Рішення № 18740859, 20.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/20320.09.11 За позовомПриватного підприємства "Зевс"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

простягнення 7 018,87 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Малафіюк В.В. представник

від відповідача не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Приватного підприємства "Зевс" про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за поставлений товар у розмірі 4289,52 грн., пені у розмірі 369,15грн., штрафу у розмірі 428,95 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1931,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений з 31.03.2010 по 05.08.2010 позивачем товар згідно Договору поставки напоїв №К2208 від 17.12.2008.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. Ухвала про призначення розгляду справи направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Про місце, дату та час судового засідання, призначеного на 20.09.2011, відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 12.09.2011. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та незявлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

17.12.2008 між Приватним підприємством "Зевс" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки напоїв № К2208 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобовязується поставити покупцю напої (далі - товар) партіями згідно замовлень останнього, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно з п. 6.1 Договору даний Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами та діє протягом двох років з дати укладення, а по грошовим зобовязанням до їх повного виконання.

На підставі вказаного Договору з 31.03.2010 по 05.08.2010 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 7191,24 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Згідно з п. 4.3 Договору відповідач зобовязаний оплатити отриманий товар протягом 14 календарних днів з дати прийняття товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, за поставлений згідно видаткових накладних № 13КК009522 від 31.03.2010, №13КК010147 від 08.04.2010, № 13КК010148 від 08.04.2010, № 13КК010906 від 15.04.2010, №13КК020910 від 05.08.2010 товар відповідач розрахувався не в повному обсязі.

Відповідно до прибуткових касових ордерів відповідачем сплачено позивачу лише 3251,28 грн. з посиланням на відповідні видаткові накладні.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за товар поставлений за період з 31.03.2010 по 05.08.2010 по Договору поставки напоїв № К2208 від 17.12.2008 складає 3 939,96 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 3 939,96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3939,96 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 349,56 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості позивач зазначає, що відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений протягом березня-серпня 2010 року товар.

Однак, як вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 по 14.09.2010 заборгованість відповідача у розмірі 349,56 грн. утворилась за неповну оплату товару поставленого у січні 2010 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник в судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах з підстав, зазначених у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами позовних вимог, зазначеними позивачем.

Враховуючи те, що позивачем не доведено жодних доказів та підстав, в силу яких у відповідача виникає обов'язок сплатити позивачу за товар поставлений у січні 2010 року в межах справи про стягнення заборгованості за поставлений протягом березня - серпня 2010 року товар, суд визнає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 369,15грн., штрафу у розмірі 428,95 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1931,25 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобовязаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобовязання з оплати отриманого товару виконав не в повному обсязі, відповідач повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню, розмір якої, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням часткових проплат відповідача, становить 345,20 грн.

Згідно з п. 7.5 Договору у випадку затримки оплати більше 30 календарних днів, покупець зобовязується додатково до суми боргу сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% суми боргу.

Оскільки факт прострочення оплати отриманого товару більше ніж на 30 календарних днів встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню за здійсненим судом перерахунком у розмірі 393,99 грн.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.6 Договору у випадку затримки платежів за прийнятий товар покупець виплачує постачальнику проценти в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару встановлений судом, розмір процентів у розмірі 0,1% за користування чужими грошовими коштами погоджений у договорі, відповідач повинен сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами, розмір яких, за розрахунком суду, здійсненим з урахуванням часткових проплат відповідача, становить 1783,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03187, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73, ідентифікаційний код 31578034) основний борг у розмірі 3 939 (три тисячі девятсот тридцять девять) грн. 96 коп., пеню у розмірі 345 (триста сорок пять) грн. 20 коп., штраф у розмірі 393 (триста девяносто три) грн. 99 коп., штраф у розмірі 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 24 коп., державне мито у розмірі 93 (девяносто три) грн. 91 коп. та 217 (двісті сімнадцять) грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 26.09.2011