Рішення № 18741174, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-2/560003.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва третя особа КП «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення 25 597, 53 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю від 22.04.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю від 30.08.2011 року;

від третьої особи: ОСОБА_3. представник за довіреністю від 20.06.2011 року.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центральної районної поліклініки Шевченківського району м. Києва про стягнення 25 597, 53 грн.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між ПАТ «Київенерго»та Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва договору на постачання теплової енергії та гарячої води № 9276003 від 01.02.2004 року, відповідач свої обовязки щодо оплати за поставлену теплову енергію та гарячу воду виконав частково, зокрема не здійснив оплату за грудень 2008 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року позовні матеріали повернуті позивачеві без розгляду.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” звернулося із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року скасовано, а матеріали справи № 05-5-2/5600 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року справу № 05-5-2/5600 прийнято до провадження та присвоєно справі № 05-5-2/560027/180. Розгляд справи призначено на 08.08.2011 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2011 року подав докази по справі та клопотання про заміну неналежного відповідача, яке обґрунтував наступним. Відповідно до укладеного 01.02.2004 року між позивачем та відповідачем договору на постачання теплової енергії та гарячої води № 9276003, позивач постачав відповідачеві теплову енергію та гарячу воду за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7. Оскільки станом з 01.12.2008 року балансоутримувачем зазначеної нежилої будівлі є КП «Київжитлоспецексплуатація», відповідач не є особою, якій належить компенсувати позивачеві поставлені у грудні 2008 року теплову енергію та гарячу воду.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2011 року подав докази по справі та заперечував проти задоволення зазначеного клопотання.

Згідно ч. 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

В обґрунтування заяви щодо заміни неналежного відповідача, відповідач не надав суду жодних доказів щодо того, що КП «Київжитлоспецексплуатація»були порушені права позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, суд відхилив клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача.

В судовому засіданні 08.08.2011 року оголошено перерву до 06.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 06.09.2011 року подав письмові пояснення та докази по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.09.2011 року подав докази по справі та відзив на позов у якому підтримав викладені у попередньому засіданні заперечення та зазначив, що розрахунок основної заборгованості був здійснений позивачем з використанням тарифів, які не підлягають застосуванню у спірний період.

В судовому засіданні 06.09.2011 року оголошено перерву до 19.09.2011 року.

08.09.2011 року позивач через загальний відділ діловодства Господарського суду подав заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 19.09.2011 року підтримав подані через загальний відділ діловодства Господарського суду заперечення.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.09.2011 року подав письмові пояснення та подав клопотання про залучення балансоутримувача нежилої будівлі за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7, КП «Київжитлоспецексплуатація», у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

До того ж, сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 19.09.2011 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи призначено на 03.10.2011 року. Крім того, залучено до участі у справі на стороні відповідача третю особу без самостійних вимог на предмет спору - КП «Київжитлоспецексплуатація», оскільки прийняте судом рішення може вплинути на його права та обовязки.

Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2011 року підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2011 року заперечував проти позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні 03.10.2011 року подав докази по справі та письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що у звязку із тим, що у грудні 2008 року не перебував у договірних відносинах ані з позивачем ані з відповідачем, розрахунки за надані у зазначеному місяці послуги мають проводитися безпосередньо між позивачем та відповідачем.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2004 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є ПАТ «Київенерго»), за договором енергопостачальна організація та Центральною районною поліклінікою Шевченківського району м. Києва, за договором абонент, було укладено договір № 9276003 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за адресою: вул. Трьохсвятительська, 7, надалі за текстом - договір, предметом якого згідно п. 1.1 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація зобовязана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (п. 5.1 договору).

Як вбачається з п. 2, 3 наявного в матеріалах справи додатку № 4 до договору (Порядок розрахунку за теплову енергію), абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділенні теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за договором абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

На підтвердження виконання ПАТ «Київгаз»умов договору щодо постачання абоненту теплової енергії у грудні 2008 року, позивач надав до матеріалів справи облікову картку ПАТ “Київенерго” (табуляграми), з якої вбачається, що у грудні 2008 року Центральній районній поліклініки Шевченківського району м. Києва було поставлено теплову енергію загальним обсягом 51, 00 Гкал.

Відповідач проти вимоги щодо оплати ним за поставлену у грудні 2008 року теплову енергію заперечував, посилаючись на те, що з грудня 2008 року договір № 9276003 від 01.02.2004 року слід вважати припиненим у звязку із наступним.

Відповідно до п. 9.3 договору, в випадках передачі абонентом свого обєкту іншій організації, енергопостачальна організація повинна бути повідомлена в триденний термін відповідним двостороннім листом здаючого та приймаючого обєкт. У цьому разі договір буде припинений тільки при повній сплаті абонентом заборгованості за спожиту теплову енергію.

На підтвердження повідомлення енергопостачальної організації про таку передачу, відповідач надав до матеріалів справи лист № 837/1 від 03.12.2008 року, у якому просив припинити дію договору з 01.12.2008 року. Однак доказів направлення чи одержання позивачем зазначеного листа відповідачем суду надано не було.

Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

У звязку із зазначеним, суд не може прийняти лист № 837/1 від 03.12.2008 року у якості доказу повідомлення позивача про передачу обєкту іншій організації, що мало б наслідком припинення договору в порядку, передбаченому п. 9.3 договору.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист № 869/1 від 22.12.2008 року, у якому Центральна районна поліклініка Шевченківського району м. Києва просить припинити дію договору з 01.12.2008 року у звязку із передачею приміщення на баланс КП «Київжитлоспецексплуатація». На зазначеному повідомленні наявна відмітка позивача про отримання від 24.12.2008 року.

Так, матеріалами справи підтверджується повідомлення позивача про передачу обєкта іншій організації лише 24.12.2008 року. Тому суд не вбачає підстав вважати договір припиненим з 03.12.2008 року.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту п. п. 8.1, 8.4 договору, договір діє до 31.12.2004 року; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

З урахуванням зазначеного, оскільки відповідачем в листі № 869/1 від 22.12.2008 року було заявлено про припинення договору, суд вважає, що договір № 9276003 від 01.02.2004 року припинений в силу положень п. 8.4 договору з 31.12.2008 року.

Крім того, як вбачається в наявного в матеріалах справи договору № 9276004 на постачання теплової енергії у гарячій воді (який укладено між позивачем та третьою особою) та не заперечується сторонами, станом з 01.01.2009 року замовником щодо постачання теплової енергії за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 7, стало КП «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 901 ЦК України передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проаналізувавши зазначені норми та вбачаючи на те, що договір діяв до 31.12.2008 року, суд відзначає, що стороною зобовязаною згідно договору оплатити поставлену у грудні 2008 року теплову енергію є саме відповідач. Тому твердження останнього щодо того, що відповідальною за оплату поставленої у спірний період теплової енергіє є третя особа (балансоутримувач приміщення) є необґрунтованими.

Як вбачається з позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 19418, 90 грн. за поставлену теплову енергію. Матеріалами справи встановлено, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії проводився позивачем на підставі тарифів, встановлених Розпорядженням КМДА№ 1662 від 27.11.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів»та Розпорядженням КМДА № 1780/1 від 25.12.2008 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів».

Однак, Указами Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 року та № 76/2009 від 09.02.2009 року зазначені розпорядження були скасовані.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обовязок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень.

До 1 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 рокув редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 року про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 року скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 року з 10 лютого 2009 року поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 року.

Отже, за вказаних обставин нарахування плати за теплову енергію для потреб нежилих приміщень, спожиту протягом грудня 2008 року, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 року.

Так, згідно перерахунку суду вартість поставленої позивачем теплової енергії у грудні 2008 року за тарифами, встановленими розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 року, становить 8752, 62 грн. без урахування ПДВ, що складає 10503, 14 грн. з урахуванням ПДВ.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленої у грудні 2008 року теплової енергії за договором № 9276003 від 01.02.2004 року є законною, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 10 503, 14 грн.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання щодо оплати поставленої у грудні 2008 року теплової енергії, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з лютого 2009 року по березень 2011 року у розмірі 4909, 75 грн. та 3 % річних за період з 26.01.2009 року по 31.03.2011 року у розмірі 1268, 88 грн.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Згідно перерахунку суду збитки від інфляції у зазначений період дорівнюють:

10503, 14 грн. х 123, 04 % (лютий 2009 р. - березень 2011 р.) - 10503, 14 грн. = 2419, 92 грн.

Так, вимога щодо стягнення з відповідача збитків від інфляції є обґрунтованою, але такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 2419, 92 грн.

Відповідно до розрахунку суду, розмір трьох відсотків за період з 26.01.2000 року по 31.03.2011 року складає:

10503, 14 грн. х 3 % х 795 днів (26.12.08 - 31.03.11 р. р.) / 365 = 686, 30 грн.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 686, 30 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Центральної районної поліклініки Шевченківського району міста Києва (01032, м. Київ, Шевченківський район, вул. Саксаганського, 100; ідентифікаційний код: 26380141) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) основну заборгованість у розмірі 10503 (десять тисяч пятсот три) грн. 14 коп., збитки від інфляції у розмірі 2419 (дві тисячі чотириста девятнадцять) грн. 92 коп., три проценти річних у розмірі 686 (шістсот вісімдесят шість) грн. 30 коп., державне мито в сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 10 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 125 (сто двадцять пять) грн. 48 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Дідиченко М. А.

Дата підписання: 10.10.2011 року