються довіреністю на прийняття товару або наданим покупцем генеральним дорученням на отримання товару (Додаток № 1) із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові, паспортних даних працівників уповноважених приймати товар.

Підписання покупцем накладної свідчить про те, що покупець згоден з ціною на товар, вказаною в накладній, перевірив якість, кількість, асортимент, тару поставленої партії товару та погоджується на прийняття всього товару як належно поставленого в силу цього Договору з дотриманням строків його постачання. Сторони домовились, що покупець підписує накладну лише за умови відсутності у нього претензій щодо ціни, якості, кількості, асортименту, упаковки товару, тому претензії щодо вказаних умов Договору після підписання покупцем накладної (крім випадків виявлення прихованих недоліків продукції) є безпідставними та розглядатись не будуть.

Товар повинен бути оплачений покупцем на протязі 7 ( сім ) календарних днів з моменту його прийняття, включно із днем прийняття Товару.

Оплата Товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або готівкою шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.

Днем оплати товару є день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п. п. 8.1-8.3 Договору)

Цей Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 р. Якщо при закінченні терміну Договору в сторін відсутні взаємні претензії, то термін дії цього Договору пролонгується на наступний рік (п.15.3-15.4).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання Договору, 04.04.2011 р. поставлено товар за видатковою накладною № ВО-0000183 від 04.04.2010 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) на суму 7414,80 грн.

Факт одержання товару відповідачем не спростовано та підтверджується підписом ФОП ОСОБА_1. в зазначеній накладній.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за видатковою накладною № ВО-0000183 від 04.04.2010 р., а відповідачем прийнято товар на загальну суму 7414,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду доказів на підтвердження оплати поставленого товару за видатковою накладною № ВО-0000183 від 04.04.2010 р.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час прийняття судового рішення заборгованість відповідача за поставлений за видатковою накладною № ВО-0000183 від 04.04.2010 р. товар становить 7414,80 грн.

Позивач просить також стягнути заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною № ВО-216 від 11.04.2011 р. (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи) в розмірі 828,64 грн.

Разом з тим, як вбачається з цієї видаткової накладної, остання всупереч п. 7.13 Договору не містить підпису уповноваженого представника покупця та печатки на підтвердження прийняття товару.

Інших доказів на підтвердження здійснення поставки відповідачу товару по цій накладній позивачем суду не надано, з огляду на наведене, суд вважає недоведеним факт одержання товару відповідачем за даною видатковою накладною, отже, безпідставними заявлені позовні вимоги в частині стягнення боргу за товар в розмірі 828,64 грн.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за поставлений товар за видатковою накладною № ВО-0000183 від 04.04.2010 р. в розмірі 7414,80 грн., а відповідачем наведені обставини не спростовано належними доказами, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 7414,80 грн. нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші виграні, пов'язані з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІО-ЗАХІД»(43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Генерала Шухевича, буд. 6, кв. 29, ідентифікаційний код 33845341) 7414 (сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 80 коп. - основного боргу, 74 (сімдесят чотири) грн. 15 коп. - державного мита та 171 (сто сімдесят одну) грн. 56 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 12.10.2011 р.